Постанова № 34612247, 06.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р. Справа № 906/1142/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Житомирської області від 01.10.13 р. у справі № 906/1142/13

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради, м.Житомир

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Житомир

про стягнення 6 168,10 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

Рішенням господарського суду Житомирської області від 01.10.2013 р. у справі № 906/1142/13 (суддя Вельмакіна Т.М.) задоволено позов Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та стягнуто з відповідача на користь позивача - 6 165,10 грн. заборгованості та 1 720,50 грн. судового збору. При прийняті рішення суд виходив з того, що свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг за теплопостачання в сумі 6 165,10 грн. відповідач не виконав; доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин не надав; у відзиві на позовну заяву не заперечував вказаного розміру заборгованості; суму заборгованості підтверджено підписаним сторонами актом звірки розрахунків на суму 13 114,92 грн., частину заборгованості з яких було стягнуто за рішенням суду по справі № 15/1121 за позовом Прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради в особі Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про стягнення 6 946,82 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 01.10.2013 р. у справі № 906/1142/13 та постановити нове про відмову в задоволенні позовної заяви посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є таким, що порушує її законні права та інтереси, не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Суддя порушив принцип рівності усіх учасників господарського процесу перед законом і судом, віддаючи перевагу представникам позивача при наданні ними пояснень та доказів перед відповідачем. Місцевий суд не забезпечив дотримання принципу змагальності. У рішенні суд проігнорував норми ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", який відповідно до його преамбули визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки. Позивач з усіх видів передбачених договором від 01.10.2009 р. послуг, значну кількість не надає взагалі (подача гарячої води температурою, не нижче передбаченої БНП, необхідний тиск теплоносія на водах і т.д.). Позивач не долучив до заяви жодного доказу про надання ним послуг в тій якості та кількості, за які він потребує сплати, не вказано скільки спожито теплової енергії в гарячій воді, якими методами це перевірялося, які прилади обліку використовувались при перевірці. Позивачем не надано Журналу обліку споживання теплоенергії ФОП ОСОБА_3 та розрахунків з КП "Житомиртеплокомуенерго". Пред'явлений позов подано без додержання вимог ст. 54 ГПК України. КП "Житомиртеплокомуненерго" не уклало договір про надання послуг, а був укладений договір купівлі - продажу теплової енергії з ФОП ОСОБА_3, умови якого, не відповідають вимогам ЗУ "Про теплопостачання". Позивач не надав основний документ договір зі споживачем, тобто з відповідачем, про надання послуг з теплопостачання. Суддя при вирішення справи керується нормами ст. 714 ЦК, які регулюють відносин у сфері постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, однак, жодним чином, не пояснює чому при укладанні договору купівлі - продажу керується нормами, які регулюють інші правовідносини. Судом не встановлено обставин відповідно до яких позивачем не вжито жодних заходів для досудового врегулювання спору. Судом помилково стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 6 165 грн. 10 коп.

Позивач - Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу та явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали апеляційного суду) (а.с.82).

Відповідач (апелянт) - Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, явку представника у судове засідання не забезпечила, електронною поштою подала до суду клопотання від 06.11.2013 р. про перенесення розгляду справи на інший час через відсутність можливості прибути до м. Рівне, у зв'язку із службовим відрядженням.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Клопотання відповідача (апелянта) - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, від 06.11.2013 р., надіслане електронною поштою про перенесення судового засідання до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Доказів того, що скаржник дійсно перебуває у відрядженні, до клопотання не додано.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

01.10.2009 р. між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (теплопостачальна організація - постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (споживач) було укладено договір № 628 купівлі-продажу теплової енергії, згідно розділу 1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (а.с. 8-11).

Всі розрахунки по цьому договору проводяться до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником (пункт 4.8 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що підставою для здійснення платежів по даному договору є виставлена постачальником платіжна вимога (квитанція).

Вартість наданих постачальником послуг нараховується на підставі чинного законодавства та цього договору та залежить від розміру тарифів установлених в порядку визначеному законодавством (пункт 5.3 договору).

Пунктом 5.4 договору, сторони дійшли домовленості, що при наявності заборгованості по даному договору, будь-які платежі, незалежно від зазначення періоду, за який здійснюється платіж, зараховуються в погашення заборгованості починаючи з початку її виникнення.

На виконання умов даного договору, позивачем за період з листопада 2010 по квітень 2011 року, відповідачу були надані послуги з теплопостачання та ГВП (опалення) на загальну суму 6 165,10 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками за період з листопада 2010 по квітень 2011 року (а.с. 12-17).

В порушення умов пункту 4.8 договору, відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг не виконав і не оплатив отримані послуги, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з листопада 2010 по квітень 2011 року. Станом на день подання позову заборгованість становить 6 165,10 грн., (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 18.09.2013 р., яка правомірно була прийнята судом першої інстанції), що підтверджується розрахунками нарахувань і оплати по ФОП ОСОБА_3 згідно договору № 628 від 01.10.2009 р. (а.с. 7, 55).

Зазначений розмір заборгованості в сумі 6 165,10 грн., також підтверджується довідками позивача від 10.09.2013 р. № 3955/16 та від 01.10.2013 р. № 3804/16 (а.с. 38, 51).

25.05.2011 р. представником власника будинку або уповноваженою ним особою - КВЮРЕП-3, представником монтажної організації - КВЮРЕП-3 та ФОП ОСОБА_3, за її заявою, складено акт відключення радіаторів опалення приміщення по вул. Театральній, 13 (а.с. 27-29).

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.

В даному випадку, між сторонами спору виникли зобов'язання з договору купівлі - продажу теплової енергії від 01.10.2009 р. № 628, предметом якого є - постачання теплової енергії (розділ1 договору).

Відповідно до статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з пункту 4.8. договору, всі розрахунки по цьому договору проводяться до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником.

Частиною 7 стаття 193 ГК України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отримані послуги теплопостачання згідно договору купівлі - продажу теплової енергії від 01.10.2009 р. № 628 в сумі 6 165,10 грн. доведена матеріалами справи і, згідно наведених норм чинного законодавства та умов договору, підлягає до стягнення.

Відповідач не надав суду жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог та сплати вказаної суми заборгованості.

Крім того, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.06.2011 р. на суму 13 114,92 грн. підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків (а.с. 25), у відзиві на позовну заяву відповідач проти позову не заперечувала (а.с. 44).

За наведених обставин, господарський суд Житомирської області правомірно прийшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги в сумі 6 165,10 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам законодавства, що регулюють дані правовідносини, не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

Доводи скаржника, щодо порушення вимог статті 54 ГПК України при зверненні до суду з позовною заявою, не укладення позивачем договору про надання послуг, згідно норм чинного законодавства та доводи щодо не долучення до справи жодних доказів щодо якості та кількості наданих послуг - постачання теплової енергії колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами та спростовуються матеріалами справи, зокрема, наявним договором № 628 про купівлю - продаж теплової енергії від 01.10.2009 р., підписаним обома сторонами, відсутністю будь-яких доказів у матеріалах справи на підтвердження наявного спору щодо якості та кількості теплової енергії яка постачалася позивачем, тиску теплоносія та температури води.

Щодо доводів апелянта про не встановлення судом обставин відповідно до яких позивачем не вжито жодних заходів для досудового врегулювання спору, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 5 ГПК України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Отже, обрання такого способу врегулювання спору є правом, а не обов'язком сторін, а умовами договору № 628 від 01.10.2009 р. досудового врегулювання спору щодо стягнення заборгованості не передбачено. Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист (рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим.

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 01.10.2013 р. у справі № 906/1142/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк