Ухвала суду № 34629766, 24.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1183/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

24 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Грибан І.О., Парінова А.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екогласс 2000" на постанову Київського Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2013 року за позовом Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екогласс 2000" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екогласс 2000", в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з рахунків у банках, що обслуговують ТОВ «Екогласс 2000», заборгованість в сумі 314859,74 грн.

Постановою Київського Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Тетіївської МДПІ Київської області ДПС в період з 04.07.2012 по 16.07.2012 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Екогласс 2000" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 30.07.2012 № 67/220/36055782.

Згідно висновків даного акту, податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 206890 грн., у тому числі за лютий 2011 року на суму 51798 грн., за квітень 2011 року на суму 91769 грн., за травень 2011 року на суму 23923 грн., за червень 2011 року на суму 37830 грн., за серпень 2011 року на суму 1570 грн.;п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 56826 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 56826 грн.; п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в січні 2011 року в сумі 3553 грн (а.с. 33).

На підставі висновків акту перевірки 07.08.2012 року Тетіївською МДПІ Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0001861720 (а.с. 45), згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 4441, 25 грн., в тому числі за основним платежем - 3553 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 888,25 грн.; № 0000212310 (а.с. 46), згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 278317 грн., в тому числі за основним платежем - 263716 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 14601 грн.

Таким чином, у відповідача виникла податкова заборгованість з ПДВ в сумі 309935,07 грн. (з яких 278317,59 грн., - грошові зобов'язання згідно з податковим повідомленням-рішенням від 07.08.2012 № 0000212310; 31617,48 грн. - пеня) та з податку з доходів фізичних осіб в сумі 4924,67 грн. (з яких 4441,25 грн., - грошові зобов'язання згідно з податковим повідомленням-рішенням від 07.08.2012 № 0001861720, 483,42 грн. - пеня).

Загальна сума податкової заборгованості відповідача з податку на додану вартість та з податку з доходів фізичних осіб становить 314859,74 грн.

Оскільки відповідачем самостійно не було сплачено зазначену суму податкового боргу, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив її стягнути з банківських рахунків платника податків.

Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходи з того, що наявність у відповідача податкової заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: копією акта перевірки; копіями податкових повідомлень-рішень, згідно з якими податковий орган визначив розмір грошових зобов'язань відповідачу за відповідними видами податків та/або застосував до відповідача штрафні (фінансові) санкції; розрахунком податкової заборгованості, наданим податковим органом, а також копією податкової вимоги, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зазначив, зокрема, що податкові повідомлення-рішення від 07.08.2012 року №0001861720 та №0000212310 було оскаржено в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючий орган наділений правом визначати у порядку, встановленому ПК, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.

Згідно п. 41.5 ст. 41 ПК (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК).

Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (п. 54.2 ст. 54 ПК України).

Положеннями п.п. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України, встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Якщо згідно з нормами статті 54 ПК України сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 54.5 ст. 54 ПК України).

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно приписів ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що наявність у відповідача податкової заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: копією акта перевірки; копіями податкових повідомлень-рішень, згідно з якими податковий орган визначив розмір грошових зобов'язань відповідачу за відповідними видами податків та/або застосував до відповідача штрафні (фінансові) санкції; розрахунком податкової заборгованості, наданим податковим органом, а також копією податкової вимоги.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що після ухвалення судом першої інстанції постанови за наслідками розгляду даної справи, відповідачем через канцелярію суду було подано клопотання про зупинення розгляду справи у зв'язку з оскарженням в судовому порядку податкових повідомлень-рішень від 07.08.2012 року №0001861720 та №0000212310, які стали підставою для звернення податкового органу до суду з вимогою про стягнення податкового боргу у даній справі. При цьому жодних доказів на підтвердження зазначеного відповідачем надано не було, відтак доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими та відхиляє.

За таких обставин, зважаючи на те, що наявність у відповідача податкової заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення податкової заборгованості з відповідача. Доводи апеляційної скарги даних висновків не спростовують.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Згідно ч. 10 ст. 183-2 КАС України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екогласс 2000" на постанову Київського Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2013 року за позовом Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екогласс 2000" про стягнення податкового боргу - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя І.О. Грибан

Суддя А.Б. Парінов

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.