Постанова № 3461228, 02.04.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

02 квітня 2009 р.                                                                                      Справа № 2-а-922/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Сауляка Юрія Васильовича,

При секретарі судового засідання:   Педорук Л.С. 

За участю представників сторін:

позивача      :   Безносюк Н.В.,

відповідача :   Цинкерман О.І., Ляшенко О.І.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області  

до:   ТОВ "Перспектива" 

про: стягнення заборгованості в сумі 46291,96 грн.

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області до товариства з обмеженою відповідальністю “Перспектива”про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в загальній сумі 46291,96 грн. 

Позовні вимоги мотивовані тим, що товариство своєчасно не сплачувало страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у зв’язку з чим йому були нараховані штрафні санкції та пеня, через що утворилась заборгованість по страхових внесках в загальній сумі 46291,96 грн., в тому числі 

-  39726,31 грн. –недоїмка по сплаті страхових внесків;

-  1628,88 грн. –пеня;

-  4936,77 грн. – штрафна санкція.

 У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просила суд задовольнити позов.

 Представники відповідача під час судового розгляду справи позов не визнали, посилаючись на свої письмові заперечення, які суд долучив до матеріалів справи. Суду пояснили, що враховуючи Акт звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 01.02.2009 року відповідач погоджується із заборгованістю, яка складається із недоїмки, лише на суму 22128,57 гривень. Решту суми, яка була нарахована позивачем товариству відповідно до рішень про застосування фінансових санкцій та пені, відповідач не визнає, оскільки вважає, що зазначені рішення були прийняті із порушенням норм чинного законодавства.

 Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши та дослідивши надані суду докази у справі, судом у справі встановлено наступне.

 Як вбачається із матеріалів адміністративної справи у відповідача згідно із поданих Управлінням Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області доказів існує заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в загальній сумі 46291,96 грн., в тому числі 

-  39726,31 грн. –недоїмка по сплаті страхових внесків;

-  1628,88 грн. –пеня;

-  4936,77 грн. – штрафна санкція.

Про вищевказану заборгованість свідчать наступні документи у справі:  Рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №179 від 21 серпня 2006 року, №103 від 18 червня 2007 року, №59 від 21 січня 2008 року, №210 від 21 квітня 2008 року; Рішення про застосування фінансових санкцій за неподання звіту до персоніфікованого обліку у строки, визначені законодавством №258 від 27 червня 2008 року; розрахунки суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за період з лютого 2006 року по грудень 2008 року; розрахунки фінансової санкції та пені; Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.02.2009 року.

Визначаючись до заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти  підприємницької  діяльності  незалежно  від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації,  об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи -  суб'єкти   підприємницької   діяльності,   які використовують працю найманих працівників

Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно - правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Ч.9. ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачає, що  виконавчі  органи   Пенсійного   фонду   застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема: п. 2 ч. 9 ст. 106 вище згаданого Закону передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;  20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;  50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів, одночасно на  суми  своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових  внесків  і  фінансових  санкцій  нараховується  пеня  в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів,  розрахована за кожний день прострочення платежу; відповідно до п. 3 п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону за  неподання,  несвоєчасне  подання, подання  не за встановленою  формою  або  подання  недостовірних  відомостей,  що використовуються  в  системі  персоніфікованого  обліку  та  іншої звітності,  передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного  фонду  накладається  штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків,  які були  сплачені  або  підлягали  сплаті  за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки  подання  відомостей,  звітності,  але  не  менше  десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,  а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 Згідно ч. 13. ст. 106 Закону №1058-IV про нарахування пені та накладення штрафів,  передбачених частинами  дев'ятою  і  десятою  цієї   статті,   посадові   особи виконавчих  органів  Пенсійного  фонду  в  порядку,  встановленому правлінням Пенсійного фонду,  виносять рішення, які протягом трьох робочих  днів  із  дня  їх  винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Тобто, при нарахуванні фінансових санкцій, пені Управління Пенсійного фонду має зазначити в рішеннях суму зобов'язання, виявити базові і календарні періоди за які нараховуються фінансові санкції; конкретні процентні ставки, і конкретну кількість днів прострочення оплати, та надіслати рішення протягом трьох робочих  днів  із  дня  їх  винесення  страхувальнику.

 Крім того, відповідно до пп. 9.2. “Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.004 року №64/8663, фінансові санкції, зазначені у підпунктах 9.3.2.-9.3.7 пункту 9.3 Інструкції, застосовуються органами Пенсійного фонду України до страхувальників, визначених пунктами 2.1.1-2.1.5 пункту 2.1 згаданої  Інструкції.

