Постанова № 3460698, 23.02.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

( вступна та резолютивна частини )

23  лютого 2009 року                                         Справа №2а-11543/08/1370

15  год. 55 хв.                                                      м. Львів, вул. Чоловського, 2

                                                                              Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді                                  Карп’як О.О.                                                     

при секретарі судового засідання       Занов’як О.П.

за участюпозивача та представників сторін:

від позивача –  Подоляк Б.Р. (довіреність від 09.02.2009 року №8)

від відповідача  – Сівак О.О. (довіреність від 27.08.2008 року №6375/06-12)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Адвокатське бюро – Юридичний центр» до Управління Пенсійного фонду України  у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправною  та скасування вимоги про сплату боргу №Ю-616 від 15.12.2008 року, визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій №652/04/30337983 від 22.12.2008 року,-

в с т а н о в и в :

Виготовлення   мотивувальної частини постанови відкласти до 5 днів, тому  відповідно до вимог  ст. ст.  160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України судом вирішено проголосити  вступну та резолютивні частини постанови суду, а з мотивувальною частиною постанови особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитись  27 лютого 2009 року.

Керуючись статтям69, 70, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні адміністративного позову  Приватного підприємства «Адвокатське бюро – Юридичний центр» до Управління Пенсійного фонду України  у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправною  та скасування вимоги про сплату боргу №Ю-616 від 15.12.2008 року, визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій №652/04/30337983 від 22.12.2008 року – відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної  інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. 

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

     Суддя                                         Карп’як О.О.

ЛЬВІВСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23  лютого 2009 року                                         Справа №2а-11543/08/1370

15  год. 55 хв.                                                      м. Львів, вул. Чоловського, 2

                                                                              Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді                                  Карп’як О.О.                                                     

при секретарі судового засідання       Занов’як О.П.

за участюпозивача та представників сторін:

від позивача –  Подоляк Б.Р. (довіреність від 09.02.2009 року №8)

від відповідача  – Сівак О.О. (довіреність від 27.08.2008 року №6375/06-12)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Адвокатське бюро – Юридичний центр» до Управління Пенсійного фонду України  у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправною  та скасування вимоги про сплату боргу №Ю-616 від 15.12.2008 року, визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій №652/04/30337983 від 22.12.2008 року.

Ухвалою від 12 січня 2009 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 09 лютого 2009 року.  Ухвалою від 09 лютого 2009 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20 лютого 2009 року.  Ухвалою від 20.02.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву у зв’язку  з необхідністю отримання додаткових доказів до 23.02.2009 року.

         Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним: 17.12.2008 року позивач одержав вимогу №Ю-616 про сплату боргу – недоїмки зі страхових внесків в розмірі 35622,35 грн. Вказану вимогу видано за результатами перевірки сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з 24.06.2006 року по 20.11.2008 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт, в якому зазначено, що позивачем за період з червня 2006 року по жовтень 2008 року повинно бути проведено нарахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в повному розмірі, передбаченому Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», а відтак занижено  суму страхових внесків на 35622,35 грн. Позивач вважає вимогу про сплату боргу незаконною, оскільки  він є платником єдиного податку, заборгованості щодо сплати єдиного податку у нього немає. Згідно п.6 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» та ст.11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» передбачено, що суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок,  не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, оскільки його  сплата замінена сплатою єдиного податку. Тому вважає, що він не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, а відтак вимога про  сплату страхових внесків  є незаконною.

Заявою від 13.01.2009 року позивачем збільшено позовні вимоги, просить визнати протиправною  та скасувати вимогу про сплату боргу №Ю-616 від 15.12.2008 року тавизнати недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова №652/04/30337983 про застосування до Приватного підприємства «Адвокатське бюро – Юридичний центр» фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум  своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від 22 грудня 2008 року.

В судовому засіданні представник позивача окрім наведених підстав позовних вимог звернув увагу на те, що ними не оскаржуються порядок здійснення відповідачем розрахунку суми недоїмки та фінансових санкцій згідно оскаржуваних рішень. Позовні вимоги з врахуванням уточнень підтримав, просить їх задоволити.

Відповідач у запереченні на позов від 05.02.2009 року №1536/06-12 проти позову заперечив, вважає позов безпідставним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства. Вважає, що обов’язковість сплати страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування не пов’язується із статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності, та не підпадає під правовідносини, що регулюються Указом Президента України від 03.07.1998 року №727/98 «Про спрощену  систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», оскільки ст. 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим законом.  Згідно п.4 ст.18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство. Цим законом не передбачено будь – яких виключень або пільг щодо нарахування та сплати самостійно визначених зобов’язань або звільнення від фінансової відповідальності у разі порушення.  Тому вважає, що вимога про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій прийняті в межах та у відповідності до законодавства України, тому підстав  для визнання їх недійсними немає.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях на позов, просить відмовити у задоволенні позову.

Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи ( акт перевірки з додатками, вимога про сплату боргу, рішення про застосування фінансових санкцій, скерування на перевірку, розрахунок фінансових санкцій та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

Постанова в повному обсязі складена 27 лютого 2009 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, врахувавши письмові заперечення відповідача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Судом встановлено, що у 2007, 2008 роках позивач був  платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвами про право сплати єдиного податку, копії яких є в матеріалах справи.

Згідно із статтею 5 Закону України від 09 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон №1058- IV), який набрав чинності з 1 січня 2004 року, він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.  Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 1 статті 11 Закону №1058- IV установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно п.1 ст.14  Закону №1058- IV, страхувальниками цих осіб є  їх роботодавці, які відповідно до ч.1 ст.15 цього Закону є платниками страхових внесків і зобов’язані на підставі п.6 ч.2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону №1058- IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування; на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», яким, як і Законом №1058- IV, не передбачено  такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Тому, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності.

Згідно з вимогами п.16 розділу XV«Прикінцеві положення» Закону №1058- IV до приведення законодавства України  у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно – правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення п.6 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» про звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.

Позивач зареєстрований в Управлінні  Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова за №0902-3919, що підтверджується повідомленням від 06 травня 1999 року (копія повідомлення є в матеріалах справи).

Відповідачем проведено позапланову перевірку позивача на предмет своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування та перевірки достовірності даних, відображених у звітності персоніфікованого обліку за період з 24 червня 2006 року по 20 жовтня 2008 року. За результатами перевірки складено акт  від 15 грудня 2008 року №158, яким встановлено заниження позивачем суми страхових внесків, що нараховуються на фактичні витрати на оплату праці, на суми перших п’яти днів тимчасової непрацездатності та на суми допомоги у зв’язку  з тимчасовою непрацездатністю  за період з червня 2006 року по жовтень 2008 року на 35622,35 грн., чим порушено  п.1 статті 19 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

На підставі акта перевірки Управлінням Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова, 15 грудня 2008 року прийнято вимогу №Ю-616, якою зобов’язало позивача сплатити суму недоїмки зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 35622,35 грн.

Статтею 19 Закону №1058- IV установлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших  заохочувальних і компенсаційних виплат.

Отже, посилання позивача на те, що він є платником єдиного податку, як на підставу неправомірності прийняття актів суб‘єктом владних повноважень не можуть бути прийняті до уваги.

Приватне підприємство «Адвокатське бюро – Юридичний центр» за період з червня 2006 року по жовтень 2008 рокуне проводило нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, управлінням правомірнодонараховано страхових внесків за період з  24 червня 2006 року по 20 жовтня 2008 рокув сумі 35622,35 грн.та направлено вимогу про сплату боргу №Ю-616 від15.12.2008 року.

Згідно п.4 ч.9 ст.106  Закону №1058- IV, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції - за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Рішенням №652/04/30337983 від 22 грудня 2008 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, на підставі п.4 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відповідачем застосовано до позивача  фінансові санкції у розмірі  29467,24 гривні.

Тому,  вимога №Ю-616 від 15.12.2008 року про сплату боргу – недоїмки зі страхових внесків в розмірі 35622,35 грн. та рішення №652/04/30337983 від 22 грудня 2008 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у розмірі 29467,24 грн. винесені відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог  і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 69, 70,  160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

          П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні адміністративного позову  Приватного підприємства «Адвокатське бюро – Юридичний центр» до Управління Пенсійного фонду України  у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправною  та скасування вимоги про сплату боргу №Ю-616 від 15.12.2008 року, визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій №652/04/30337983 від 22.12.2008 року – відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної  інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. 

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

         Суддя – підпис, з оригіналом згідно.

         Постанова не набрала законної сили.

     Суддя                                         Карп’як О.О.