Ухвала суду № 34615101, 01.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/1140/13-ц Головуючий у І інстанції Рудик Ю.В.Провадження № 22-ц/780/5640/13 Доповідач у 2 інстанції БілоконьКатегорія 29 01.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

28 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Білоконь О.В.,

суддів: Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

при секретарі Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 09 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди ,-

встановила:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись в суд з позовами до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги позивачі обґрунтували тим, що 26 серпня 2011 року біля 20-00 годин, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно спричинив ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження та з необережності тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх спричинення.

У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями позивач ОСОБА_2 з 26 серпня 2011 року по 12 жовтня 2011 року перебував на стаціонарному лікуванні в Київській обласній клінічній лікарні та Богуславській районній лікарні. В результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 визнаний інвалідом другої групи.

ОСОБА_2 не може працювати водієм та забезпечити нормальне матеріальне становище сім'ї, у тому числі двох неповнолітніх дітей, а також повернутися до звичного способу життя, що викликає додаткові моральні переживання, перебуває на обліку у Богуславській ЦРЛ та не може відновити своє здоров'я.

Діями ОСОБА_1 йому спричинена моральна шкода, яку він оцінив у 20000 грн. та просив суд стягнути її з відповідача.

Протиправними діями ОСОБА_1 позивачу ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, у зв'язку з чим він перебував на стаціонарному лікуванні з 30 серпня по 30 вересня 2011 року в хірургічному відділенні Богуславської ЦРЛ.

Позивач ОСОБА_3 в результаті протиправних дій ОСОБА_1, зазнав моральної шкоди, що полягає в понесенні сильного фізичного болю та моральних страждань. У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, перебуваючи на стаціонарному лікуванні, порушились його нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя, а також порушення стосунків з оточуючими.

Моральну шкоду позивач ОСОБА_3 оцінив в 10000 грн. та просив стягнути з відповідача.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 09 серпня 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задоволено і стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20000 гривень моральної шкоди.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3000 гривень моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд скасувати вказане рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки всім доказам по справі, позивачами не доведений розмір моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вина відповідача у вчиненні злочину встановлена вироком суду, а розмір моральної шкоди , яку просять стягнути відповідачі, відповідає вимогам розумності та справедливості.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Судом встановлено, що 26 серпня 2011 року біля приміщення кафе «Молодіжне», що знаходиться по вул. Центральна в с. Ісайки Богуславського району Київської області, ОСОБА_1 умисно спричинив ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження та тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх спричинення та ОСОБА_3 спричинив тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вироком Богуславського районного суду Київської області 11 травня 2012 року ОСОБА_1 засуджений за ст. ст. 125 ч.2, 128, 122 ч.1 КК України на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до обмеження волі строком на два роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

ОСОБА_4, відповідно до довідки до акту огляду МСЕК від 6 грудня 2012 року під час чергового огляду встановлена друга група інвалідності з 1 січня 2013 року, причина інвалідності загальне захворювання та інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, перебуває на диспансерному обліку в неврології Богуславської ЦРЛ з 23 вересня 2011 року по час видачі довідки з приводу залишкових явищ перенесеної черепно мозкової травми 26 серпня 2011 року, зазнав фізичного болю та стійкої втрати працездатності на протязі майже двох років, що позбавляє його можливості забезпечити нормальне матеріальне становища його та сім'ї .

ОСОБА_3 в результаті неправомірних дій ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості. В результаті їх спричинення позивач зазнав фізичного болю. Доказів того, що в результаті перебування на стаціонарному лікуванні порушились його нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя, а також порушення стосунків з оточуючими не надано.

Відповідно до ст. 61 ч. 4 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні який набрав законної сили обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань , чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п.9 до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи, що моральна шкода позивачам завдана в результаті злочинних дій відповідача, глибину їх душевних страждань, пов»язаних з фізичним болем, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, вірно визначив розмір відшкодування моральної шкоди з урахуванням вимог розумності та справедливості, доводи апеляційної скарги про необхідність зменшення розміру морального відшкодування колегія суддів вважає безпідставними.

Посилання в апеляційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права не заслуговують на увагу, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.

Решта доводів апеляційної скарги не ґрунтується на доказах та законі і не спростовують висновків суду.

Таким чином, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 09 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: