Постанова № 34624942, 04.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. Справа № 909/686/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Данко Л.С.

Новосад Д.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Приватного

акціонерного товариства "Дятьківці", м. Коломия № 516 від 05.09.2013 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.08.2013 року

у справі № 909/686/13

за позовом Приватного акціонерного товариства "Дятьківці", м. Коломия

до відповідача Фізичної особи-підприємця Григорука Тараса Антоновича,

м. Косів, Косівський район

про стягнення основного боргу - вартість неповернутої тари із врахуванням ПДВ

в сумі 2425,80 грн., 1000,00 грн. штрафу та 1720,50 грн. судових витрат

за участю представників сторін:

від позивача: Мокляк Г.Я. (довіреність №274 від 06.05.2011 року)

від відповідача: не з'явилися

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2013р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Новосад Д.Ф., Михалюк О.В. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Приватного акціонерного товариства "Дятьківці" прийнято до провадження. У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Новосад Д.Ф., розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року у склад судової колегії для розгляду справи № 909/686/13 замість судді Новосад Д.Ф. введено суддю Краєвську М.В. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Краєвської М.В., Михалюк О.В. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Приватного акціонерного товариства "Дятьківці" відкладено. У зв'язку з відпусткою судді Краєвської М.В. та судді Михалюк О.В., розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 року у склад судової колегії для розгляду справи № 909/686/13 замість суддів Краєвської М.В. та Михалюк О.В. введено суддів Данко Л.С. та Новосад Д.Ф.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.08.2013 року у справі №909/686/13 (суддя Скапровська І.М.) в позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано недоведеністю правових підстав заявленого позову та необґрунтованістю вимог позивача, на які він покликається. При цьому, суд першої інстанції у рішенні покликається на те, що з поданих позивачем накладних не вбачається, що станом на день винесення рішення відповідач не виконав перед позивачем зобов'язання на заявлену суму, а тому на думку суду першої інстанції, немає підстав для застосування штрафу до відповідача за невиконання зобов'язання.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю Приватне акціонерне товариство "Дятьківці" оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 516 від 05.09.2013 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.08.2013 року та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги ПрАТ «Дятьківці», оскільки вважає, що рішення суду прийняте всупереч чинного законодавства, є необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що відповідач, прийняті на себе зобов'язання щодо виконання Договору купівлі-продажу продукції №257/03/10 та повернення тари належним чином не виконав, а саме: тару в строк не повернув і вартість отриманої тари не оплатив.

При цьому, скаржник покликається на те, що судом першої інстанції незаконно відмовлено в стягненні штрафу за несвоєчасне повернення тари.

Крім цього, скаржник вважає, що судом першої інстанції дана неправильна юридична оцінка обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, а тому висновки, викладені у рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 15.08.2013 року не відповідають обставинам справи.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, Фізична особа-підприємець Григорук Тарас Антонович подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника спростовує та зазначає, що рішення суду є обґрунтованим та законним, а апеляційна скарга є безпідставною, відтак просить залишити рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.08.2013 року без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ «Дятьківці» без задоволення.

В дане судове засідання прибула представник позивача, відповідач подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Враховуючи клопотання відповідача про розгляд справи без участі уповноваженого представника та те, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.08.2013р. у справі № 909/686/13 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Приватного акціонерного товариства "Дятьківці" без задоволення, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 01 березня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Дятьківці» (Продавець) та фізичною особою-підприємцем Григорук Тарасом Антоновичем (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу продукції №257/03/10 (надалі - Договір) (т. 1 а.с. 16-17), відповідно до умов якого Продавець зобов'язаний продавати продукцію виробництва АТ «Оболонь» та його корпоративних підприємств, а Покупець - зобов'язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного Договору та повертати тару в строк та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 1 р. ІІ Договору визначено, що під терміном Тара, яка є зворотною, сторони розуміють - КЕГи, вуглекислотні балони, піддони, ящики, пляшки.

Відповідно до п. 3 р. ІІ Договору, повернення тари здійснюється по накладній при завезенні продукції або Покупцем самостійно.

Згідно з п. 6 р. ІІ Договору Покупець зобов'язаний повертати Покупцю пляшки, КЕГи, вуглекислотні балони, ящики, піддони в розмірі 100% від поставленої кількості. Вся зворотна тара повинна бути повернена Покупцем Продавцю в термін не більше 30 діб з дня отримання продукції. Термін повернення зворотної тари може бути продовжено за письмовим зверненням Покупця та погодженням Продавця, шляхом укладення додаткової угоди до даного Договору. В разі письмової вимоги Продавця достроково повернути тару, Покупець зобов'язаний на протязі 5 діб з дня пред'явлення такої вимоги повернути тару в кількості, яка вказана в вимозі.

Пунктом 11 р. ІІІ Договору визначено, що в разі втрати, пошкодження або неповернення в узгоджений термін КЕГів, Покупець зобов'язаний сплатити їх вартість, виходячи з того, що:

- вартість одного КЕГа 50 літрів складає (на розсуд Продавця) 1200 гривень з ПДВ або 109 Євро з ПДВ;

- вартість одного КЕГа 30 літрів складає (на розсуд Продавця) 1100 гривень з ПДВ або 99 Євро з ПДВ;

- вартість одного вуглекислого балона (20 л) складає 780 гривень з ПДВ;

- вартість одного вуглекислого балона (6,7 л сірий, 10 л чорний) складає 1200 гривень з ПДВ.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, ст.174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ПАТ «Дятьківці» про стягнення з ФОП Григорук Т.А. основного боргу - вартості неповернутої тари із врахуванням ПДВ в сумі 6025,80 грн. та штрафу у розмірі 1000,00 грн.

