Постанова № 3461018, 25.02.2009, Херсонський окружний адміністративний суд

u

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2009 р. Справа № 2-а-1370/08/2170

Кат. 2.11.4

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Печений Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Світлана"

до державної податкової інспекції у Новотроїцькому районі Херсонської області про визнання скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Світлана" (позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати недійсним акт державної податкової інспекції у Новотроїцькому районі Херсонської області (відповідач) №66/23-1/32051983 від 18.04.2007р. та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000862301/0 від 27.04.2007р. та №0000231701/0 від 27.04.2007р..

В ході розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог про визнання недійсним акту перевірки №66/23-1/32051983 від 18.04.2007р.. Просив визнати поважними причини пропуску звернення до адміністративного суду.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити з викладених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступне.

Податковим повідомленням-рішенням №0000862301/0 від 27.04.2007р. позивачу визначені податкові зобовязання по фіксованому сільськогосподарському податку в загальній сумі 9041,34 грн., в тому числі 6027,34 грн. - за основним платежем та 3014 грн. - за штрафними санкціями.

Підставою для винесення даного повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки від 18.04.2007р. №66/23-1/32051983 про те, що в порушення ст.. 3 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок”від 17.12.1998р. №320-XIV позивачем до податкового розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку за грудень 2005 р. та 2006 рік. не в повному обсязі включена площа сільськогосподарських угідь. Відповідач в акті зазначає, що площа сільськогосподарських угідь, яка зазначена позивачем у податковому розрахунку цього податку, менше ніж площа сільськогосподарських угідь, яка зазначена позивачем у формах №4-сг, що були подані позивачем до відділу статистики у Новотроїцькому районі.

Невідповідність площ сільськогосподарських угідь, які зазначені у статистичних формах №4-сг та в податкових розрахунках фіксованого сільськогосподарського податку позивач пояснює тим, що до форми №4-сг внесені площі земельних ділянок громадян, які використовувались позивачем без оформлення договорів оренди, і земельний податок за ці ділянки громадяни сплачували самостійно.

Відповідно до ст..3 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок”об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Пунктом 5 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99 р. № 658 передбачено, що платники податку (сільськогосподарські підприємства) самостійно обчислюють суму такого податку і подають загальний розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на всю площу земельної ділянки органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації до 1 лютого поточного року.

Вказані нормативні акти базою для здійснення розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку визначають площу сільськогосподарських угідь, яка перебуває у платника цього податку на праві власності, постійного користування або оренди, підтвердженням чого є, відповідно, державний акт про право власності на землю, акт постійного користування земельною ділянкою або договір оренди землі, що зареєстровані відповідно до чинного законодавства.

Форма №4-сг, яка затверджена наказом Держкомстату України від 22.06.2005р. №158 і на яку посилається відповідач, не є підставою для визначенні суми фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено факту того, що площі сільськогосподарських угідь, які зазначені позивачем у статистичних формах №4-сг перебували у позивача на правах власності, постійного користування або ж оренди.

Зазначені позивачем у податкових розрахунках фіксованого сільськогосподарського податку площі сільськогосподарських угідь підтверджуються довідками Новотроїцького відділу земельних ресурсів.

Таким чином, податковим повідомленням-рішенням №0000862301/0 від 27.04.2007р. позивачу безпідставно визначені податкові зобовязання по фіксованому сільськогосподарському податку, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Податковим повідомленням-рішенням №0000231701/0 від 27.04.2007р. позивачу визначені податкові зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 16299 грн., у тому числі 5433 грн. - за основним платежем та 10866 грн. - за штрафними санкціями.

Підставою для винесення даного повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки від 18.04.2007р. №66/23-1/32051983 про те, що позивачем порушені вимоги пп..4.1 п.4.2.7 ст.4, п.п.8.1.2 ст.8, ст.. 9.1.2 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”№ 889-ІУ від 22.05.2003р..

