Постанова № 3460683, 05.03.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

05 березня 2009 р.                                                                                  Справа № 2-а-149/09/0270

                                                                                                                             м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,

При секретарі судового засідання:   Пивовар Інні Михайлівні  

За участю представників сторін:

позивача      :   Коваль Т.І., представник на підставі довіреності, Захаренков А.В., законний представник

відповідача :   Лесик В.В., Герасименко В.М., представники на підставі довіреності

розглянувши матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді"  

до:   Державної податкової інспекції у м. Вінниці 

про: скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Макарді”звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення –рішення №0000922330/2 від 19.12.2008 року.

Позов мотивовано наступним.

24.08.2008 року позивачем отримано рішення ДПІ у м. Вінниці від 31.07.2008 року про донарахування ТОВ “Макарді”105717 грн. податку на додану вартість. Вказане рішення прийняте на підставі акту перевірки № 1488/2330/32407672 від 21.07.2008 року. Не погоджуючись з даним рішенням позивач подав первинну скаргу до ДПІ у м. Вінниці. 21.10.2008 року ТОВ “Макарді”отримано рішення ДПІ у м. Вінниці про розгляд первинної скарги № 28822/20/25-09/49 від 08.10.2008 року, яким відмовлено в задоволенні скарги. 28.10.2008 року позивач звернувся до ДПА у Вінницькій області з повторною скаргою, за результатами розгляду якої прийнято рішення № 19919/10-25-009 від 16.12.2008 року, яким частково задоволено скаргу позивача та зменшено розмір донарахованого податкового зобов’язання з ПДВ на 46610 грн. На підставі цього, відповідачем 19.12.2008 року прийнято податкове повідомлення –рішення №0000922330/2, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 58561 грн.

Позивач не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, та вважає, що відповідач неправильно застосував п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”і без будь-яких законних підстав визначив базу оподаткування за звичайними цінами. Відповідачем не враховано, що звичайна ціна на товар для визначення бази оподаткування має визначатися відповідно до вимог встановлених п.п. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Враховуючи те, що ціна на аміачну селітру, яку реалізовував позивач, не підлягає державному регулюванню, підстав для визначення бази оподаткування по операціях з нею виходячи із звичайних цін податковий орган не мав. Крім того, на думку позивача, відповідачем безпідставно додав суми митного збору, ввізного мита та витрат на брокерські послуги до митної вартості товару, вказаної в митних деклараціях, куди інші платежі не можуть включатися, оскільки їх розмір визначається виходячи з митної вартості (ввізне мито, митний збір). Таким чином, базу оподаткування з реалізації аміачної селітри відповідач безпідставно завищив.

За таких підстав, позивач просить суд скасувати податкове повідомлення –рішення №0000922330/2 від 19.12.2008 року, як незаконне.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили суд задоволити позовні вимоги.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, з наступних підстав. Позивачем при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки аміачної селітри використано вартість поставки, встановлену на основі договору з покупцем, не врахувавши при цьому зміни внесені до п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”. Так, відповідно до вказаної статті, у разі якщо звичайна ціна на товари (роботи, послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (роботи, послуги) більше ніж на 20% база оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. У відповідності до положень п. 4.3. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, для товарів, що імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати акцизних зборів, ввізного мита тощо. Отже, реалізація позивачем товару за нижчою вартістю ні ж та, що підлягає сплаті (встановлена митна вартість) являється неправомірним, оскільки така діяльність не спрямована на отримання прибутку.

 Враховуючи викладене, відповідач з урахуванням норм митного законодавства, норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, з метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість операцій з товарами, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані, застосовано звичайну ціну, яка відповідає митній вартості, зазначеній у вантажних митних деклараціях з урахуванням сплаченого мита та митного збору.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до акту перевірки № 1488/2330/32407672 від 21.07.2008 року ДПІ у м. Вінниці проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ “Макарді”з питань  достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01.01.2008 р. по 01.06.2008р. Перевіркою виявлено порушення п.п. 7.7.1 п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2008 року  на 105171 грн., а також порушено п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 даного Закону, завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2008 року на 1061 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення –рішення №0000922330/0 від 31.07.2008 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 105171 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивачем подано первинну скаргу №22698/10 від 11.08.2008 року та доповнення до скарги № 50 від 21.08.2008 року, за результатами розгляду яких ДПІ у м. Вінниці прийнято рішення № 28822/10/25-09/49 від 08.10.2008 року про розгляд первинної скарги, яким податкове повідомлення-рішення №0000922330/0 від 31.07.2008 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з висновками відповідача ТОВ “Макарді”звернулась з повторною скаргою на податкове повідомлення –рішення №0000922330/1 від 09.10.2008 року до ДПА у Вінницькій області. За наслідками розгляду повторної скарги ДПА у Вінницькій області прийнято рішенням №19919/10/25-009 від 16.12.2008 року про розгляд повторної скарги, яким скасовано податкове повідомлення –рішення  №0000922330/0 від 31.07.2008 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2008 року та в зазначеній частині рішення від 08.10.2008 року № 28822/10/25-09/49, прийняте за результатом розгляду первинної скарги (податкове повідомлення –рішення №0000922330/1 від 09.10.2008 року), а в іншій частині вказані рішення залишено без змін.

