Рішення № 34614422, 04.10.2013, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1689/13-ц

провадження № 2/368/585/13

Рішення

Іменем України

"04" жовтня 2013 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. І.

при секретарі Губенко А.П.

з участю представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди завданої злочином, -

в с т а н о в и в:

представник позивача уточнив позовні вимоги позивача та просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на його користь 5316,12 гривень в рахунок відшкодування завданої йому матеріальної шкоди в результаті нанесення тілесних ушкоджень та 30000 гривень в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди в результаті нанесення тілесних ушкоджень, стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на його користь понесені ним судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу адвоката, посилаючись на те, що 10.01.2013 р. Кагарлицьким районним судом Київської області у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 КК України було винесено вирок, яким визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст. 75, 104 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання та визначено іспитовий строк 1 рік.

Цивільний позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18.07.2013 р. вирок Кагарлицького районного суду від 10.01.2013 р. в частині вирішення цивільного позову скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд іншим суддею.

Отже, вирок Кагарлицького районного суду від 10.01.2013 р. в частині визнання винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України та призначення покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, з іспитовим строком 1 рік, набрав законної сили.

Згідно ч. 4 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України вирок Кагарлицького районного суду від 10.01.2013 р. в частині визнання винним ОСОБА_4 є обов'язковим щодо цивільно-правових наслідків дій ОСОБА_4, а саме: щодо заподіяння ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди.

Зокрема, вироком Кагарлицького районного суду від 10.01.2013 р. було встановлено, що 09.03.2012 р. близько 20 годин 30 хвилин він приїхав в с. Слобода, де проживала його знайома ОСОБА_8. Після приїзду в с. Слобода він зустрівся з ОСОБА_8, яка збиралась йти до кафе-бару «Алаверди» разом зі своїми подругами, серед яких була ОСОБА_9. Він вирішив не йти до кафе-бару «Алаверди», а пішов до іншого бару. По дорозі до бару він зустрів свого знайомого ОСОБА_10, з яким разом пішов до бару. Близько 23 години, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_10 пішли до кафе-бару «Алаверди», де сіли за стіл з ОСОБА_8 та її подругами, серед яких була ОСОБА_9. Приблизно через 30 хвилин до них підійшов ОСОБА_4, який на той час зустрічався з ОСОБА_9, та запропонував йому вийти на вулицю для розмови. Погодившись на вимогу ОСОБА_4, він разом з ним вийшли на вулиці. На вулиці ОСОБА_4 почав висловлювати йому претензії щодо того, що він чіплявся до його дівчини ОСОБА_9. При цьому, претензії супроводжувались нецензурними словами. На що останній відповів ОСОБА_4, що його претензії є безпідставними і він не чіплявся до ОСОБА_9 та взагалі до неї не підходив. Після розмови він знову повернувся до кафе-бару «Алаверди», де знаходився аж до завершення його роботи о 24 годині. Вийшовши на вулицю разом з іншими відвідувачами він знову почув від ОСОБА_4 брутальну та нецензурну лайку з вимогою до нього знову відійти в сторону для розмови. Відійшовши в сторони ОСОБА_4 почав знову звинувачувати його в тому, що він чіплявся до його дівчини ОСОБА_9. Під час розмови він намагався пояснити ОСОБА_4, що він не чіплявся до його дівчини, а приїхав до своєї дівчини ОСОБА_8. На що той почав провокувати його на бійку. З метою уникнення бійки він відштовхнув ОСОБА_4 від себе, але останній почав наносити йому удари кулаками в обличчя. В ході бійки він та ОСОБА_4 впали на землю, де їх почали розбороняти інші хлопці. Через декілька хвилин ОСОБА_4 знову підійшов до нього з претензіями та знову почав бійку з ним, наносячи при цьому удари кулаками по обличчю. Їх почали розбороняти інші хлопці.

Після бійки його самопочуття погіршилось. Він викликав автомобіль таксі, на якому він завіз додому ОСОБА_8 та поїхав додому. Вже 10.03.2012 р., коли його самопочуття ще більше погіршилось, він звернувся до Кагарлицької ЦРЛ за медичною допомогою, де був оглянутий та направлений до Київської обласної лікарні у челюсно - лицеве відділення.