П. 9.3.2. Інструкції визначає, що рішення про застосування штрафів, зазначених у даному підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків:

1) при затримці до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.

Тобто, рішення виноситься одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;

2) при затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.

Тобто, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;

3) при затримці сплати страхових внесків, що є більшою 90 календарних днів, рішення виноситься у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) недоїмки.

Рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми недоїмки, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.

Виходячи з аналізу вищенаведених положень нормативно-правових актів та обставин справи, суд вважає, що рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, №103 від 18 червня 2007 року, №59 від 21 січня 2008 року, №210 від 21 квітня 2008 року, №179 від 21 серпня 2006 року не можуть бути прийняті до уваги суду як докази, що підтверджується заборгованість відповідача, оскільки вони винесені з порушенням норм чинного законодавства.

Так, в порушення вищезазначених положень нормативно правових актів у Рішенні про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), які нараховуються страхові внески №179 від 21 серпня 2006 року, винесеного Управлінням Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області, не виявлено базовий період (конкретну кількість днів), за які нараховуються фінансові санкції, що позбавляє можливості суд перевірити його правомірність.

Разом із тим, у порушення норм вищезгаданих Закону та Інструкції, позивачем у всіх вище вказаних рішеннях не вказано конкретної процентної ставки для накладення штрафних санкцій (10%, 20%, 50%). А в Рішенні №59 від 21 січня 2006 року взагалі  неправомірно застосувало одночасно дві процентні ставки 20% і 50% за затримку сплати страхових внесків від 30 днів  до 90 днів та від 90 днів і більше, що підтверджується розрахунками фінансової санкцій та пені в матеріалах адміністративної справи. Позивач при винесенні Рішення не розмежовував затримку сплати страхових внесків як то передбачено законодавством до 30 календарних днів, до 90 календарних днів і більше 90 календарних днів, що є грубим порушенням норм чинного законодавства.

Також судом досліджено, що рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №103 від 18 червня 2007 року, №59 від 21 січня 2008 року, №210 від 21 квітня 2008 року прийняті за календарні періоди, які входять один в одного, або взаємо виключають один одного, тобто Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області за один і той проміжок часу, зокрема за період з 23.01.2007 року по 01.06.2007 року, тричі застосувало до відповідача штрафні санкцій, що явно протирічить положенням  вищезазначеного Закону та Інструкції, відповідно до який рішення в залежності від затримки сплати недоїмки приймається одне за певний період.

З огляду на вищевикладені норми права та обставини справи, суд вважає, що рішення №179 від 21 серпня 2006 року, №103 від 18 червня 2007 року, №59 від 21 січня 2008 року, №210 від 21 квітня 2008 року, винесені Управлінням Пенсійного фонду України у Липовецькому районі  Вінницької області із явним порушенням норм діючого законодавства, є неправомірними, а отже суд не може їх прийняти як допустимі докази по справі, які підтверджують правомірність застосування штрафних санкцій до відповідача та його заборгованість.

Що ж стосується самої недоїмки щодо внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, судом з розрахунків суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за період з лютого 2006 року по грудень 2008 року, з акту звірки взаємних розрахунків, інших матеріалів адміністративної справи з’ясовано, що у відповідача існує заборгованість перед Пенсійним фондом по страхових внесках в сумі 22128,57 гривень, а тому вона, на думку суду, підлягає стягненню із відповідача.

Крім того, судом було досліджено Рішення Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про застосування фінансових санкцій за неподання звіту до персоніфікованого обліку у строки, визначені законодавством №258 від 27 червня 2008 року, дослідивши яке, суд прийшов до висновку, що воно відповідає положенням  п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”є правомірним і  підтверджує заборгованість відповідача в сумі 170 гривен.

 Таким чином, з огляду на все вище викладене, суд вважає що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, а заборгованість по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, яка підлягає стягненню становить 22278,57 гривень.

Ч. 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ст. 86 вище згаданого Кодексу передбачено те, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. 

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива" (Вінницька область, Липовецький район, смт. Турбів, вул. Миру, 14, р/р 26005237 у Вінницькій філії ВАТ "Кредитпромбанк", МФО 302623, код 30803560) на користь Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області (22500, Вінницька область, м. Липовець, вул. Шевченка, 9, р/р 25608323560103 у ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 302076, код 20115403) заборгованість в сумі 22298,57 гривень (двадцять дві тисячі двісті дев'яносто вісім гривень п'ятдесят сім копійок)

3. В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  03.04.09 

Суддя                                                                     Сауляк Юрій Васильович