Ухвала суду № 34630769, 22.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3154/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Гусак О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2012 року ТОВ «Оптіма-лізинг» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000112203 від 30.05.2012.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.05.2012 згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України працівником Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «ВКФ «Ударник-2» за період з 01.04.2011 по 30.04.2011.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, позивачем неправомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентами у квітні 2011 року в сумі 132 004,35 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну сумі 132 004,35 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 11.05.2012 № 266/22-00/31033785 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.05.2012 № 0000112203, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 132 005,35 грн., з яких 132 004,35 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011.

Підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що маркетингові послуги (маркетинг) - це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. а) п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) або послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 1, 2, 4 п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного оподатковуваного періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пп. 201.1, 201.4, 201.7, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Отже, законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В свою чергу, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, де зокрема передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Оптіма-лізинг» та ПП «ВКФ «Ударник-2» укладено договір № 1804-2011 від 18.04.2011 щодо проведення маркетингових досліджень в розрізі сформованого та узгодженого сторонами технічного завдання на дослідження.

Суми податку на додану вартість (132 004,35 грн.) за податковими накладними № 15 від 25.04.2011, № 19 від 28.04.2011, № 21 від 30.04.2011, виписаними даним контрагентом, позивачем включено до складу податкового кредиту в квітні 2011 року.

Однак, при відслідковуванні послідовності вчинюваних суб'єктом господарювання дій, не знаходить свого підтвердження необхідність ТОВ «Оптіма-лізинг» взагалі укладати зазначений вище договір з ПП «ВКФ «Ударник-2» через відсутність мети досягнення конкретних результатів у своїй подальшій господарській діяльності завдяки їх виконанню.

Зі змісту аналітичних довідок неможливо виокремити ті дані досліджень, які можуть бути корисні для ТОВ «Оптіма-лізинг» з подальшим отриманням прибутку від діяльності останнього.

Маркетингові дослідження проводяться для прийняття рішень з виходу на нові ринки, просування нового продукту, визначення ціни на продукцію, канали і методи просування товарів на ринку тощо. Відсутність такої інформації вказує на безкорисність наданих ПП «ВКФ «Ударник-2» результатів маркетингових досліджень через відсутність необхідних даних для їх подальшого аналізу та застосування позивачем у своїй господарській діяльності.

У зв'язку з викладеним, економічна доцільність здійснення позивачем витрат на маркетингові послуги, з урахуванням їх значної вартості, в ході розгляду справи, також не підтверджена.

Оскільки, з матеріалів справи не вбачається безперечних доказів отримання позивачем визначених договором послуг з їх наступним використанням у його господарській діяльності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що їхня вартість не може відноситися до складу валових витрат, а тому не може бути включена до складу податкового кредиту.

Крім цього, як встановлено в ході проведення перевірки, звіти на теми «Маркетингове дослідження щодо ставлення населення України до реклами на телебаченні та її ефективність у сучасному медіа-просторі», «Маркетингове дослідження рекламних цілей та визначення вартості», «Маркетингове дослідження для відкриття регіонального представництва компанії» не містять ініціалів виконавця, не посвідчені підписом та печаткою виконавця, не містять дати виконання, узагальнених висновків. Акти виконаних робіт не містять повної інформації стосовно об'єкта досліджень, відомості про методи та способи проведення маркетингових досліджень, відомості про територію, щодо якої проводиться вищевказані дослідження, до перевірки не було надано документів, які б могли підтвердити фактичне отримання послуг та їх зв'язок з фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Оптіма-Лізинг».

З урахуванням викладених обставин справи, колегія суддів погоджується із висновком суду, що укладений між позивачем та його контрагентом правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, зокрема, з огляду на те, що матеріали справи містять сумнівні докази надання передбачених договором послуг та економічної обґрунтованості укладання такого договору взагалі.

В разі відсутності належно підтвердженого факту придбання товарів чи послуг, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток чи податкового кредиту з податку на додану вартість навіть при наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, відносини між ТОВ «Оптіма-лізинг» та ПП «ВКФ «Ударник-2» не створюють юридичних наслідків. Відповідно, операції за виданими ПП «ВКФ «Ударник-2» податковими накладними позбавлені правового значення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 0000112203 від 30.05.2012 винесено з додержанням вимог чинного законодавства України, оскільки позивачем порушено вимоги пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України через безпідставне включення до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 132 004,35 грн. з вартості маркетингових послуг, не використаних в господарській діяльності.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 28.10.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.