В результаті нанесених ОСОБА_4 ударів він отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи між 1 - м і 2 - м зубами справа, синця з внутрішньошкірного крововиливу в підборідцєво-нижньощелепній ділянці справа, двох садин у підборідцєвій ділянці справа, які відноситься: перелом нижньої щелепи до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, окремо взяті садини - до легких тілесних ушкоджень.

Під час проходження лікування в Київській обласній лікарні з 12.03.2012 р. по 15.03.2012р. ним було витрачено кошти на придбання ліків в сумі 300,25 гривень.

15.03.2012 р. на прийомі у лікаря - стоматолога було йому рекомендовано лікування із застосуванням ліків, на які ним були витрачені кошти в сумі 411,90 гривень.

Під час проходження лікування в Кагарлицькій районній лікарні з 29.03.2012 р. по 27.04.2012р. ним було витрачено кошти на придбання ліків в сумі 4140,57 гривень.

20.04.2012 р. на прийомі у лікаря - невропатолога було йому рекомендовано лікування із застосуванням ліків, на які ОСОБА_3 були витрачені кошти в сумі 255,70 гривень.

27.04.2012 р. на прийомі у лікаря - невропатолога було йому рекомендовано лікування із застосуванням ліків, на які ОСОБА_3 були витрачені кошти в сумі 207,70 гривень.

За час лікування ним були витрачені кошти на придбання ліків на загальну суму 5316,12 гривень.

Згідно ч. 2 ст. 1171 Цивільного кодексу України у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 1171 Цивільного кодексу України, а також те, що у ОСОБА_4 відсутнє майно для відшкодування шкоди завданої ОСОБА_3, завдана шкода відшкодовується батьками ОСОБА_4 ОСОБА_7 та ОСОБА_6.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, згідно ст. 22, ч. 1 ст. 1166, ч. 2 ст. 1171 Цивільного кодексу України батьки ОСОБА_4 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зобов'язані відшкодувати завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 5316,12 гривень.

Також, в результаті заподіяних тілесних ушкоджень він зазнав значної моральної шкоди.

Через отримання тілесних ушкоджень він зазнав сильних моральних переживань та фізичних страждань в результаті того, що відчував сильний фізичний біль під час заподіяння йому тілесних ушкоджень, який був викликаний переломом нижньої щелепи. Крім цього, лікування проходило досить болюче, оскільки 12.03.2012 р. йому проводилась «Репозиція, імобілізація нижньої щелепи шинами Васильєва». Тобто, йому встановлювали на місце нижню щелепу, яка була зміщена та закріплювали її шинами, які не знімались протягом місяця. Також, у нього була виявлена закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, що супроводжувалось нудотою, головним болем та викликало посттравматичну правобічну сенсорну приглухуватість І ступеню. Під час лікування він змушений був знаходитись на лікуванні, приймати медичні препарати за призначенням лікарів. Протягом усього лікування він відчував сильний біль у щелепі та головний біль, тривалий час не міг нормально харчуватись, розмовляти, спати.

Моральні та фізичні страждання спричинили його погіршення емоційного та психологічного стану, оскільки загоєння завданих ушкоджень проходило досить тривало та болюче. У зв'язку з нанесення тілесних ушкоджень та їх лікуванням були порушені нормальні життєві зв'язки його, який протягом за час загоєння ушкодження нічого не міг робити. Заподіяні тілесні ушкодження створювали для нього додаткові незручності та складності, які при повсякденному житті в нього були відсутні, йому доводилось докладати додаткових зусиль кожного дня. Він не міг нічого робити вдома, допомагати своїм рідним, що для них це також створювало незручності. Навіть після того як щелепа загоїлося вона все одно продовжує боліти.

ОСОБА_4 та його батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 після нанесення тілесних ушкоджень будь-якої допомоги йому не надавали. Тому, він у зв'язку із злочинними діями ОСОБА_4 змушений звертатись з даних позовом про відшкодування шкоди, оскільки ОСОБА_4 та його батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в добровільному порядку відшкодувати шкоду не бажають.

Злочинними діями ОСОБА_4 йому була заподіяна моральна шкода, яку він виходячи з обсягу та характеру моральних, психологічних та фізичних страждань оцінює в розмірі 30000 гривень.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Отже, згідно ст. 23, ч. 1 ст. 1167, ч. 1 ст. 1168, ч. 2 ст. 1171 Цивільного кодексу України батьки ОСОБА_4 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зобов'язані відшкодувати завдану ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 30000 гривень.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їхній представник уточнені позовні вимоги позивача визнали частково, а саме: матеріальну шкоду в сумі 5 316,12 грн. Щодо моральної шкоди, то вони її не визнають повністю, оскільки вважають, що такої шкоди йому не завдавали.