Перевіркою доводів позивача встановлено, що основними доказами невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язання по Договору купівлі-продажу продукції № 257/03/10 від 01.03.2010р. являється неповернення тари (кег) по накладних:

- ДЯ 000017287 від 16.05.2012 року на суму 3020грн.;

- ДЯ 000025898 від 07.07.2012року на суму 2040 грн.;

- ДЯ 000030402 від 04.08.2012 року на суму 3000 грн.;

- ДЯ 000032513 від 18.08.2012 року на суму 2000 грн.;

- ДЯ 000034705 від 01.09.2012 року на суму 40 грн.

Водночас, за неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу продукції №257/03/10 від 01.03.2010р. позивачем нараховано відповідачу штраф.

З'ясуванням доказів у справі встановлено, що позивачем як додатки до позовної заяви долучено копії видаткових накладних № 17287 від 16.05.2012р. (т.1 а.с.11), № 25898 від 07.07.2012р. (т.1 а.с.12), № 28086 від 21.07.2012р. (т.1 а.с.13), № 32513 від 18.08.2012р. (т.1 а.с.14), № 34705 від 01.09.2012р. (т.1 а.с.15), при цьому, до заяви про уточнення позовних вимог позивачем долучено, зокрема, видаткову накладну № 30402 від 04.08.2012р. (т.2 а.с.81).

У процесі розгляду справи в суді першої інстанції ПАТ «Дятьківці» подано заяву про уточнення позовних вимог № 491 від 12.08.2013р. (вхідний номер канцелярії господарського суду Івано-Франківської області № 13193/13 від 13.08.2013р., т. 1 а.с. 84), відповідно до якої сума позову становить 3425,80 грн. (вартість неповернутої тари - 2425,80 грн. з ПДВ та штраф - 1000,00 грн.).

Оцінюючи доводи відповідача слід зазначити, що він покликається на те, що накладні на які посилається позивач, як на підставу вимог, тару ним повернуто, що в свою чергу підтверджує накладними від 16.05.2012р. на суму 3078 грн.; 07.07.2011р. на суму 4000 грн.; 16.07.2012р. на суму 3000грн.; від 30.07.2012р. на суму 2104 грн.; від 04.08.2012р. на суму 1000 грн.; від 18.08.2012р. на суму 1000 грн. (т.1 а.с.43-48).

Відповідно до умов укладеного між сторонами Договору вся зворотна тара повинна бути повернута Покупцем Продавцю в термін не більше 30 діб з дня отримання продукції. Термін повернення зворотної тари може бути продовжено за письмовим зверненням Покупця та погодженням Продавця, шляхом укладення додаткової угоди до даного Договору.

Поряд з цим, з документальних доказів у справі не вбачається, а позивачем не доведено, що Покупцем не повернута зворотна тара. Більше того, з видаткових накладних на які покликається позивач не вбачається, що відповідач не виконав перед позивачем зобов'язань щодо повернення зворотної тари на заявлену суму.

З огляду на викладене, за обставин відсутності будь - яких належних доказів у підтвердження факту оплати чи повернення тари, апеляційний господарський суд, оцінивши у відповідності до ст.43 ГПК України наявні у матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позивач, як Продавець не довів факту заборгованості, а саме вартості неповернутої тари відповідачем.

Таким чином, перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині покликання скаржника на те, що судом першої інстанції дана неправильна юридична оцінка обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів з урахуванням вищенаведеного аналізу діючого законодавства та наявних матеріалів справи, вважає безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги.

При цьому, копії видаткових накладних наданих позивачем в якості основного доказу заборгованості відповідача перед підприємством позивача, не містять вказівки на заборгованість щодо вартості неповернутої тари Покупцем.

Разом з тим, враховуючи тривалий характер правовідносин між сторонами, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року було зобов'язано сторони провести звірку взаєморозрахунків. Поряд з цим, Акт звіряння взаємних розрахунків поданий представником позивача Львівському апеляційному господарському суду не може вважатись належним та допустимим доказом в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки не базується на первинних бухгалтерських документах. Крім цього, з вищевказаного Акту вбачається, що за даними ПАТ «Дятьківці» сальдо початкове та сальдо кінцеве становить 2025,80 грн., а за даними підприємця Григорчук Т.А. сальдо початкове та сальдо кінцеве становить 0 грн., таким чином сторони спільної думки щодо взаємних розрахунків не дійшли.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції, дав належну оцінку обставинам справи та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові про стягнення основного боргу - вартості неповернутої тари за недоведеністю.

Водночас, покликання апелянта на те, що судом першої інстанції незаконно відмовлено в стягненні штрафу за несвоєчасне повернення тари, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивачем, скаржником у справі, у встановленому законом порядку не доведено обставин на які він покликається як на підставу своїх вимог. Одночасно, колегія суддів звертає увагу на те, що скаржником у справі не доведено того, що відповідач не виконав перед позивачем зобов'язання на заявлену суму, а відповідно і немає підстав для застосування штрафу до відповідача за невиконання зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позову та зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.08.2013р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.08.2013р. у справі № 909/686/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Приватного акціонерного товариства "Дятьківці" № 516 від 05.09.2013 року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складений 07.11.2013р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Новосад Д.Ф.