Рішення № 34608018, 23.10.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №0907/2-8152/2011

Провадження №22ц/779/2410/2013

Категорія 27

Головуючий у І інстанції Шамотайло О.В.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Горблянського Я.Д., Девляшевського В.А.

секретаря Петрів Д.Б.

з участю представника апелянта Коробчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про стягнення інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

17.02.2011 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про стягнення інфляційного збільшення суми боргу за невиконання договору банківського вкладу в розмірі 44825 грн. 90 коп. та 3% річних в розмірі 4165 грн. 16 коп.

В процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача суму інфляційних втрат в розмірі 28759 грн. 88 коп. та суму 3% річних в розмірі 4199 грн. 79 коп.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що 18.07.2008 року між ним та АКБ «Форум» був укладений договір банківського вкладу №2630/01/20866 в національній валюті з правом поповнення (із сплатою процентів щомісячно), відповідно до п.п. 1.1.-1.3. якого банк відкрив йому вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 строком до 23 липня 2009 року, а він вніс готівкою грошові кошти в національній валюті в розмірі 850000 грн. В той же день ним було внесено ще 596162 грн., що підтверджується копіями банківських квитанцій. 10.10.2008 року він звернувся до відповідача із заявою про дострокове повернення (зняття) всього вкладу, що розміщений на його рахунку у АКБ «Форум». Того ж дня депозитний вклад йому був повернутий частково у розмірі 500000 грн. У поверненні решти суми вкладу було відмовлено, у відповідь на що він повідомив банк про повернення йому решти вкладу в готівковій формі 14.10.2008 року, тобто за два робочі дні, як того вимагає п. 3.7. договору банківського вкладу. 13.10.2008 року йому було повернуто частину вкладу в розмірі 175000 грн., а у видачі решти вкладу в розмірі 850000 грн. відмовлено. З 21.11.2008 року по 17.12.2008 року на підставі його звернень банк повертав йому кошти невеликими частинами, проте в повному обсязі відмовлявся повернути вклад у зв'язку з відсутністю готівкових коштів. В повному обсязі кошти були повернуті йому лише 17.12.2008 року. У зв'язку з тим, що банк неналежно виконав свої зобов'язання за договором банківського вкладу, грошові кошти були повернуті йому несвоєчасно, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача суму інфляційних в розмірі 28759 грн. 88 коп. та суму 3% річних в розмірі 4199 грн. 79 коп.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2013 року задоволено позов ОСОБА_3. Вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Івано-Франківської дирекції ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_3 інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 28759 грн. 88 коп. та 4199 грн. 79 коп. - 3% річних.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ «Банк Форум» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невірну оцінку доказів, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що ухвалюючи оскаржуване рішення та вказуючи при цьому на обов'язковість виконання вимог вкладника за договором банківського вкладу, суд першої інстанції не дав оцінки фактичним обставинам справи та приписам чинного законодавства, які регулюють поняття вкладу, односторонню відмову від договору, розірвання договору та черговість задоволення пропозиції сторони, яка бажає змінити чи розірвати діючий правочин. Так, судом не взято до уваги ту обставину, що позивач 10.10.2008 року звернувся до банку із заявою повернути вклад, що розміщений на його рахунку, в повному розмірі та вказав датою такого повернення 14.10.2008 року. Приступивши до виконання вказаної заяви, банк того ж дня виплатив позивачу 500000 грн. Однак, 13.10.2008 року ОСОБА_3 змінив своє волевиявлення щодо діючого правочину та подав банку заяву, в якій просив повернути не всю суму грошових коштів, а тільки їх частину в розмірі 175000 грн. В день отримання цієї заяви банк здійснив виплату зазначеної грошової суми в повному обсязі, що підтверджується заявою на видачу готівки №12713. Таким чином заява вкладника від 13.10.2008 року, подана в межах строків виконання попередньої заяви від 10.10.2008 року, є заявою про зміну умов діючого договору, а не його розірвання.

Також апелянт зазначає, що в порушення вимог ст.ст. 57, 60 ЦПК України позивачем на обґрунтування позовних вимог не подано суду жодних належних доказів, в той час як банком до матеріалів справи подано документи, які підтверджують обставини, на які посилається банк, проте такі судом до уваги не взято. Зокрема, судом не взято до уваги, що всі заяви про дострокове повернення вкладу, які подавалися позивачем з 14.10.2008 року, тобто з дати, з якої наводиться розрахунок штрафних санкцій та вказується про порушення банком зобов'язання за договором банківського вкладу, до 17.12.2008 року стосувалися часткового повернення вкладу та були банком виконані, що підтверджується відповідними заявами на видачу готівки.

