Постанова № 34627291, 04.11.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/3604/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 року 10 год. 20 хв.м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіМихайлова О.О. при секретаріТрубчак А. П. за участі:позивача: ОСОБА_3 представників відповідача: Кушніра І.А. Федючка В.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за наслідками документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області протиправно, на думку позивача, винесені податкові повідомлення-рішення №0004771720/0/16 та №0004791720/0/15 від 03.09.2013 року.

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, підтвердив зазначені в позовній заяві обставини, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, з підстав викладених в письмовому запереченні від 2 жовтня 2013 року просили в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 18.11.1999 року Хмельницькою районною державною адміністрацією та внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ф.о.-п. ОСОБА_3 взято на податковий облік в органах державної податкової служби 21.01.2008 року за №4270.

У період з 09.08.2013 року по 22.08.2012 року посадовими особами податкового органу була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

У періоді, який перевірявся, ф.о.-п. ОСОБА_3 був платником: податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб.

За результатами перевірки було складено акт №639/1720/2624401935 від 30.08.2013 року.

В ході перевірки виявлені та відображені в акті порушення позивачем вимог:

- п.138.2 та ст.177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено чисту суму податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльності в розмірі 17227,33 грн.;

- п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту в розмірі 1770 грн.;

- п.44.1 п.44.3 ст.44 ПК України;

- п.177.10 ст.177 та п.176.1 ст.176 ПК України.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення №0004771720/0/16 від 03.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт) в розмірі 2655 грн. (в т.ч. 1770 грн. за основним платежем, 885 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами) та податкове повідомлення-рішення №0004791720/0/15 від 03.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 25841 грн. (в т.ч. 17227,33 грн. за основним платежем, 8613,67 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами).

Як вбачається з акту перевірки №639/1720/2624401935 від 30.08.2013 року, заперечень на адміністративний позов ф.о.-п. ОСОБА_3 та пояснень, які були надані представниками Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області у судових засіданнях, висновки щодо порушення позивачем вказаних положень податкового законодавства ґрунтуються на твердженні про відсутність фактичного здійснення операцій ф.о.-п. ОСОБА_3 із контрагентами ПП "Строймеханізація" та ТОВ "ПКФ Локос".

Суд погоджується із такими висновками податкового органу виходячи з наступного.

За період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 156311 грн.

Перевіркою, проведеною посадовими особами відповідача, зроблено висновок про його завищення в сумі 1770 грн. в тому числі:

- за січень 2012 року на суму 480 грн.:

- за лютий 2012 року на суму 700 грн.:

- за березень 2012 року на суму 250 грн.;

- за квітень 2012 року на суму 340 грн.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (п. 198.6 ст. 198).

Верховний Суд України у постанові від 27 березня 2012 року (справа № 21-737во10) зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Судом в ході судового розгляду встановлено, що на підтвердження господарських операцій між позивачем із контрагентами ПП "Строймеханізація" та ТОВ "ПКФ Локос" надано копії податкових та видаткових накладних, копії товарно-транспортих накладних, реєстри податкових накладних, банківські виписки за 2012 рік, копії актів здачі-прийняття наданих послуг. Однак судом встановлено, представниками відповідача доведено, в акті перевірки №639/1720/2624401935 від 30.08.2013 року зафіксовано, що ф.о.-п. ОСОБА_3 при проведенні перевірки не надавалися товарно-транспортні накладні та акти здачі-прийняття наданих послуг, також зафіксовано, що від пояснень ф.о.-п. ОСОБА_3 відмовився.

В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" законодавець визначив поняття первинного документу, під яким необхідно розуміти документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що позивачем проведено документальне оформлення господарських операцій із контрагентами ПП "Строймеханізація" та ТОВ "ПКФ Локос", які фактично не здійснювалась в межах господарської діяльності позивача, оскільки у позивача було достатньо часу для надання первинних документів для перевірки.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0004791720/0/15 від 03.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 25841 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Основне правило податкового обліку приватного підприємця, який застосовує загальну систему оподаткування, наведене в п. 177.2 ст. 177 ПК України: об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

З наведеної норми суд приходить до висновку, що ПК України містить різні правила оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на доходи фізичних осіб.

На відміну від норми п. 137.1 ст. 137 ПКУ, яка встановлює, що дохід підприємства від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, доходи фізичної особи визнаються не в момент їх нарахування, а в момент отримання. Витрати визнаються лише в тому випадку, якщо вони фактично понесені (оплачені), а не тільки нараховані. Крім того, витрати відображають у момент отримання доходу, якого вони стосуються, а не в момент їх оплати.

Враховуючи наведене, податковий орган правомірно визначив податкове зобов'язання позивачу по податку на доходи фізичних осіб із коштів, які фактично надійшли на його рахунок у 2012 році.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А суд, згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З врахуванням зазначених обставин, норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що представниками відповідача правомірність своїх дій доведена, останні діяли в межах повноважень та спосіб передбачений Конституцією та законами України, оскаржувані рішення прийняті на підставі та на виконання вимог чинного законодавства, як наслідок виявлених порушень законодавства, а відповідно в задоволені позову слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 7 - 12, 17, 18, 70, 71, 86, 159 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 06 листопада 2013 року 17 год. 15 хв.

Суддя/підпис/О.О. Михайлов"Згідно з оригіналом" Суддя