Враховуючи рішення ДПА у Вінницькій області, відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення №0000922330/2 від 31.07.2008 року, яким за порушення п.п. 7.7.1 п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”ТОВ “Макарді”зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість по декларації № 77489, зареєстрованій ДПІ у м. Вінниці 20.05.2008 року за квітень 2008 року на 30010 грн., по декларації № 81966, зареєстрованій ДПІ у м. Вінниці 12.06.2008 року за  квітень 2008 року на 28551 грн., а всього на 58561 грн.

Як слідує з акту перевірки № 1488/2330/324076729 від 21.07.2008р., рішення ДПІ у м. Вінниці про розгляд первинної скарги № 28822/10/25-09/49 від 08.10.2008 року, рішення ДПА у Вінницькій області про розгляд повторної скарги № 19919/10/25-009 від 16.12.2008 року дані порушення виникли внаслідок того, що, платником при визначені бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки аміачної селітри та мінеральних добрив, використано вартість, встановлену на основі договору з покупцем, не врахувавши при цьому зміни до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", який доповнено абзацом наступного змісту: “у разі, якщо звичайна ціна на товари (роботи, послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (роботи, послуги) більше ніж на 20%, база оподаткування операцій поставки таких товарів (робіт послуг) визначається за звичайними цінами”.

Відповідач, посилаючись на ст.ст. 259, 261 Митного кодексу України, Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1375 від 28.08.2003р., п.п. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані, застосував звичайну ціну, яка відповідає митній вартості, зазначеній у вантажних митних деклараціях з урахуванням сплаченого митного збору та брокерських послуг.

Однак з таким висновком суд не може погодитись, та вважає прийняте податкове повідомлення-рішення №0000922330/2 від 19.12.2008р. протиправними з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Митного кодексу України,  Митний кодекс визначає засади   організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України.  А згідно ч. 1 ст. 3 цього Кодексу порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та  справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу. Виходячи зі змісту наведеного, Митний кодекс України  не регулює відносини по сплаті податків з товарів, які реалізуються на території України і не перебувають під митним контролем. Згідно ст. 43 Митного кодексу товари і  транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом, а в свою чергу митний контроль у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у   повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Таким чином, митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки у відповідності до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю  товарів,  які  переміщуються  через   митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

В свою чергу, аміачна селітра, у зв’язку з реалізацією якої виникло бюджетне відшкодування, не перебувала під митним контролем в момент продажу, оскільки митний контроль у відповідності до ст. 43 Митного кодексу закінчився до продажу даного товару, що підтверджується актом перевірки і поясненнями представників сторін в судовому засіданні. Тому митну вартість до вказаного товару не можна застосовувати.

Згідно п. 1.20.1 ст. 1  Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",  звичайною, якщо не встановлено цим пунктом інше, вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Поняття митна вартість та звичайна ціна не є тотожними поняттями,  виходячи хоча б з порядку встановлення звичайної ціни, що визначено п. 1.20 даного Закону.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов’язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об’єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов’язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов’язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (підпункт 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 вищезгаданого Закону).

Посилання відповідача на п.п.1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачено, що у разі,  коли  ціни  на  товари   (роботи,   послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання є безпідставними, оскільки у відповідності до ст. 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.  Статтею 4 Закону України "Про ціни та ціноутворення" передбачено, що Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2007р. № 559 встановлено перелік об’єктів державного цінового регулювання на 2007/08 маркетинговий рік, до якого аміачна селітра не входять. Крім того, жодним іншим законодавчим актом  не передбачено державне регулювання цін  на вказаний вид товару.

Також  безпідставним є застосування відповідачем до спірних правовідносин п. 4.3 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв’язку з визначенням принципів державного регулювання цін, оскільки даною нормою визначено порядок нарахування податку на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, тобто перебувають під митним контролем, а не для товарів, які вже імпортовані і розмитнені на території України та митний контроль щодо яких закінчився.

Крім того,  у відповідності до п. 1.20.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що  ціна  договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 цього Закону).

Відповідачем не доведено, що ціни продажу аміачної селітри позивачем, були нижчими за звичайні з урахуванням того, що відповідачем при визначенні звичайних цін використовувались договори у не співставних умовах, зокрема, не співпадали кількість (обсяг) товару та умови платежів, а тому ціни, за якими ТОВ “Макарді”реалізовувало вказаний товар, являються звичайними.

Крім того, відповідачем при визначенні звичайних цін не були виконані вимоги до процедури, передбачені підпунктом 1.20.8 та підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено обґрунтованість його висновків про те, що договірна ціна на реалізовану позивачем аміачну селітру більше ніж на 20% відрізняється від звичайних цін на неї. В акті перевірки № 1488/2330/32407672 від 21.07.2008р.  відсутні розрахунки визначення звичайних цін на аміачну селітру, будь-які відомості щодо них, обґрунтованість визначення такої ціни.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України  оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні відповідач не довів правомірність  свого рішення, а його заперечення на позов не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

 Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі  задоволення  адміністративного  позову  суд  може прийняти постанову про визнання протиправними  рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих  його  положень  із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав,  свобод, інтересів людини і громадянина, інших  суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами ст. 162 КАС України, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення № 0000922330/2 від 19.12.2008 року.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки платіжним дорученнями № 80 від 26.12.2008 року підтверджено розмір судового збору сплаченого позивачем, що складає по 3,40 грн., дана сума підлягає стягненню  на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0000922330/2 від 19.12.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ "Макарді" документально підтверджений розмір судових витрат - 3,40 грн.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  10.03.09 

Суддя/підпис/                                                        Мельник-Томенко Жанна Миколаївна