Ухвала суду № 34607898, 24.10.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/2184/13-ц

Провадження № 22ц/779/2544/2013

Категорія 19

Головуючий у І інстанції: Бородовський С.О.

Суддя-доповідач: Проскурніцький П.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів, судової палати у цивільних справах, Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Меленко О.Є., Соколовського В.М.

за участю секретаря: Бойчука Л.М.

сторін: представника ТВМП "Явір" Ориджука А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою Торгово-виробничого підприємства "Явір" про забезпечення позову до ОСОБА_3 про стягнення недостачі товарно-матеріальних цінностей, допущених особою, з якою укладено договір про повну матеріальну відповідальність, за апеляційною скаргою торгово-виробничого підприємства "Явір" на ухвалу Снятинського районного суду від 03 вересня 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

29.08.2013 року ТВМП "Явір" звернулося до суду із заявою про забезпечення позову по справі за позовом ТВМП "Явір" до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди внаслідок допущеної недостачі товарно-грошових цінностей на суму 20570,77 грн.

Ухвалою Снятинського районного суду від 03.09.2013 року в задоволенні заяви про забезпечення позову, відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду, ТВМП "Явір" подало апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що ухвала суду є суб'єктивною та спрямована на сприяння відповідачу в невиконанні свого зобов'язання, тому підлягає до скасування.

Відповідачка, не зважаючи на численні нагадування, відмовилася добровільно сплатити заборгованість. Ця обставина викликає у них обґрунтований сумнів у добросовісному виконанні рішення суду відповідачкою, тому вони звернулись із заявою про забезпечення позову. Окрім того, ОСОБА_3 намагаючись уникнути цивільно-правової відповідальності, може виїхати за межі України, що унеможливить належний розгляд даної справи та виконання судового рішення. Вважають, що оскаржувана ухвала значно ускладнить виконання судового рішення по даній справі та потягне за собою грубе порушення їхніх майнових прав.

Просили скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про забезпечення позову.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, представника заявника, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТВМП "Явір" звернулося до суду із заявою про забезпечення позову по справі за їх позовом до ОСОБА_3 про стягнення недостачі товарно-матеріальних цінностей, допущених особою, з якою укладено договір про повну матеріальну відповідальність. В заяві зазначили, що відповідачка, працюючи продавцем відділу №4 магазину "Гастроном", з продавцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 допустили недостачу товарних цінностей на суму 20570,77 грн. З тих підстав, що вказана сума є значною, позивач просив суд накласти арешт на майно відповідачки та заборонити виїзд за межі України.

Відмовляючи в задоволенні заяви ТВМП "Явір", суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, а також не встановлено реальної небезпеки, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи неможливості у майбутньому виконання рішення суду.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 152 ЦПК України, позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Зі змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22 грудня 2006 року вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Більше того, ст 377-1 ЦПК України передбачено вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, але зазначене питання вирішується, коли воно повязане із виконанням судового рішення, яке набрало законної сили і передано для примусового виконання.

Оскільки позивачем не доведено правових підстав для забезпечення його позову, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви.

Ухвала суду відповідає вимогам процесуального права, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Розглянувши справу в межах поданої заяви та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 307, 312- 315; 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу торгово-виробничого підприємства "Явір" відхилити.

Ухвалу Снятинського районного суду від 03 вересня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і у касаційному порядку оскарженню не підлягає

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: О.Є. Меленко

В.М. Соколовський