Постанова № 3460553, 03.03.2009, Херсонський окружний адміністративний суд

u

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03 березня 2009 р.

16.27 год.Справа № 2-а-7376/08

                                       Кат. (2.11.1) податку на додану вартість 

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якова В.В.,

при секретарі:  Вуйцику О.Г.,  

за участю:

представника позивача: Іванова О.М. (10.02.2009 р.), Брагіної К.І. (03.03.2009 р.),

представників відповідача: Тосік Н.І., Скалич Л.М. (10.02.2009 р.),

                                                                  Петрової Н.Л., Горбунової К.О. (03.03.2009 р.), 

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.10.08,

                                                            встановив:  

Відкрите акціонерне товариство "Херсонський комбінат хлібопродуктів"  звернулось до суду з позовною заявою про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні № 0005262301/0 від 21.10.08 про зменшення бюджетного відшкодування на 298220 грн., яке було прийнято за висновками виїзної позапланової перевірки ВАТ “Херсонський КХП”з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за квітень 2008 р. та на рахунок платника у банку за червень, липень 2008 р. (акт від 16.10.08р. № 3161/23-2/00952367). Посадові особи ДПІ, які здійснили перевірку, зафіксували   порушення позивачем вимог підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7, п. п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 та п. п. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що вплинуло на завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на 298220 грн., у тому числі: у квітні 2008р. на суму 137818 грн., у червні 2008р. на суму 43728 грн., у липні 2008р. на суму 116674 грн. Завищення бюджетного відшкодування ПДВ сталось за рахунок завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту через  відсутність  постачальника відповідача ТОВ "Універсал-Трейдінг" за юридичною адресою та неподання декларацій з ПДВ.  Позивач посилається на визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 11.06.08р. № 0002832301/0 постановою господарського суду Херсонської області від 22.07.08р. у справі № 13/395-АП-08, при розгляді  даної справи господарський суд дав оцінку фактам, викладеним в попередньому акті перевірки товариства, в тому числі взаємовідносинам з контрагентами, які одержували продукцію від ТОВ "Прайд-Груп". Висновки податкової інспекції щодо завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за  квітень 2008 року по операціям з  постачальниками, який одержував продукцію від ТОВ "Прайд-Груп", були визнані неправомірними господарським судом.   Крім того, позивач зазначає, що ТОВ "Прайд - Групп" ліквідовано з 15.07.08р. (господарська операція відбулась у березні 2008р.). В акті перевірки також вказано, що підставою неправомірного віднесення ПДВ до податкового кредиту є та обставина, що постачальник позивача СП "Агро-Партнер" податкову декларацію з ПДВ за квітень 2008р. до ДПІ у м. Херсоні надав без показників фінансово-господарської діяльності, а відносно посадових осіб даного підприємства порушено кримінальну справу.    Не зараховано до податкового кредиту позивача суми ПДВ, сплачені такому контрагенту як  ПП "Тас - Агро", так як останній не знаходиться за юридичною адресою.

Позивач зазначає в позовній заяві, що сільгосппродукція була придбана у підприємств– платників податку на додану вартість, та  використана у власній господарській діяльності, що не заперечується  в акті перевірки. ВАТ було отримано від контрагентів-платників податку на додану вартість  на всю кількість продукції належним чином оформлені податкові накладні, продукція була оплачена  підприємством в повному обсязі, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Позивач посилається на те, що ПП "Тас - Агро" надав йому відповідь, що знаходиться за фактичною адресою: Херсон, Кошовий Спуск, 3-А . Враховуючи, що за змістом Закону України від 03.04.1997 р. № 168/98-ВР "Про податок на додану вартість" право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а факт сплати податку на додану вартість у складі ціни придбання не заперечується  перевіряючими, то висновок про порушення  підприємством вимог діючого законодавства не можна вважати обґрунтованим і достатнім для прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування. З урахуванням вимог п. 7.1 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість", покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні (відповідач) проти позову заперечує, мотивуючи тим, що   податкові повідомлення-рішення ДШ у м. Херсоні   прийняті у відповідності з вимогами пункту 6.1 статті 6 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-Ш "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та пункту 3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних(фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253.  Згідно з Законом "Про податок на додану вартість", податок на додану вартість сплачується у ціні товару його покупцем на користь постачальника, а отже, суб'єкт господарювання може бути або покупцем (який сплачує ПДВ у ціні товару) або постачальником (який нараховує ПДВ покупцю до сплати у ціні придбання), хоча формально обидва з них можуть бути зареєстрованими платниками ПДВ. Між суб'єктами господарювання від первинного товаровиробника (першого постачальник) та до кінцевого споживача, тобто остаточного споживання такого товару існує певний стійкий зв'язок, який вбачається у зв'язку з рухом товару та змінюється у зв'язку з функцією суб'єкта підприємницької діяльності. Так, підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" визначається, що за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства. податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідач посилається на те, що серед контрагентів позивача були підприємства, які не знаходяться  за юридичною адресою, ліквідовані, не подають звітності до податкового органу, їх  неможливо перевірити сплату ними податку до бюджету, отже, такі суб'єкти господарювання не мали права видавати податкові накладні, оскільки до бюджету не сплачували ПДВ. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування ПДВ згідно з цим Законом. Тобто,  законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ, є сплата цих сумдо Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка, згідно з п.1.3 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість", зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Норма підпункту 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону № 168, крім визначених обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з ПДВ, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум ПДВ. Згідно п. п. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування ПДВ згідно з цим Законом.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. 

