Ухвала суду № 34627807, 19.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. справа № 1170/2а-3161/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Тепломаш-К» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року у справі № 1170/2а-3161/11 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Тепломаш-К» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Тепломаш-К» звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001122330 від 10.08.2011р., яким збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 134361 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 33590 грн. В обґрунтування позову зазначено про помилковість висновків, викладених в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, відповідач при проведенні перевірки не дотримався вимог Податкового кодексу України, безпідставно не врахував первинні документи, що підтверджують правильність визначення валових витрат та реальність господарських операцій з контрагентом ТОВ «Промінь-Л».

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Не погодившись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Так, апелянт зазначає про невручення йому розрахунку податкового зобов'язання, що є порушенням Податкового кодексу України. Суд також не врахував пояснення позивача про втрату документів первинного бухгалтерського обліку внаслідок затоплення приміщення, а також про те, що частина втрачених документів була відновлена. Однак, податковий орган під час перевірки врахував не всі подані документи, а зазначив в акті про їх відсутність.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Судова повістка, направлена на адресу апелянта, повернулась за закінченням терміну зберігання, що відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається належним повідомленням.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення - 12.10.2012 року, до суду не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Справа розглянута у відповідності до приписів частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 12 липня 2011 року № 134, № 135 та наказу № 320 від 11.07.2011 року, направлень від 19.07.2011 року № 146, № 147, № 148 та наказу № 334 від 19.07.2011 року, службовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції з 12.07.2011 року по 20.07.2011 року проводилась виїзна позапланова перевірка Приватного підприємства «Тепломаш-К» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої 27.07.2011 року складений Акт № 35-10/10-18/33520075 (т.1 а.с.11-29). В ході перевірки встановлено порушення, в т.ч.: п.п. 5.2.1 п. 5.2., п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 134361 грн. На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.08.2011р. №0001122330, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 167951 грн., в т.ч. за основним платежем 134361 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 33590 грн. (т. 1 а.с.30).

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції встановив, що, визначаючи позивачеві податкові зобов'язання відповідач виходив з того, що протягом перевіреного періоду позивачем було включено до валових витрат без підтвердження первинними документами бухгалтерського та податкового обліку суму 524060 грн., в т.ч. по періодах: ІІІ квартал 2008 р. на суму 204132 грн.; IV квартал 2008 р. на суму 275456 грн.; І квартал 2009 р. на суму 44472 грн. В ході перевірки було встановлено, що частина документів бухгалтерського та податкового обліку, позивачем була анульована, на підтвердження чого було надано акт про анулювання документів первинного бухгалтерського обліку від 29.09.2009р. (т. 2 а.с.27). При цьому, позивачем до початку перевірки не вживались заходи щодо відновлення анульованих документів, як це передбачено п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України. В ході проведення перевірки позивачем було поновлено та надано на перевірку частину первинних документів, що були враховані посадовими особами відповідача для визначення валових витрат на загальну суму 245301 грн., в т.ч. за періоди: ІІ квартал 2008 р. на суму 4698 грн.; ІІІ квартал 2008 р. на суму 233907 грн.; IV квартал 2008 р. на суму 4428 грн.; І квартал 2009 р. на суму 2268 грн.

Належних та допустимих доказів неврахування відповідачем частини документів, на підставі яких формувались валові витрати, позивачем суду не надано.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що Податковим кодексом України визначений обов'язок платника податків повідомляти податковий орган за місцем обліку про втрату, пошкодження, знищення документів та обов'язок такого платника протягом 90 календарних днів відновити втрачені документи ( ст. 44 Податкового кодексу України). Проте, склавши акт про анулювання документів 29.09.2009 року, на час перевірки, яка відбувалась у липні 2011 року, позивач втрачені документи відновив не у повному обсязі.

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений Податковим кодексом України, а саме: правом платника податків після закінчення перевірки та до прийняття податкового повідомлення-рішення надати контролюючому органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки. Такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення ( п. 44.6 Податкового кодексу України та п. 8 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року № 34/18772); правом платника податків на надання заперечень на акт перевірки у випадку незгоди з висновками, що в ньому викладені (п. 86.7 Податкового кодексу України); правом платника податків бути присутнім під час розгляду його заперечень на акт перевірки; правом платника податків оскаржити як в адміністративному, так і в судовому порядку податкове повідомлення-рішення.

Позивач не скористався правом надати до податкового органу первинні бухгалтерські документи на підтвердження правильності визначення валових витрат, які мали бути в обов'язковому порядку бути враховані контролюючим органом, заперечень на Акт перевірки також не подав.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такі документи були відсутні у позивача, тому під час проведення перевірки не надавались.

Правильним є висновки суду щодо правомірності прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки за приписами вимог п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідач визначив грошове зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням, зважаючи на відсутність документів, які підтверджують правильність віднесення вказаних сум до валових витрат та з урахуванням того, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року встановлено, що ТОВ «Промінь-Л» було створено у 2008 році з метою прикриття незаконної діяльності. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку навіть незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Доводи апелянта щодо помилкового посилання судом першої інстанції на обставини, які встановлені зазначеним вище вироком у кримінальній справі колегією суддів не приймаються, оскільки відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням того, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій постанові, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Тепломаш-К» - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року у справі № 1170/2а-3161/11 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Тепломаш-К» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна