Рішення № 34607788, 15.10.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

2

Справа№ 0907/2-7370/2011

Провадження №22ц/779/2491/2013 Категорія 30

Головуючий в 1 інстанції - Шамотайло О.В.

Суддя-доповідач - Вакарук В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Вакарук В.М.

суддів: Проскурніцького П.І., Меленко О.Є.,

секретаря: Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 05 вересня 2013 року ,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 вересня 2013 року задоволено позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «СК «Українська страхова група» 27 280 грн. 35 коп. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, зазначає, що суд приймаючи рішення по справі помилково ототожнив поняття «суброгація» та «регрес», оскільки укладений договір від 28.02.2009 року є різновидом договору майнового страхування, при якому відбувся перехід до страховика прав страхувальника та є ознакою суброгації, закріпленої в ст.993 ЦК України та ст.27 ЗУ «Про страхування». В даному випадку зобов'язання, що виникло між страхувальником та ОСОБА_2 залишилося чинним для позивача, який фактично став новим кредитором для відповідача. Крім того, пунктом 18 договору передбачено обов'язок страхувальника передати страховику всі документи і докази, які він має для реалізації страховиком свого права вимоги. Оскільки вимоги про відшкодування шкоди саме в порядку регресу позивачем не доведені, права на подачу регресного позову у нього не виникло, тому його вимога про відшкодування шкоди саме в порядку регресу не підлягала задоволенню. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В засідання апеляційної інстанції апелянт та його представник ОСОБА_3 вимоги скарги підтримали, представник позивача не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Вислухавши доповідача, апелянта та його представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно ст.ст.11, 57, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» виконало прийняті на себе зобов'язання перед страхувальником та відшкодувало шкоду завдану внаслідок ДТП, що свідчить про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми збитку в порядку регресу.

Проте такий висновок суду постановлений з порушенням норм матеріального права.

Встановлено, що 15.10.2009 року громадянин ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом марки Опель Астра д.н.з. НОМЕР_1 порушив правила дорожнього руху України та допустив зіткнення із транспортним засобом марки ВАЗ2170 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 Постановою суду від 29.10.2009 р. визнано ОСОБА_2 винним у у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. /а.с.20/.

З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2008 року між ЗАТ «СК «Українська страхова група» (надалі перейменованим на ПАТ «СК «Українська страхова група») та ОСОБА_5 укладено договір добровільного страхування, відповідно до якого позивач зобов'язався у разі настання страхового випадку відшкодувати збитки у межах страхової суми у порядку та на умовах, передбачених договором, відповідно до якого застрахованим транспортним засобом є вищезазначений автомобіль ОСОБА_5 /а.с.119-121/.

Як вбачається з пункту 18 договору якщо збитки, заподіяні страхувальнику внаслідок настання страхового випадку, були пов'язані з виною третіх осіб, зокрема власників ТЗ, то, відповідно до законодавства України, страховик має право вимоги до винних осіб у розмірі виплачених відшкодувань. Для реалізації цього права, страхувальник зобов'язаний передати страховику всі документи і докази, які він має, і виконати дії, необхідні для здійснення страховиком права вимоги /а.с.123/.

Встановлено, що 16.10.2009 року ОСОБА_5 звернувся із заявою до позивача про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування /а.с.11-12/. Відтак 16.11.2009 року ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі рахунку від 04.11.2009 року та кошторису витрат на транспортування пошкодженого транспортного засобу було складено страховий акт та розрахунок суми страхового відшкодування. Відповідно до зазначених документів розмір страхового відшкодування становив 27280 грн. 35 коп., кошти в такому розмірі виплачені позивачем страхувальнику 27 листопада 2008 року /а.с.46-48/.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу, таке право у нього виникло в порядку суброгації.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції помилково вказав, що сума сплаченого страхового відшкодування підлягає стягненню з відповідача на підставі як ст.ст 993,1191 України та статті 27 «Про страхування», оскільки дані норми закону регулюють різні правовідносини.

Відповідно до п. 27 постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року, при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація», оскільки у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК ), а також статтею 38 закону №1961-ІV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.

При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від завдавача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику у зв'язку з порушенням умов договору страхування.

Слід зазначити, що оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, та, враховуючи, що відповідно до ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, відповідно, при укладенні договору особистого страхування у страховика немає правових підстав для стягнення виплаченого страхувальнику (вигодабувачу) страхової виплати у порядку суброгації. Тобто суброгація може застосовуватися лише до майнового страхування.

Таким чином, дані правовідносини регулюються загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК ), а також статтею 38 закону №1961-ІV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 «Про страхування» встановлено особливий правовий режим

Враховуючи наведене,відповідно до положень ст.11 ЦПК України, виходячи із принципу диспозитивності, відповідно до якого позивач особисто визначає правові підстави заявлених ним позовних вимог і суд не вправі їх змінювати, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу.

У зв'язку з чим постановлене по справі рішення підлягає до скасування із постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення Івано-Франківського міського суду від 05 вересня 2013 року скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: В.М. Вакарук

Судді: П.І. Проскурніцький

О.Є. Меленко