З акту перевірки вбачається, що виявлене відповідачем порушення полягає в тому, що при виплаті орендодавцям орендної плати по договорам оренди за 2006 рік у вигляді 700 кг. пшениці та 300 кг. ячменю, позивач розрахував суму прибуткового податку без врахування собівартості пшениці та ячменю, яка склалась на підприємстві позивача, у звязку з чим позивачем було не доплачено податку на суму 5433 грн..

Представник відповідача в судовому засіданні стверджував, що в даному випадку позивач повинен був розрахувати податок з доходів фізичних осіб виходячи з фактичної собівартості пшениці та ячменю, яка зазначена в акті перевірки, а не з відпускної ціни, по якій позивач передавав громадянам це зерно в рахунок орендної плати.

З наданих позивачем списків пайщиків на виплату орендної плати вбачається, що в 2006 році за кожен орендований земельний пай позивачем сплачено власникам паїв по 700 кг. ячменю та 300 кг. пшениці, а податок з доходів фізичних осіб розрахований позивачем виходячи з загально вартості сплаченого зерна в розмірі 50 грн..

Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”№ 889-ІУ від 22.05.2003р. передбачено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 9.1 статті 9 цього Закону.

Пунктом 9.1 статті 9 цього Закону передбачено, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі.

Таким, чином позивач при виплаті доходів на користь орендодавців за оренду земельних паїв зобовязаний був утримати податок з доходів фізичних осіб виходячи з вартості орендної плати, передбаченої у договорі але не нижчої від мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством.

Згідно з Указом Президента України від 03.12.99 р. N 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" розмір орендної плати за оренду земельної частки (паю) повинен бути не менше одного відсотка визначеної вартості орендованої земельної частки (паю).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р. N 783 передбачена щорічна індексація грошової оцінки земель, вартості земельної частки (паю) та орендної плати. На 2002 рік коефіцієнт індексації становить 2,465 до грошової оцінки земель 1995 року.

Указами Президента України від 02.02.2002 р. N 92/2002 та від 13.09.2002 р. N 830/2002 передбачено збільшення розміру орендної плати за оренду земельних паїв до 1,5 відсотка.

У даному випадку позивачем невірно визначений податок з доходів фізичних осіб, оскільки розрахунок цього податку повинен був здійснюватися виходячи з розміру орендної плати, який не повинен бути меншим ніж 1,5 відсотка від вартості земельної частки (паю).

Проте, відповідач, при проведені перевірки не врахував зазначені вище вимоги законодавства з земельних питань і використав методику розрахунку податку з доходів фізичних осіб, яка не передбачена Законом України № 889-ІУ.

Слід зазначити, що суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, і не може самостійно нарахувати податки, збори, штрафні (фінансові) санкції.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону.

Таким чином, незважаючи на допущене позивачем порушення при нарахуванні та сплаті податку з доходів фізичних осіб, спірне повідомленням-рішенням №0000231701/0 від 27.04.2007р. не може бути визнане правомірним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до п.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 100 КАС України Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як встановлено судом, в січні 2008 року позивач звернувся з адміністративним позовом про оскарження спірних повідомлень-рішень до господарського суду Херсонської області, ухвалою якого від 21.04.2008р. позовна заява позивача залишена без розгляду.

Позивач обґрунтовує своє звернення з даним позовом до Херсонського окружного адміністративного суду в серпні 2008 року тим, що про прийняте господарським судом Херсонської області рішення за його позовом дізнався лише в липні 2008 року, коли звернувся безпосередньо до господарського суду за результатами розгляду свого позову.

Оскільки суд не має в своєму розпорядженні доказів своєчасного повідомлення позивача про прийняте господарським судом Херсонської області рішення від 21.04.2008р., наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є слід визнати поважними.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Новотроїцькому районі Херсонської №0000862301/0 від 27.04.2007р. та №0000231701/0 від 27.04.2007р..

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Світлана" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко К.В.