Відповідач ОСОБА_6 в засідання суду не з'явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена завчасно, про що в матеріалах є розписки про отримання судової повістки, причини неявки в суд не повідомила, а тому суд вважає, що відповідач в засідання суду не з'явилася без поважних причин і ухвалює рішення на підставі наявних в справі матеріалів.

Вислухавши представника позивача, відповідачів, їхнього представника, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення уточнених позовних вимог позивача з наступних підстав.

В судовому засіданні суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 10.01.2013 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на один рік. На підставі ст. ст.. 75, 104 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначено покарання, визначивши іспитовий строк 1 рік. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 18.07.2013 р. вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 10.01.2013 року щодо ОСОБА_4 в частині вирішення цивільного позову скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін.

З вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 10.01.2013 року вбачається, що ОСОБА_4 10.03.2012р. близько 00 год. 30 хв., перебуваючи біля кафе-бару «Алаверди», розташованого на площі Слави, 82 в с. Слобода Кагарлицького району Київської області, на грунті ревнощів, кулаком умисно наніс один удар в обличчя ОСОБА_3, спричинивши останньому умисно середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи між 1-м та 2-м зубами справа, тобто умисне ушкодження яке небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 день.

Висновками судово - медичної експертизи від 9.04.2012 року та додаткових судово - медичних експертиз від 6.09.2012 року і від 21.11.2012 року підтверджується, що потерпілому спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи між 1-м і 2-м зубами справа, тобто умисне ушкодження яке не є безпечним для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 день. А також спростовуються твердження потерпілого про спричинення йому за вказаних вище обставин, що встановлені судом, тілесного ушкодження у вигляді черепно - мозкової травми.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, зазначена норма закону встановлює преюдиційні обставини, від доказування яких звільняються сторони та інші особи, які беруть участь у справі.

При тлумаченні наведеної норми закону, суд приходить до висновку, що преюдиційність обставин ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини. На думку суду, суб'єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини, а об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням чи вироком суду.

Таким чином, вина, як підстава покладення відповідальності за заподіяну матеріальну та моральну шкоду відповідно до ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, доведена і підтверджена дослідженими судом доказами.

Щодо матеріального шкоди, то суд приходить до такого висновку.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Главою 82 ЦК України щодо відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 1195 ЦК України (відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я), фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликанні необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду.

Внаслідок отриманих ушкоджень, ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні у «Київській обласній клінічній лікарні» у щелепно - лицевій хірургії з 12.03.2012 року по 15.03.2012 року, що підтверджується випискою епікриз та ним було витрачено кошти на придбання ліків в сумі 300,25 гривень.

15.03.2012 р. на прийомі у лікаря - стоматолога було позивачу рекомендовано лікування із застосуванням ліків, на які ним були витрачені кошти в сумі 411,90 гривень.

Під час проходження лікування у Кагарлицькій районній лікарні з 29.03.2012 р. по 27.04.2012р. позивачем було витрачено кошти на придбання ліків в сумі 4140,57 гривень.

20.04.2012 р. на прийомі у лікаря - невропатолога позивачу було рекомендовано лікування із застосуванням ліків, на які ним були витрачені кошти в сумі 255,70 гривень.

27.04.2012 р. на прийомі у лікаря - невропатолога позивачу було рекомендовано лікування із застосуванням ліків, на які ним були витрачені кошти в сумі 207,70 гривень.

За час лікування позивачем були витрачені кошти на придбання ліків на загальну суму 5316,12 гривень.

Відповідачі та їхній представник визнали матеріальну шкоду в повному обсязі, тому згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особам, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, тому вказані витрати не підлягають доказуванню.

