Постанова № 34627145, 30.10.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 р. Справа №818/6757/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М. ,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Сумцової С.В., Чеботарьова Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_4) у своєму позові просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Суми (надалі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Суми) від 04.06.2010 р. №0013401701/0/40840, рішення про застосування штрафних санкцій від 07.06.2010 р. №0004632304/41869 та рішення про застосування фінансових санкцій від 07.06.2010 р. №0004642304/41871.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що обсяг виручки, отриманої ним від здійснення підприємницької діяльності, визначений відповідно до вимог законодавства виходячи з розміру його агентської винагороди, тобто коштів, що дійсно належать йому і являються його виручкою від реалізації наданих ним посередницьких послуг, за період, охоплений перевіркою, не перевищив 500 000 грн. за рік і тому ФОП ОСОБА_4 не допущено порушень ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва", що було б підставою для його переходу на загальну систему оподаткування.

Крім того, відповідно до ст.6 Указу №746/99 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником такого виду податків і зборів (обов'язкових платежів) як плата за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", ФОП ОСОБА_4 не є платником плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_4 не є "класичною" торгівельною діяльністю, послуги надає ТОВ "Пілігрім", а він є його агентом лише в частині збирання коштів за продані товариством "Пілігрім" послуги.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечували, зазначили, що оскаржувані податкове повідомлення - рішення та рішення про застосування штрафних санкцій прийняті згідно норм податкового законодавства, які діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 26.04.2010 р. по 12.05.2010 р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р., 25.06.2010 р. відповідачем за наслідками перевірки складений акт перевірки №4184/17-1016/НОМЕР_1/116 (а.с.20-47), згідно висновків якого відповідачем встановлено порушення позивачем ст.1, ст.5 Указу Президента України від 03.07.1998 р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"; пп."б" п.2.1 ст.2, пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7, п.9.4 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого донараховано до сплати податку на додану вартість 858 416 грн.; ч.1 ст.3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"; п.1, п.2, п.3 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі зазначеного Акту перевірки ДПІ в м. Суми прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 04.06.2010 р. №0013401701/0/40840, відповідно до якого ФОП ОСОБА_4 визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 259 654,90 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 858 416 грн. та штрафними санкціями в сумі 401 238,90 грн. (а.с. 48);

- рішення про застосування штрафних санкцій від 07.06.2010 р. №0004632304/41869, відповідно до якого до ФОП ОСОБА_4 за порушення Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" застосовано штрафні санкції на суму 77 746,45 грн. (а.с. 49);

- рішення про застосування фінансових санкцій від 07.06.2010 р. №0004642304/41871, відповідно до якого до ФОП ОСОБА_4 за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосовано фінансові санкції на суму 4 760 грн. (а.с. 50).

Відмовляючи в задоволенні позову, щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ в м. Суми від 04.06.2010 р. №0013401701/0/40840, суд виходить з наступного.

ФОП ОСОБА_4, зареєстрований як платник єдиного податку (а.с. 17-19), здійснював надання послуг по поповненню рахунків мобільних телефонів та завантаження мобільного контенту (через термінали ПТКС) відповідно до агентського договору № 63-КО, укладеному 17.07.2008 р. з ТОВ "Пілігрим Лтд" (а.с. 52-69).

Для здійснення господарської діяльності СПД ФО ОСОБА_4 використовував власні термінали самообслуговування ПТКС для отримання з них грошових коштів, сплачених покупцями за послуги з подальшим їх переказом ТОВ "Пілігрим Лтд".

Посилання у адміністративному позові на те, що до обсягу виручки платника єдиного податку при здійсненні комісійної торгівлі необхідно враховувати лише комісійну винагороду, суд не приймає виходячи з наступних підстав.

За змістом Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 746/99 від 28.06.1999 р. (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Крім того, зазначеним Указ передбачено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Також, згідно Постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2004 N 637, зазначено, що готівкова виручка (виручка) - це сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження. Визначення поняття "виручка" більш повно надано у вищевказаному положенні, оскільки воно визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями).

Тому, враховуючи вищевикладене, виручкою слід вважати кошти отримані у касу підприємства, а не кошти які належать підприємству на праві власності.

Отже, виручкою від реалізації продукції (товарів робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів робіт, послуг), без зазначення кому належить ця сума - продавцю товару, чи власнику товару який за договором комісії доручив продавцю здійснити продаж свого товару.

Що стосується посилання представника позивача на п.1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), в якому зазначено, що "не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари", то в даному випадку йдеться мова про передачу товару від комітента до комісіонера, для виконання сторонами договору комісії, а не її реалізація покупцям.

Таким чином, за підсумками 3-го кварталу 2008 р. ОСОБА_4 перевищив граничну суму обсягу виручки, визначеної п. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 746/99 від 28.06.1999 р. на суму 49 497, 32 грн.

Посилання представника позивача, що Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено, що при перевищенні 500 000 грн. виручки, суб'єкт малого підприємництва повинен перейти з наступного періоду на загальну систему оподаткування, а не сплачувати 15 % податку з доходів фізичних осіб на суму перевищення граничного обсягу виручки від реалізації, суд не приймає, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Таким спеціальним законодавством, зокрема, є Указ, яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.

Положеннями ст. 1 зазначеного Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Приписами ст. 6 Указу визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.

Відповідно до ст. 2 цього Указу фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Зважаючи на викладене, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом.

Згідно зі ст. 5 Указу в разі порушення вимог, установлених ст. 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.

За таких обставин, оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

Таким чином, СПД ФО ОСОБА_4 в зв'язку з перевищенням виручки від реалізації продукції 500 тис. грн. поряд зі звітом з єдиного податку за 3 квартал 2008 р. повинен був подати декларацію про доходи та задекларувати суму перевищення і понесені валові витрати пропорційно отриманого доходу з моменту перевищення.

Перевіркою дотримання СПД ФО ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства України, встановлено порушення підпункту "б" п.2.1 ст.2, пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7. п.9.4 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого було донараховано до сплати в бюджет податку на додану вартість за основним платежем в сумі 85 8416 грн., в т.ч. по періодах: за листопад 2008 р. на суму - 65 138 грн., за грудень 2008 р. на суму - 37 549 грн., за січень 2008 р. на суму - 37 956 грн., за лютий 2009 р. на суму - 31 921 грн., за березень 2009 р. на суму - 41 042 грн., за квітень 2009 р. на суму - 1 204 грн., за травень 2009 р. на суму - 1 256 грн., за червень 2009 р. на суму - 130 333 грн., за липень 2009 р. на суму - 1 232 грн., за серпень 2009 р. на суму - 1 309 грн., за вересень 2009 р. на суму - 125 431 грн., за жовтень 2009 р. на суму - 39 626 грн., за листопад 2009 р. на суму - 41 369 грн., за грудень 2009 р. на суму - 46 269 грн., за січень 2010 р. на суму - 54 930 грн., за лютий 2010 р. на суму - 95 111грн., за березень 2010 р. на суму - 106 740 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції по ПДВ в сумі 401 238,90 грн., відповідно до п.п."а" п.п.4.1.4. п.4.1, п.п."а" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4. п.п. 17.1.1 п.п. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" .

Згідно п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість", платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах , що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до п.4.7 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі -комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону.

Згідно пп. 2.3.1 пп. 2.3. ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам , протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п. 9.4 ст. 9 Закону якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону , не більше ніж у два рази , така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність зо нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахуванню податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, позивач мав зареєструватися платником ПДВ з 21.10.2008 року (а.с. 31), тобто протягом двадцяти календарних днів, наступних за звітним періодом, коли він втратив право на перебування на спрощеній системі оподаткування - з 30.09.2008 року та загальна сума від здійснення операцій, що підлягає оподаткуванню ПДВ, з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної мережі, перевищила 300000 грн.

Згідно пп.3.1.1 п.3.1 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце надання яких на митній території України.

Згідно пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товари (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яке з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між: сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Також, відповідно до п.п. 17.1.2. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки позивачем було перевищено граничний розмір допустимої виручки для перебування на спрощеній системі оподаткування, позивач повинен був зареєструватися платником податку на додану вартість.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Суми від 04.06.2010 р. №0013401701/0/40840, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України.

Задовольняючи позовні вимоги, щодо скасування рішення ДПІ в м. Суми про застосування штрафних санкцій №0004632304/41869 від 07.06.2010 р. за порушення позивачем ч. 1 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" та рішення від 07.06.2010 р. №0004642304/41871 за порушення п.2 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суд виходить з наступного.

Згідно умов агентського договору від 17.07.2008 р. №63-КО (а.с.52-62) позивач фактично не проводить розрахункові операції у сфері торгівлі та послуг із платниками, оскільки за допомогою ПТКС платники отримують такі послуги у постачальника послуг (оператора), не здійснюючи розрахункові операції при продажу товарів (послуг). Позивач є Агентом, який здійснює за допомогою ПТКС приймання платежів від імені і за рахунок надавача послуг із зарахуванням грошових коштів на рахунок Банку, який здійснює переказ отриманих платежів абонентів на поточний рахунок Оператора. Оплата послуг Агента (позивача) здійснюється останнім.

Згідно з пунктів 1, 2, 3 Постанови Правління НБУ "Про врегулювання питань здійснення операцій із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування" № 53 від 05.03.2008 р. (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) операції (приймання готівки для подальшого переказу, операції за допомогою спеціальних платіжних засобів та інші операції, пов'язані з рухом коштів (далі по тексту - операції), а також отримання інформації щодо стану рахунків) із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі по тексту - ПТКС), до яких згідно з їх функціональними можливостями належать банківські автомати самообслуговування, депозитні банкомати, платіжні термінали, термінали самообслуговування тощо, можуть здійснювати банки і небанківські фінансові установи, які відповідно до законодавства України отримали відповідну ліцензію/дозвіл щодо переказу коштів органів державної влади, що здійснюють державне регулювання відповідних ринків фінансових послуг, і є платіжними організаціями та/або членами платіжної системи (далі - небанківські фінансові установи), а також суб'єкти господарювання, які уклали агентські договори з банками. Банки і небанківські фінансові установи мають забезпечувати: відображення зазначених у пункті 1 цієї постанови операцій, здійснених із застосуванням ПТКС, у системі автоматизації банку (далі по тексту - САБ) або в обліковій системі небанківської фінансової установи в той самий день або не пізніше наступного робочого дня; видачу первинного розрахункового документа (квитанції ПТКС), роздрукованого на паперовому носії за допомогою засобів ПТКС, який містить обов'язкові реквізити документа на переказ готівки і підтверджує внесення/видачу відповідної суми готівки до/з цього ПТКС та здійснення ініціювання операцій з переказу готівки. Банки здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, з якими укладено агентські договори, законодавства України в частині здійснення операцій із застосуванням ПТКС, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах цих договорів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення ДПІ у м. Суми про застосування штрафних санкцій №0004632304/41869 від 07.06.2010 р. та рішення від 07.06.2010 р. №0004642304/41871 за порушення п.2 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій Державної податкової інспекції в м. Суми від 07 червня 2010 року № 0004632304/41869.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Державної податкової інспекції в м. Суми від 07 червня 2010 року № 0004642304/41871.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 04 листопада 2013 року.

Суддя (підпис) В.М. Соколов

З оригіналом згідно

Суддя В.М. Соколов