Рішення № 34607970, 07.11.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

2

Справа № 0910/2064/2012

Провадження №22ц/779/2693/2013

Категорія 19

Головуючий у 1 інстанції Бельмега М.В.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 р. м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Горблянського Я.Д.,

суддів: Горейко М.Д., Шалаути Г.І.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю: представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення витрат на навчання, - за апеляційною скаргою Харківського національного університету внутрішніх справ на рішення Косівського районного суду від 09 вересня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

В вересні 2009 року Харківський національний університет внутрішніх справ (скорочено - ХНУВС) звернувся в суд з позовними вимогами, які зменшив під час розгляду справи, до ОСОБА_2 про стягнення фактичних витрат пов'язаних з навчанням в розмірі 16111,08 грн., мотивуючи тим, що відповідачка всупереч вимог договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України звільнилась з органів внутрішніх справ до встановленого трирічного терміну перебування на службі, що є підставою для відшкодування витрат пов'язаних з її утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Рішенням Косівського районного суду від 09.09.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ХНУВС фактичні витрати, пов'язані із її навчанням, а саме грошові кошти в розмірі 4806,34 грн. та 71,80 грн. судового збору.

Не погодившись з таким рішенням, представник ХНУВС подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального, процесуального права та неповне з'ясування суттєвих обставин справи.

Вказує, що на виконання умов договору від 05.09.2007 року, кожен курсант, який навчається в університеті з моменту його зарахування та навчання і до моменту відкомандирування для подальшого проходження служби до територіального органу внутрішніх справ ставиться на продовольче, речове та грошове утримання. Не зважаючи де мешкає курсант на кожну особу, що навчається, щоразу готується триразове харчування відповідно до встановлених норм та кількості, курсант забезпечується форменним одягом та лазне-пральними послугами, щомісяця отримує грошове забезпечення та користуються комунальними послугами.

Відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах від 16.07.2007 року утримання витрат на продовольче забезпечення провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником продовольчої служби за визначений період навчання, в якій відображається кількість діб перебування на харчуванні та фактична його вартість, яка підраховується на підставі відповідних норм харчування. Відшкодування витрат на речове забезпечення здійснюється на підставі довідки-розрахунку начальником речової служби про вартість фактично отриманого майна та лазне-прального забезпечення. Фактичні дані щодо витрат на грошове забезпечення беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Представник апелянта зазначає, що розрахунок фактичних витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_2 у ХНУВС, був проведений з врахуванням зазначених норм та не містить розрахунків витрат протягом терміну перебування відповідача у відпустках та на практиці.

Університету було відомо, що відповідач мешкала за межами казарми з 2005 по 2008 роки, тому послуги за прання білизни були нараховані тільки за перший рік навчання. Окрім того, відповідач відвідувала навчальні заняття та знаходилась у розташуванні університету з 8-00 до 18-00, а отже користувалась опаленням, водопостачанням та іншими комунальними послугами. Для курсантів на добу передбачається безкоштовне триразове харчування в їдальнях закладу освіти, а тому в незалежності від місця проживання курсанта харчування готується відповідно до встановлених норм і кількості на кожну особу, що навчається. Даних про те, що ОСОБА_2 було написано рапорт про зняття її з продовольчого забезпечення в університеті немає.

За наведених доводів просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, тому апеляційну скаргу слід розглянути без участі представника апелянта.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення повністю не відповідає.

Визначаючи суму відшкодування за навчання в розмірі 4806,34 грн. суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка з 2005 по 2008 роки взагалі не знаходилась на державному забезпеченні.

Проте з таким висновком суду колегія суддів не погоджується.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом ректора ХНУВС від 02.08.2004 року ОСОБА_2 зараховано курсантом першого курсу університету.

05.09.2007 року між ХНУВС та відповідачем укладено Договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ (далі - Договір).

По закінченні ХНУВС ОСОБА_2 наказом від 27.06.2008 року відраховано зі складу курсантів університету та відкомандировано для подальшого проходження служби до УМВС України в Івано-Франківській області.

Наказом УМВС України в Івано-Франківській області від 18.04.2011 року слідчого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області лейтенанта міліції ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Відповідно до умов п. 2.3.6 укладеного Договору відповідач зобов'язаний у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановлено трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Відшкодування, згідно п.4.1 Договору здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Відповідачем не наведено обставин за наявності яких він звільняється від відповідальності по відшкодуванню фактичних витрат пов'язаних з його утриманням в університеті, а тому у суду першої інстанції не було підстав для відмови повністю в позовних вимог ХНУВС про стягнення відшкодування пов'язане з навчанням за 2005-2088 роки.

Відповідно до ч.7 ст . 18 Закону України «Про міліцію» курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку".

Згідно представленого позивачем розрахунку фактичних витрат, пов'язаних з утриманням рядового міліції ОСОБА_2 у ХНУВС, який проведено у відповідності до вимог Постанови КМ України від 01.03.2007 року № 313 - фактичні витрати за комунальні послуги, грошове забезпечення, харчування та речове забезпечення у 2004-2005 р.р. складають 3985,34 грн., 2005-2006 р.р. - 3704,08 грн., 2006-2007р.р. - 4236,84 грн., 2007-2008 р.р. - 4184,82 грн., а всього 16111,08 грн. (а.с.106).

Разом з тим, згідно довідки ХНУВС (а.с.14), протоколу допиту свідка від 25.06.2013 року, здійсненого Деснянським районним судом м. Києва, та чого не заперечує позивач відповідач знаходилась на неповному державному утриманні, оскільки в 2005 - 2008 роках проживала в орендованій квартирі.

Зважаючи на зазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_2 слід стягнути витрати за комунальні послуги за 2004-2008 роки з врахуванням того, що вона не проживала в казармі університету з 2005-2008 роки, та зменшити нараховані суми з 5601,48 грн. до 1444,06 грн.

Доводи апелянта щодо нарахування витрат за комунальні послуги до яких він зараховує витрати на освітлення, опалення, водопостачання та інші не тільки під час проживання у гуртожитку, але під час навчального процесу, не заслуговують на увагу та не можуть прийматися як доказ у даних витратах.

Посилання відповідача, на те, що вона згідно поданого рапорту в 2005-2008 роках була знята з продовольчого забезпечення не підтверджені належними доказами, а тому не можуть бути взяті до уваги при стягненні фактичних витрат понесених на її харчування під час навчання.

З врахуванням наведених обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнення з ОСОБА_2 на користь ХНУВС фактичних витрат, пов'язаних з навчанням з 4806,34 грн. до 11953,34 грн.

Судові витрати слід розподілити відповідно до ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313-314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ - задовольнити частково.

Рішення Косівського районного суду від 09 вересня 2013 року в частині розміру стягнення фактичних витрат пов'язаних з навчанням змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ 11953 грн. 34 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ 214 грн.60 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

М.Д. Горейко

Г.І. Шалаута