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем            товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. За нормами п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетне  відшкодування  - сума,  що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Згідно п/п. 7.7.3 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

            Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону  "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку…    Право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами, згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Податкові накладні, які  зазначені в акті перевірки,  складені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п.7.2 мст 7 Закону України "Про податок на додану вартість",  містять всі необхідні реквізити, які дають змогу ідентифікували контрагентів позивача. Матеріали справи свідчать, що на час здійснення господарських операцій з позивачем безпосередні постачальники комбінату  були зареєстровані платниками податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

Та обставина, що  постачальники позивача ТОВ "Універсал-Трейдінг", СП "Агро-Партнер" не відобразили в податковому обліку здійснення господарських операций з позивачем та не сплатили з даних операції податків, подавали звітність до податкового органу за спірні періоди з нульовими показниками,   то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для ТОВ "Універсал-Трейдінг", СП "Агро-Партнер" . Зазначена факти не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, здійснення платежів по господарським операціям із СП "Агро-Партнер", ТОВ "Універсал-Трейдінг"" підтверджуються відповідними платіжними та іншими первинними документами (договорами, накладними).    Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за їх можливі протиправні дії. Закон про ПДВ не пов'язує право платника податку на отримання бюджетного відшкодування ПДВ із фактичним внесенням його до бюджету його постачальниками.

ТОВ "Агророма Миколаїв", один з постачальників позивача в березні 2008 року, є підприємством, яке сплачує податки та подає податкову звітність. Та обставина, що постачальник даного товариства  мав  господарські стосунки з іншими суб"єктами господарювання, а ті в свою чергу з ТОВ  "Прайд-Груп" , яке було в подальшому ліквідоване в липні 2008 року, що позбавило податковий орган перевірити правильність нарахування та сплати  ПДВ,  також не впливає на формування податкового кредиту позивачем.

Стосовно постачальника позивача - ПП "Тас-Агро", яке не знаходиться за юридичною адресою, слід зазначити наступне. Згідно з п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165 податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно абзацу 1 пункту 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.  В податкових накладних ПП "Тас-Агро" адреса підприємства була зазначена, тільки та обставина, що  адреса була  не юридична, а фактична, не робить автоматично  податкові накладні ПП "Тас-Агро" недійсними,  не позбавляє права позивача задіяти дані податкові накладні при формуванні податкового кредиту. Тому при виявленні даного факту, податкова інспекція повинна була перевірити фактичні обставини здійснення господарських операцій поставки ПП “Тас-Агро”продукції позивачу та сплату ПДВ з цих операцій, не був встановлений факт незнаходження підприємства за тією адресою, яка вказана в податкових накладних. Відповідач не надав суду доказів того. що ПП Тас-Агро”не сплачувало податки в повному обсязі,  не звітувало до податкового органу .     .

Відповідно до частини 2 статті 71  Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З цього приводу слід зауважити, що відповідачем як суб’єктом владних повноважень, який заперечує проти позову, не доведено відсутності підстав для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ. Відповідач не встановив несплати  ПДВ позивачем, не спростував дані позивача про таку сплату  ПДВ у вартості придбаного товару, не спростував наявності об’єкта оподаткування, правильності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Контролюючий орган не врахував принципу індивідуалізації зобов’язань та відповідальності, кожен суб’єкт має виконувати свої обов’язки, відповідати за скоєне економічне правопорушення за наявності складу такого порушення (об’єктивної та суб’єктивної сторони) саме в діях, бездіяльності цього суб’єкта.

Таким чином, дії позивача по включенню спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та декларуванню бюджетного відшкодування повністю відповідають механізму, визначеному Законом про ПДВ.  За таких обставин спірні рішення не відповідають діючому законодавству, оскільки прийняті без врахування вказаних вище норм, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням пункту 1 частини 2 статті 162 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним такого рішення.

            Керуючись  ст. 94,  ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд   

постановив:

1.         Позов задовольнити. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні № 0005262301/0 від 21.10.08 про зменшення ВАТ "Херсонський КХП" суми бюджетного відшкодування на 298220 грн.

2.         Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. 

3. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  В.В. Хом'якова

 повний текст постанови підписаний

       10 березня 2009 року.