Ухвала суду № 34628276, 19.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р. справа № 1170/2а-2420/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року у справі № 1170/2а-2420/11 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, третя особа - Приватне підприємство «Фартекс Плюс», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000742330 від 10.06.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 64167 грн. та штрафними санкціями на суму 16042 грн. В обґрунтування позову зазначалось про помилковість висновків податкового органу, викладеного в Акті перевірки, щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ПП «Фартекс Плюс» і, відповідно - щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 64167 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року позовні вимоги задоволені. Суд визнав протиправним та скасував спірне податкове повідомлення-рішення, пославшись на відсутність доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ПП «Фартекс Плюс». За результатами дослідження у судовому засіданні первинних документів податкового та бухгалтерського обліку на підтвердження реальності договору поставки, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність доводів відповідача, як суб'єкта владних повноважень.

Не погодившись із судовим рішенням, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом не прийняті до уваги обставини, які свідчать про укладення договору між позивачем та ПП «Фартекс Плюс» без мети настання реальних наслідків. Суд також не звернув уваги на доводи відповідача щодо наявності акту Кіровоградської ОДПІ про результати перевірки ПП «Фартекс Плюс». Так, місцезнаходження зазначеного суб'єкта господарювання під час перевірки не встановлено; він не має виробничих та трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності з продажу товарів. Зазначене свідчить про те, що діяльність ПП «Фартекс Плюс» полягала у сприянні різним суб'єктам підприємницької діяльності, що реально діють в проведенні безтоварних операцій, переказі безготівкових грошових коштів в готівку, заниженні податкових зобов'язань з податків та зборів з використанням реєстраційних документів, печаток та поточних рахунків в банківських установах. Неповне з'ясування обставин по справі та невідповідність висновків обставинам справи призвели, на думку апелянта, до ухвалення помилкового рішення.

У судове засідання апелянт, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення - 10.12.2012 року, не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні висловив заперечення проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши про її безпідставність та необґрунтованість. Висновки щодо нікчемності угоди спростовані наданими позивачем доказами на підтвердження реальності здійснених операцій.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПП «Фартекс Плюс», належним чином повідомлене про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення - 11.12.2012 року, до суду уповноваженого представника не направило, про причини неприбуття не повідомило.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Справа розглянута у відповідності до приписів частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для його скасування.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 26.05.2001 року по 27.05.2011 року Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Ласка» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Фартекс Плюс» за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої 30.05.2011 року складений Акт № 55/23-30/30330930 (а.с.6-22). Перевіркою встановлені порушення частин 5 статті 203, частин 1 та 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 64167 грн. за грудень 2011 року. За наслідками розгляду Акту перевірки № 55/23-30/30330930 відповідачем 10.06.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення року № 0000742330, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 64167 грн., та застосовані штрафні санкції у розмірі 16042 грн.(а.с.23).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, яке прийняте за наслідками розгляду Акту перевірки № 55/23-30/30330930, який ґрунтується лише на висновках Акту перевірки ПП «Фартекс Плюс» № 16\23-6/37096971 від 17.03.2011 року (а.с. 87-96), без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку. Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо нікчемності угоди, укладеної позивачем з ТОВ «Фартекс Плюс», яка, нібито, не спричинила настання реальних наслідків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та зазначає, що статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, нікчемними законом визначені правочини щодо яких недодержаний сторонами вимоги закону про його нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК України), правочини, вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без подальшого його схвалення батьками (усиновлювачами) - ст. 221 ЦК України, правочини, вчинені без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224 ЦК України), правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою при відсутності схвалення опікуном (ст. 226 ЦК України), правочини, які порушують публічний порядок (ч. 2 ст. 228 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про не доведення податковим органом нікчемності правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, а також не доведено фіктивність первинних документів, що містяться у матеріалах справи, тому не має підстав вважати, що умови договору сторонами не виконувались. Так, у грудні 2010 року ПП «Фартекс Плюс» на адресу ТОВ «Ласка» була здійснена поставка товару, згідно специфікації № 1, на загальну суму 385003,60 грн. відповідно до договору від 01.12.2010 року, що підтверджується видатковою накладною № 2060 від 29.12.2010 року. Товар, який є обладнанням для виготовлення морозива, був використаний у виробничій діяльності позивача. Оплата за договором здійснена платіжними дорученнями № 80 від 08.02.2011 року, № 112 від 28.02.2011 року. Крім того, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2011 року по справі № 1170/2а-1304/11 за адміністративним позовом ПП «Фартекс Плюс» визнано дії Кіровоградської ОДПІ щодо проведення перевірки ПП "Фартекс плюс" та складання акту перевірки №16/23-6/37096971 від 17.03.2011 р. неправомірними. Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 року.

Щодо правомірності віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином складеної податкової накладної, а відтак - позивач правомірно сформував податковий кредит по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт отримання послуг за договором.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року у справі № 1170/2а-2420/11 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна