Ухвала суду № 34614867, 01.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/4768/13-ц Головуючий у І інстанції Левченко А.В. Провадження № 22-ц/780/5557/13 Доповідач у 2 інстанції БілоконьКатегорія 5 01.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

28 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Білоконь О.В.,

суддів: Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

при секретарі Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської районної ради Київської області, Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, треті особи: комунальне підприємство Бориспільської районної ради Київської області "Бюро технічної інвентаризації", інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання права власності на самовільне будівництво ,-

встановила:

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на таке.

У 2009 році, на земельній ділянці по АДРЕСА_1, яка належала матері позивача ОСОБА_2, позивач за згодою своєї матері, але без дозвільних документів побудувала житловий будинок загальною площею 280 кв.м. з надвірними спорудами.

На момент проведення будівельних робіт, у 2009 році, вона відповідного дозволу на будівництво не мала, тому вказаний житловий будинок є самочинним будівництвом.

06 жовтня 2012 року ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку подарувала позивачу.

29 січня 2013 року позивач отримала технічний паспорт на вказаний житловий будинок, де зазначено, що будинок та надвірні споруди побудовані у 2012 році, що не відповідає дійсності.

Позивач просила суд просила суд встановити факт будівництва вказаного житлового будинку та надвірних споруд у 2009 році; зобов'язати відповідача внести зміни у технічний паспорт на вказаний житлового будинку, змінивши рік побудови з 2012 року на 2009 рік; визнати за нею право власності на вказаний житловий будинок з надвірними спорудами.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2013 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд скасувати вказане рішення суду в частині, що стосується відмови встановлення факту закінчення будівництва спірного будинку у 2009 році, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої виходив з того, що збудований позивачем об'єкт є самочинним будівництвом, на який вона не набула права власності, оскільки не дотрималась визначеного законом порядку будівництва нерухомого майна та введення його в експлуатацію.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1, яка у 2009 році була власністю ОСОБА_2, а з 6 жовтня 2012 року стала власністю позивача ОСОБА_1, самовільно збудовано житловий будинок з надвірними спорудами.

Вказані обставини підтверджені письмовими матеріалами та сторонами не оспорюються.

З технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 видно, що будинок та надвірні споруди, а саме: сарай, колонка пітна, альтанка, огорожа, ґанок та інші допоміжні приміщення у 2012 році (а.с.8-14).

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.331 ЦК України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно ч.3 ст.331 ЦК України, до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використанні в процесі цього будівництва.

Згідно положень ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до п.6, 9 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування статті 376 ЦК України» від 30.03.2012 року за №6 право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Це майно не є об'єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку; на нього не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, у тому числі продаж його з прилюдних торгів. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

З урахуванням наведених положень закону колегія суддів визнає обгрунтованими висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки встановлено, що об'єкт збудовано самочинно, не введено в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства, питання узаконення самочинного будівництва не було предметом розгляду компетентного державного органу, що свідчить про відсутність спору про право цивільне.

Посилання апелянта про незаконність рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо встановлення факту закінчення будівництва спірного будинку в 2009 році є необґрунтованими, оскільки як видно із акту прийняття закінченого будівництвом об»єкта систем газопостачання, засвідченого представниками ВАТ «Київоблгаз» та Держнаглядохоронпраці, лише станом на 21 вересня 2010 року у спірному будинку закінчено будівництво системи газопостачання ( а.с.34). За таких обставин позивач не довела, що спірний будинок збудовано у 2009 році, та не довела необхідність внесення змін у технічний паспорт спірного будинку, виготовлений комунальним підприємством Бориспільської районної ради Київської області "Бюро технічної інвентаризації" від 29.01.2013 року , де зазначено 2012 рік побудови спірного будинку.

Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачкою не зазначено правову підставу будівництва в 2009 році житлового будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, оскільки право власності на вказану земельну ділянку позивачка набула лише в жовтні 2012 року.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді