Постанова № 34626777, 22.10.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року (о 17 год. 10 хв.)Справа № 808/7389/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції

про визнання неправомірними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - Жовтневий ВДВС Запорізького МУЮ, відповідач), в якому просить визнати незаконними дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Марченко Ірини Володимирівни та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 39071807 від 30.07.2013.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 27.06.2013 т.в.о. старшого сержанта ІДПС ВДАІ Ясинуватського МВ ГУМВС України в Донецькій області Кобою О.С. у відношенні позивача складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії СА № 262593 щодо порушення ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказує, що позивачу не було надано протокол та постанову, проте працівник ІДПС ВДАІ Ясинуватського МВ ГУМВС України в Донецькій області вимусив позивача поставити підпис. Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії СА № 262593 було направлено до Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ для стягнення адміністративного штрафу. 30.07.2013 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 39071807 про стягнення з позивача подвійного розміру штрафу в сумі 510,00 грн. Позивач вважає постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №39071807 від 30.07.2013 незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що постанова в справі про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки з даної постанови вбачається, що вона набрала чинності раніше, ніж винесена. Вважає, що державний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». На підставі викладеного, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте 22.10.2013 надав суду клопотання (вх. № 41328) про розгляд справи без його участі. Крім того, 21.10.2013 представником відповідача надані заперечення (вх. № 41067). В обґрунтування заперечень зазначено, що до Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ стягувачем ВДАІ пред'явлено заяву про відкриття виконавчого провадження та постанову № 262593, винесену ВДАІ м.Запоріжжя 27.05.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу в сумі 510,00 грн. Державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.07.2013. Вказує, що у постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем встановлений строк на самостійне виконання рішення до 02.08.2013, а позивач отримав спірну постанову 06.09.2013. Посилається на те, що позивач не скористався наданим йому відповідно до ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» правом на звернення з заявою про відкладення виконавчий дій. Вказує, що постанова ВДАІ № 262593 від 27.05.2013 відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає, що постанова ВДАІ винесена 27.05.2013, проте в постанові про відкриття виконавчого провадження була допущена технічна помилка, державним виконавцем зазначено дату видачі документа 27.06.2013 у зв'язку з нерозбірливим почерком працівника ВДАІ. На підставі викладеного, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення позивача, судом встановлені наступні обставини.

25.07.2013 на адресу Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ надійшла заява ВДАІ м.Запоріжжя ЗМУ ГУМВС від 13.06.2013 № 10/6 (вх. № 6284/03/1-50/2) про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 510,00 грн. разом з постановою в справі про адміністративне правопорушення серії СА № 262593 від 27.05.2013.

30.07.2013 державним виконавцем Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 39071807.

З даної постанови вбачається, що примусовому виконанню підлягає постанова ВДАІ № 262693 від 27.06.2013 про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 510,00 грн. Документ вступив в законну силу 06.06.2013.

Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 39071807 від 30.07.2013 отримана позивачем 06.09.2013.

Судом встановлено, що державним виконавцем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 39071807 від 30.07.2013 допущена технічна помилка, а саме у зв'язку з нерозбірливим почерком працівника ВДАІ замість дати видачі документа 27.05.2013 зазначено 27.06.2013.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 статті 2 вказаного Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (ч. 2 ст. 2 Закону № 606-XIV).

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 17 Закону № 606-XIV).

Підпунктом 6 частини 2 статті 17 Закону № 606-XIV передбачено, що примусовому виконанню державною виконавчою службою підлягають постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пп. 1 ч. 1 ст. 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Вимоги до виконавчого документа передбаченні статтею 18 Закону № 606-XIV.

Частиною 1 ст. 18 Закону № 606-XIV передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України (ч. 3 ст. 18 Закону № 606-XIV).

Відповідно до пп. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Судом встановлено, що постанова в справі про адміністративне правопорушення серії СА № 262593 винесена 27.05.2013, проте державним виконавцем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 39071807 від 30.07.2013 допущена технічна помилка, а саме у зв'язку з нерозбірливим почерком працівника ВДАІ замість дати видачі документа 27.05.2013 зазначено 27.06.2013.

Таким чином, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 39071807 від 30.07.2013 відповідає вимогам до виконавчого документа, передбаченим ст. 18 Закону №606-XIV, а технічна помилка державного виконавця в даті видачі документа не є підставою для визнання незаконними дій державного виконавця Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 39071807 від 30.07.2013.

Надаючи правову оцінку рішенню відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6)розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем доведена правомірність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак