Постанова № 34623435, 05.11.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22825/13-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 року Печерський районний суд міста Києва

у складі: головуючий суддя Батрин О.В.,

при секретарі Ковалевська А. П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Коломацького Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 2260 внутрішніх військ МВС України про визнання відмови неправомірною та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

21 жовтня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини 2260 внутрішніх військ МВС України про визнання відмови неправомірною та стягнення грошових коштів, мотивуючи тим, що позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині 2260 внутрішніх військ МВС України. Наказом командира військової частини 2260 внутрішніх військ МВС України від 17 травня 2013 року № 89 його звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України за станом здоров'я з правом носіння військової форми одягу. Під час проходження військової служби позивач мав право на отримання речового майна. Але, йому воно не було видано, в зв'язку з чим надано довідку відповідачем про належне до видачі позивачу речове майно на загальну суму 16 299 грн. 42 коп. При проведенні звільнення позивача відповідачем вказані кошти не були виплачені. Тому позивач звернувся з вказаним позовом до суду та просив визнати відмову відповідача виплатити грошову компенсацію замість речового майна неотриманого під час звільнення з військової служби протиправною та стягнути з відповідача на його користь 10 173 грн. 31 коп. вартості неотриманого речового майна.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи його безпідставністю, надавши письмові заперечення.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині 2260 внутрішніх військ МВС України.

Наказом командира військової частини 2260 внутрішніх військ МВС України від 17 травня 2013 року № 89 позивача звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України за станом здоров'я з правом носіння військової форми одягу (а.с. 8).

Відповідно до довідки № 586 від 2 серпня 2013 року заборгованість військової частини 2260 за предмети форменого обмундирування позивачу ОСОБА_1 складає 10 173 грн. 31 коп. (а.с. 10).

Позивач звертався до відповідача з заявою щодо виплати вказаної заборгованості (а.с. 13), але у її виплаті було відмовлено (а.с. 14-16).

З такою відмовою відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців передбачено Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. № 1444.

Так відповідно до п. 27 зазначеного Положення військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Дійсно пункт 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким передбачалось право військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів та визначалось, що порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України, на який посилається представник відповідача як на підставу для відмови в задоволенні позову - виключено згідно із підпунктом 3 пункту 67 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів».

Проте, ці зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008).

Таким чином, враховуючи викладене, а також положення частини другої статті 152 Конституції України, за якою закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, суд дійшов висновку, що на момент прийняття постанови від 28 жовтня 2004 року № 1444, не існували положення пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких передбачено право військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів, оскільки вказаною статтею було доповнено Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на підставі закону України № 328-V від 3 листопада 2006 року.

Щодо тверджень представника відповідача про те, що слід відмовити в задоволенні позовних вимог на підставі Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 березня 2000 року, який є чинним, то слід зазначити, що вказаним Законом зупинялись положення статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка згодом була викладена в новій редакції. Відтак Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» не стосується положень статті 9-1 і не може на них поширюватись.

Тому, відмова відповідача у виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно свідчить про те, що вона не відповідає положенням статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Положенню про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. № 1444, позаяк позбавляє права позивача на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.

У цьому випадку позивач не позбавлений права згідно з Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на отримання замість належних йому за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів, порядок отримання якої визначається Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. № 1444.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

За таких підстав, суд дійшов висновку про визнання відмови військової частини 2260 внутрішніх військ МВС України щодо виплати грошової компенсації замість речового майна не отриманого під час звільнення з військової служби ОСОБА_1 - протиправною та про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації замість речового майна не отриманого під час звільнення з військової служби в розмірі 10 173 грн. 31 коп.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, то судові витрати в розмірі 114 гривні 70 коп. відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. № 1444 та ст.ст. 2, 6-10, 17, 94, 104, 105, 121, 158-162 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до військової частини 2260 внутрішніх військ МВС України про визнання відмови неправомірною та стягнення грошових коштів - задовольнити.

Визнати відмову військової частини 2260 внутрішніх військ МВС України щодо виплати грошової компенсації замість речового майна не отриманого під час звільнення з військової служби ОСОБА_1 - протиправною.

Стягнути з військової частини 2260 внутрішніх військ МВС України (ідентифікаційний код 14323600) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошову компенсацію замість речового майна не отриманого під час звільнення з військової служби в розмірі 10 173 грн. 31 коп.

Стягнути з військової частини 2260 внутрішніх військ МВС України на користь ОСОБА_1 114 гривні 70 копійок у відшкодування судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Суддя Батрин О.В.