Ухвала суду № 34614219, 28.10.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/11528/13-ц Провадження № 22-ц/772/3429/2013Головуючий в суді першої інстанції:Бойко Валерій МихайловичКатегорія: 52Доповідач: Пащенко Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Пащенко Л.В.

Суддів: Жданкіна В.В., Медяного В.М.

При секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Київського національного торговельно-економічного університету в особі Вінницького торговельно-економічного інституту про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Київського національного торговельно-економічного університету в особі Вінницького торговельно-економічного інституту про скасування наказу та визнання недійсним трудового договору.

В заяві зазначав, що він працював на посаді доцента Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету. Наказом №340к від 15.10.2012 року його-позивача було звільнено з роботи у зв'язку з закінченням строкового трудового договору №760 від 15.10.2011 року, тобто по п.2 ст.36 КЗпП України.

Вважає трудовий договір №760 від 15.10.2011 року таким, що не відповідає законодавству, і просив визнати його недійсним, а також визнати незаконним наказ №340к від 15.10.2012 року про звільнення його-позивача з роботи та поновити його на посаді доцента Вінницького торговельно-економічного інституту з 15.10.2012 року, а також просив стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 15. 10.2012 року до дня поновлення на роботі, та стягнути з відповідача на його користь 50000 грн. моральної шкоди.

Заявою від 20.09.2013року позивач змінив позовні вимоги та просив суд визнати трудовий договір №760 від 15.10.2011 року недійсним в частині строку, визнати незаконним наказ №340к від 15.10.2012 року про звільнення його з роботи та поновити його на роботі на посаді доцента Вінницького торговельно-економічного інституту з 15.10.2012 року, а також стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 15.10.2012 року до дня поновлення на роботі, 50000грн. моральної шкоди та 10000 грн. на правову допомогу.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задоволити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, його представника та представників відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення по слідуючих підставах.

Судом встановлено, що наказом ВТЕІ КНТЕУ №404к від 14.10.2011 року позивача ОСОБА_2, кандидата наук з фізичного виховання і спорту, було призначено на посаду доцента кафедри психології, соціології та права з 15.10.2011 року по 14.10.2012 року (а.с.23). Даний наказ видано на підставі відповідної заяви ОСОБА_2 від 14.10.2011 року (а.с.22) та трудового договору №760 від 15.10.2011 року (а.с.24).

Наказом ВТЕІ КНТЕУ №340к від 15.10.2012 року позивача було звільнено з посади доцента кафедри психології, соціології та права з 15.10.2012 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору згідно п.2 ст.36 КЗпП України (а.с.25).

З матеріалів справи вбачається, що вищеназвані документи: заява від 14.10.2011 року, трудовий договір №760 від 15.10.2011 року, накази №404к від 14.10.2011 року та №340к від 15.10.2012 року (а.с.22-25) в графі «з наказом ознайомлений» підписані особисто позивачем ОСОБА_2, що останнім не заперечувалось в судовому засіданні.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Нормою ст.23 КЗпП України встановлено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно з п. 10 «Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації», затвердженого наказом Міністерства освіти У крани від 24.12.2002р. №744 (зареєстровано в Мінюсті України 15.07.2003 року за N600/7921), відповідно до чинного законодавства при прийнятті на роботу науково-педагогічних працівників може укладатися безстроковий, строковий трудовий договір, у тому числі контракт. Термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін.

Відповідно до роз'яснень Пленуму ВСУ в п.9 постанови №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з послідуючими змінами) згідно з ч.2 ст.23 КЗпП (в редакції від 19 січня 1995 року) трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Зі змісту заяви позивача ОСОБА_2 від 14.10.2011 року (а.с.22) вбачається, що він сам виявив бажання укласти саме строковий трудовий договір.

Згідно до п.2 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23). Тобто звільнити працівника за зазначеною статтею можна в останній день строку трудового договору.

Вирішуючи спір, суд ретельно перевірив доводи позивача та його представника.

Так, в ході розгляду даної справи посилання позивача на те, що він не міг підписувати трудовий договір та наказ про призначення, так як знаходився на лікуванні, не знайшло свого підтвердження, оскільки згідно з листками непрацездатності позивач хворів з 27.10. по 11.11.2011року, тобто вже після прийняття його на роботу (а.с.33-35).

Крім цього, посилання позивача про те, що він набув статус постійного працівника з правом безстрокової угоди, оскільки строковий договір укладався із ним кілька разів, не знайшли свого підтвердження відповідними допустимими доказами. При цьому суд вірно відхилив як доказ надану позивачем до матеріалів справи копію трудової угоди № 760 від 15.10.2011 року, в якій не вказано строк дії договору, оскільки оригіналу цього договору для огляду суду надано не було (а.с.7).

Що стосується посилань позивача та його представника на відповідь прокуратури Ленінського району м. Вінниці від 29.11.2011 року, а також на листи ВТЕІ КНТЕУ від 21.10.2011 року та від 18.11.2011 року, що трудові відносини не існували, а строковий трудовий договір був підписаний значно пізніше, то суд, не приймаючи їх до уваги, врахував те, що у вказаних документах зазначається про відсутність контракту, укладеного між позивачем та відповідачем, так як позивач пройшов конкурсний відбір і за його умовами повинен був підписати з навчальним закладом контракт, однак контракт не був укладений в зв'язку з незгодою позивача з його умовами, які вказані згідно затвердженого типового контракту, внаслідок чого і була позивачем ОСОБА_2 написана заява, на підставі якої з ним був укладений строковий трудовий договір, а в цей період між позивачем, навчальним закладом та контролюючими установами тривало листування з приводу підписання контракту.

Суд, перевіривши доводи позивача про те, що він є інвалідом Чорнобиля, має посвідчення 1-ї категорії, у зв'язку з чим, згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має першочергове право на залишення на роботі і на працевлаштування, також правильно відхилив їх, оскільки ці вимоги названого Закону стосуються випадків при ліквідації та реорганізації підприємства.

Врахувавши вищевказані обставини та вимоги закону, суд, відмовляючи в позові, вірно виходив з того, що позивач був звільнений з роботи відповідачем з дотриманням вимог чинного трудового законодавства, а тому його вимоги є безпідставними.

Суд повно з'ясував обставини справи, права та обов'язки сторін, належно перевірив їх доводи і заперечення, дав оцінку наявним доказам та навів мотиви, за якими приймає чи відхиляє ті чи інші з них.

Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Судді:

З оригіналом вірно: /підпис/