Тому, суд вважає, що витрати на ліки на загальну суму 5316 грн. 12 коп. потрачені позивачем ОСОБА_3 підлягають до задоволення і стягнення, оскільки вказані ліки були придбанні для лікування ушкодження отриманого ним від злочинних дій відповідача ОСОБА_4 і були необхідні йому для проведення лікування.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, суд зазначає, що всі вони є належними, допустимими, достовірними, достатніми та узгоджуються між собою і в сукупності дають можливість встановити дійсні відносини сторін і правильно вирішити спір.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В пункті 2 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року з наступними змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» встановлено, що майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між діями і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що саме злочинними діями ОСОБА_4, за які він визнаний винним, позивачу ОСОБА_3 була заподіяна шкода.

Щодо моральної шкоди, то суд приходить до такого висновку.

Кожна особа відповідно до вимог ч. 1 ст. 16 ЦК України має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ч. 2 ст. 16 ЦК України, зокрема п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено такий спосіб захисту цивільних прав як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ст.. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Вимогами ст.. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно роз'яснень наданих Пленумом Верховного Суду України у постанові від 31.03.1995 року за №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» із наступними змінами та доповненнями, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами судом було встановлено, що в результаті неправомірних дій відповідача, позивач зазнав значних фізичних та душевних страждань, тобто йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях в зв'язку з ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях у зв'язку з нанесенням тілесних ушкоджень. Тобто завдана моральна шкода стоїть у причинному зв'язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи із принципу справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, положень ст. 23 ЦК України, з врахуванням доказів по справі, доведених позивачем моральних страждань, з врахуванням конкретних обставин справи та в межах заявленого позову, суд вважає, що на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сума на відшкодування моральної шкоди в розмірі 18 000 гривень.

Суд прийшов до висновку, що в ході судового засідання позивачем доведено факт спричинення позивачу моральної шкоди, а саме: доведено факт заподіяння протиправного діяння відповідача ОСОБА_4 шляхом вчинення злочину; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням.

На підставі викладеного суд зазначає, що дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами було встановлено, що в результаті противоправних дій ОСОБА_4 ОСОБА_3 була заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болі та стражданнях, яких останній зазнав у зв'язку з заподіяними йому тілесними ушкодженнями середньої тяжкості; у приниженні честі та гідності, у душевних стражданнях у зв'язку з протиправною поведінкою ОСОБА_4, було порушено його нормальний спосіб життя, принижено його честь та гідність, порушено стосунки з оточуючими людьми. Тобто завдана моральна шкода стоїть у причинному зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, тому вимоги позивача про стягнення моральної шкоди обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню в розмірі 18 000 грн.. В іншій частині суд вважає позовні вимоги недоведеними та відмовляє в їх задоволенні.

Крім того суд зазначає, що системний аналіз деліктних зобов'язань свідчить про те, що саме на заподіювача шкоди покладений обов'язок доказування відсутності своєї вини у заподіюванні такої шкоди.

Однак відповідачами не доведено суду, що ОСОБА_4 не було заподіяно шкоди позивачеві ОСОБА_3

У відповідності з вимогами ч. ч. 1, 2 ст.1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах; у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Оскільки відповідач ОСОБА_4 навчається у Вищому училищі № 25 м. Києва, не має будь-якого доходу та майна, достатнього для відшкодування завданої ними шкоди, з огляду на те, що його батьки - відповідачі по справі не довели в судовому засіданні, що шкоди було завдано, визначену судом суму матеріальної та моральної шкоди на користь позивача слід стягнути з батьків неповнолітнього відповідача відповідно до вимог ч.1 ст.1182 ЦК України.

За таких обставин, керуючись вимогами ст. 1179 ЦК України, суд вважає за необхідне покласти обов'язок відшкодування шкоди на ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Стосовно судових витрат на правову допомогу адвоката в сумі 5500 грн. 00 коп., то вказані витрати підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України особа має конституційне право на захист будь-якими незабороненими законом засобами. Згідно зі ст.27 ЦПК України особа має право на отримання правової допомоги.

Офіційне тлумачення поняття „ правова допомога " було дане у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. у справі №1-23/2009 (справа про правову допомогу). Відповідно до п.3.2 цього Рішення правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" від 19.12.1992 року №2887-ХІІ (з наступними змінами і доповненнями) оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до вимог статей 12, 56, 84, 88 ЦПК України витрати на правову допомогу - це витрати сторін, які вони несуть у зв'язку із оплатою допомоги фахівця у галузі права і за законом має право надання правової допомоги. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано договір про надання такої правової допомоги, який містить дані про вид правової допомоги, що надається, розмір та порядок її оплати та дві квитанції про сплату витрат.