Додатковим доказом того, що договір банківського вкладу не припинився після 14.10.2008 року є те, що 03.11.2008 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір №1 про внесення змін до договору банківського вкладу №2630/01/20866 в національній валюті з правом поповнення (із сплатою процентів щомісячно) від 18.07.2008 року, відповідно до якого відсоткова ставка за договором банківського вкладу була збільшена до 18,5%. Таким чином очевидним є факт продовження правовідносин між сторонами і бажання вкладника отримувати більшу плату за користування своїми коштами. Більше того, після підписання вказаного договору, 13.11.2008 року позивач вніс на свій рахунок 580000 грн. З 13.11.2008 року позивач сім разів звертався до банку із заявами про видачу йому певної суми коштів, які своєчасно виконувались. 10.12.2008 року позивач збільшив свій вклад на 300000 грн., а 17.12.2008 року - на 221053 грн. На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та помилково вважав підставними доводи позивача про дострокове припинення договору банківського вкладу та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором.

З цих мотивів апелянт просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Позивач та представник в судове засідання не з'явились, про час та день розгляду справи повідомлені належним чином. Причину неявки суду не повідомили.

З урахуванням положення ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існувало грошове зобов'язання, яке відповідачем виконано з простроченням. Наслідки прострочення грошового зобов'язання у вигляді інфляційних втрат та трьох відсотків річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок знецінення інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. При цьому суд врахував висновок спеціаліста незалежної аудиторської фірми «Аудит-сервіс ІНК» від 11.09.2012 року, що представлений позивачем на підтвердження розміру інфляційних втрат та 3% річних, з огляду на непредставлення суду відповідачем спростування такого висновку.

Проте погодитись з висновком суду не можна, оскільки суд дійшов такого висновку з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, без повного і всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних відносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що 18.07.2008 року між ОСОБА_3 та АКБ «Форум» був укладений договір банківського вкладу №2630/01/20866 в національній валюті з правом поповнення (із сплатою процентів щомісячно). Відповідно до п.п. 1.1.-1.3. даного договору банк відкрив вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 строком до 23 липня 2009 року, а вкладник вніс на відкритий йому рахунок готівкою грошові кошти в національній валюті в розмірі 850000 грн. За користування грошовими коштами, розміщеними на вкладному (депозитному) рахунку вкладника, банк взяв на себе зобов'язання нараховувати і сплачувати вкладнику проценти по вкладу із розрахунку 16,90% річних. Пунктом 3.7. договору передбачено право вкладника на дострокове повернення (зняття) вкладу або його частини, при цьому вкладник письмово повідомляє банк про свої наміри за 2 робочих дні до бажаної дати отримання коштів, зазначеної у відповідній письмовій заяві вкладника (а.с. 7-8).

10.10.2008 року ОСОБА_3 звернувся в банк із заявою про повернення йому вкладу, що розміщений на його рахунку, в повному розмірі та вказав датою такого повернення 14.10.2008 року (а.с. 15). Згідно заяви на видачу готівки №11339 від 10.10.2008 року банк частково повернув ОСОБА_3 депозит в розмірі 500000 грн. (а.с. 16).

13.10.2008 року позивачу було повернуто ще 175000 грн., що підтверджується заявою на видачу готівки №12713 (а.с. 17).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, видачі позивачу грошових коштів в сумі 175000 грн. передувала заява ОСОБА_3 від 13.10.2008 року, зареєстрована банком за вхідним №2067, відповідно до якої позивач просив достроково повернути йому частину вкладу саме в зазначеному розмірі (а.с. 95).

Таким чином, не дочекавшись дати виконання банком зобов'язання щодо повернення грошових коштів за договором банківського вкладу в повному обсязі, вказаної самим вкладником в заяві від 10.10.2008 року, а саме 14.10.2008 року, останній 13.10.2008 року подав в банк нову заяву, якою фактично змінив свої вимоги до банку. Заявою на видачу готівки №12713 від 13.10.2008 року підтверджується, що розпорядження ОСОБА_3 щодо повернення йому вкладу в сумі 175000 грн. виконано банком належним чином.

Як встановлено судом позивач 14.10.2008 року не з'явився до відділення банку для отримання грошових коштів в повному обсязі.

Заява позивача від 13.10.2008 року залишилась поза увагою суду і судом не дано оцінці вказаній обставині.

Згідно матеріалів справи, а саме, договору №1 про внесення змін до договору банківського вкладу №2630/01/20866 в національній валюті з правом поповнення (із сплатою процентів щомісячно) від 18.07.2008 року, укладеного 03.11.2008 року між банком та ОСОБА_3 (а.с. 81), сторони збільшили відсоткову ставку за вказаним договором банківського вкладу до 18,5%.

Після підписання вказаного договору, 13.11.2008 року позивач вніс на свій рахунок 580000 грн., 10.12.2008 року позивач збільшив свій вклад на 300000 грн., а 17.12.2008 року - на 221053 грн. Таким чином очевидним є факт продовження правовідносин між сторонами і бажання вкладника отримувати більшу плату за користування своїми коштами.

Крім того, згідно матеріалів справи позивач ОСОБА_3 звертався до банку із заявами про видачу йому певної суми коштів банківського вкладу 21.11.2008 року, 26.11.2008 року, 28.11.2008 року, 03.12., 08.12., 10.12., 12.12., 17.12.2008 року (а.с. 96-106), які своєчасно виконувались банком. На зазначене суд першої інстанції також уваги не звернув та не дав оцінки таким доказам.

Згідно заяви ОСОБА_3 від 23.12.2008 року (а.с. 20) останній 18.12.2008 року повідомив Івано-Франківську філію АКБ «Форум» про дострокове повернення йому 22 грудня 2008 року повної суми вкладу, розміщеного на депозитному рахунку НОМЕР_1, однак банк у зазначений в заяві термін повернення вкладу не повернув та не надав інформацію про інший термін повернення.

Відповідно до відповіді АКБ «Форум» від 23.12.2008 року на заяву ОСОБА_3 (а.с. 21), банк повідомив останнього, що кошти в сумі 1056339,46 грн. у відповідності до умов договору №2630/01/20866 від 18.07.2008 року будуть повернуті позивачу 23.12.2008 року до 16-00 год.

За даними заявки на видачу готівки №27731 від 23.12.2008 року (а.с. 94) банком виконана вимога ОСОБА_3 про видачу йому 1056339 грн. 46 коп.

Згідно ч. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно положень ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до положень ч.ч. 1-3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно п. 3.3. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 р. №516 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 р. за №1256/8577, банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

У разі невиконання (неналежного виконання) банком вимоги фізичної особи про повернення вкладу (депозиту) або його частини (документ на переказ / заява про повернення коштів тощо) /далі - вимога/ банк зобов'язаний:

прийняти вимогу шляхом проставлення на ній: дати отримання, підпису уповноваженої особи, відбитка штампа банку та видачі фізичній особі письмового повідомлення про невиконання (неналежне виконання) цієї вимоги із зазначенням причини, дати взяття вимоги на облік, дати видачі повідомлення, прізвища, ім'я та по батькові уповноважених осіб і відбитка печатки банку;

взяти вимогу на облік за відповідним позабалансовим рахунком.

Банк зобов'язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту). Після виконання вимоги банк списує вимогу з відповідного позабалансового рахунку.

Проте, позивачем не надано суду письмового повідомлення про невиконання (неналежне виконання) банком його вимоги.

Наведена обставина також залишилась поза увагою суду.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для справи для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Всупереч наведених положень позивач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування його позовних вимог.

Положеннями ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань, в тому числі нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Оскільки суд першої інстанції помилково дійшов висновку про неналежне виконання ПАТ «Банк Форум» своїх зобов'язань за договором банківського вкладу від 18.07.2008 року, укладеного з ОСОБА_3 та неправильно застосував положення наведеної норми матеріального права, то в силу дії п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України наявними є підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2013 року скасувати, ухваливши нове рішення. По суті встановленого в апеляційній інстанції слід ухвалити рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2013 року скасувати, ухваливши нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про стягнення інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних відмовити.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Горблянський Я.Д.

Девляшевський В.А.