Стосовно витрат на правову допомогу, то відповідно до ст.. 84 ЦК України - це витрати сторони, що вона понесла у зв'язку із оплатою допомоги адвоката. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю сторін. На підтвердження цієї обставини суду слід надати договір про надання правової допомоги та документ, що свідчить про оплату гонорару. Це можуть бути квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати. У постанові від 01 жовтня 2002 року у справі № 30/63 Верховний Суд України звертає увагу на те, що судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Стосовно представництва в судових засіданнях, то відповідно до п. 2 ст. 84 ЦПК України розмір такої компенсації з урахуванням справи визначається судом. Відповідно до ст.. 12 Закону України «Про адвокатуру» ця оплата здійснюється на підставі угоди між громадянином та адвокатом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» та відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» передбачені такі граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу - якщо компенсації сплачуються іншою стороною - не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» з 01.04.2012 року по 30.06.2011 року установлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 1094 грн.00 коп. і було проведено одне судове засідання протягом 2 год. 40 хв. і становить 1094 грн. 36 коп., з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року установлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 1102 грн.00 коп. і проведено шість судових засідання за 4 год. 50 хв. і становить 2168 грн. 00 коп., з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року установлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 1134 грн. 00 коп. і проведено одне судове засідання за 1 год. 30 хв. і становить 680 грн. 40 коп.

Однак, згідно із розрахунком вартості адвокатських послуг вбачається, що за період 01.06.2012 року по 30.06.2012 року було проведено судове засідання протягом 4 год. - проте, згідно довідки вбачається, що за вказаний період пройшло одне засідання тривалістю 2 год. 40 хв., що становить 1194 грн. 36 коп.; за період з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р. було проведено судове засідання тривалістю 1 год. 00 хв., а згідно довідки було проведено 6 судових засідань; за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р. пройшло одне судове засідання тривалістю 1 год., а згідно довідки було судове засідання було тривалістю 1 год. 30 хв. Тобто, суд бере до увагу наступний розрахунок: за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р. тривалістю 2 год. 40 хв., що становить 1194 год. 36 коп., за період з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р. тривалістю 1 год. 00 хв., що становить 440 год. 80 коп., за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р. тривалістю 1 год. 00 хв., що становить 1194 год. 36 коп., а всього на загальну суму 2085,76 грн. 64 коп.

Стосовно витрат на правовий аналіз документів та підготовку позовної заяви в сумі 875 грн. 20 коп., то вона також підлягають до задоволення, а тому суд стягує з відповідачів на користь позивача 875 грн. 20 коп. витрат на правовий аналіз документів та підготовку позовної заяви.

Щодо витрат за підготовку апеляції на вирок суду в частині цивільного позову в сумі 917 грн. 60 коп., то вказані витрати підлягають до часткового задоволення в сумі 458 грн. 80 коп.

Витрати на представництва інтересів позивача в апеляційному суді в сумі 1147 грн. 00 коп., то вказані витрати не підлягають до задоволення, оскільки відсутні докази того, що розгляд апеляції проводився протягом 4 год., а тому суд у задоволення вказаних витрат позивачу відмовляє.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача ОСОБА_3 на загальну суму 23 316 грн. 12 коп., що становить 66 % від задоволеної частини, тому з відповідачів на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 2 259 грн. 02 коп. (3422,76 х 66 : 100)

Встановивши, що витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат, а тому підлягають стягненню з відповідачів у розмірі 2259 грн. 02 коп., тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 01.11.2011р. від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину.

Звільнити ОСОБА_5 від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як інваліда 2 групи з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань.

Стягнути з відповідача ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в сумі 116 грн. 58 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.. 23 ЦК України, постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 із змінами та доповненнями, ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди завданої злочином задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3 5 316 грн. 12 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, 18 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 23 316 (двадцять три тисяч триста шістнадцять) грн. 12 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати пов'язанні із наданням правової допомоги в сумі 2 259 грн.. 02 коп.

У задоволенні решти позовних вимог позивачу ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь держави судовий збір на р\р 31219206700324, МФО 821018, код 22030001, ЄДРПОУ - 37341907, банк - ГУ ДКСУ у Київській області в сумі 116 (сто шістнадцять) грн. 58 коп.

Звільнити ОСОБА_5 від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як інваліда 2 групи з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: І. І. Шевченко