Постанова № 3460552, 10.02.2009, Херсонський окружний адміністративний суд

u

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10 лютого 2009 р.

11.55 год.

 Справа № 2-а-9123/08/2170

                                          Кат.2.11.1 

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.

при секретарі:  Вуйцику О.Г., 

за участю

представника позивача Філімонової Г.М.,

представників відповідача Тосік Н.І., Нікітіної Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом  приватної фірми "Астрал" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними  податкових повідомлень –рішень та визнання незаконними дій ДПІ по зменшенню приватній фірмі "Астрал" суми бюджетного відшкодування ПДВ на 122214 грн. 65 коп.,

встановив:

В травні 2006 року фахівцем державної податкової інспекції у м.Херсоні (далі - ДПІ у м. Херсоні) проведена невиїзна документальна перевірка приватної фірми "Астрал" (далі - ПФ "Астрал") з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з підприємством ТОВ ВКП "Євромаркет" (код ЄДРПОУ 30551137) за період січень-березень 2004р. За результатами перевірки складений акт № 1570/23-4/24946242 від 16.05.2006, в якому зафіксовано, що ТОВ ВКП "Євромаркет" за юридичною адресою не знаходиться. Згідно з базою даних податкової служби, підприємство звітувало за вказаний період без показників фінансово-господарської діяльності. ПФ "Астрал" віднесло до податкового кредиту суми податку на додану вартість за наслідками операцій придбаний бензину та дизпалива в січні - березні 2004 р. по податкових накладних ТОВ ВКП "Євромаркет". Податкова інспекція  дійшла до висновку  про порушення позивачем  п. 1.3, п. 1.8  ст. 1, підпункту 7.2.3 п. 7.2, підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"  - завищення сум податкового кредиту на 12281,16 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 12281,16 грн., в  тому числі  за січень 2004 року –10090,85 грн., лютий 2004 року –1056,44 грн., березень 2004 року - 1133,87грн. За висновками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003742301/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку па додану вартість 18421,74 грн., у тому числі 12281,16 грн.  основний платіж та 6140, 58 грн.  штрафні (фінансові) санкції.

В травні 2006 року ДПІ у м. Херсоні провела невиїзну документальну перевірку ПФ "Астрал" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських операцій з ТОВ "Техномодуль" за лютий 2005 року, за результатами якої було складено акт №1788/23-4/24946242 від 31 травня 2006 року. В акті перевірки було встановлено, що у лютому 2004р. ПФ "Астрал" віднесло до податкового кредиту 95679,97 грн. за операцією купівлі бензину на загальну суму 574079,81 грн. Розрахунки були проведені взаємозаліком. Згідно з базою даних податкової служби, останній звіт ТОВ "Техномодуль"  подано за жовтень 2005р., за лютий 2005р. товариство задекларувало податкові зобов'язання - 2200 грн., податковий кредит - 2136 грн.  В акті перевірки було зроблено висновок про порушення позивачем п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, підпункту 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та про завищення сум податкового кредиту на 95 679, 97 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 95 679, 97 грн. за лютий 2005 року. 15 червня 2006 року ДПІ у м. Херсоні прийняла податкове повідомлення - рішення № 0004802301/0, яким ПФ "Астрал" зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2005 року на 90276грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції в сумі 13516,91 грн., та податкове повідомлення - рішення № 0004812301/0, яким ПФ "Астрал" визначила суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8106 грн., у тому числі 5404 грн. - основний платіж та 2 702 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач  вважає неправомірним донарахування податку та застосування штрафних санкцій, посилаючись на те, що податковий кредит був сформований  без порушень чинного законодавства, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих платникам податку на додану вартість. Недостовірність даних податкової звітності або несплата податків контрагентами позивача тягне певні наслідки безпосередньо для суб'єкта, який порушив вимоги податкового законодавства, і жодним чином не впливають на розмір податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача, не є підставою визнання податкових накладних недійсними. Факт здійснення господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, та обставина, що  розрахунки за одержану продукцію були проведені шляхом взаємозаліку зустрічних вимог, не впливає на право позивача на податковий кредит.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, від вимоги щодо визнання незаконними дій ДПІ по зменшенню суми бюджетного відшкодування відмовився. Відмова приймається судом, оскільки вона не суперечить законодавству та не порушує інтересів та прав позивача та інших осіб (ст. 136 КАС України).

Отже, предметом спору є законність податкових повідомлень рішень ДПІ у м. Херсоні:

-           №0004802301/0 від 15 червня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2005 року па 90276 грн.  та застосування штрафних (фінансових) санкцій  в сумі 13516,91 грн.,

-           № 0004812301/0 від 15 червня 2006 року по визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8106 грн., у тому числі 5404 грн. основного платежу та 2702 грн. штрафних (фінансових) санкцій,

-           № 0003742301/0 від 19 травня 2006 року про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 18421 грн. 74коп., в тому числі 12281,16 грн. податку та 6140,58 грн. штрафних санкцій.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні проти позову заперечує,  вважає очевидними факти недекларування та, відповідно, несплати ТОВ "Євромаркет" та ТОВ "Техномодуль" сум зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з якими ПФ "Астрал" вчинила кореспондуюче декларування цих сум до податкового кредиту з ПДВ. В силу п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок па додану вартість" (далі –Закон про ПДВ) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку в ціні товару. Однією із обов'язкових підстав для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та для отримання бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, яка не була дотримана в операціях позивача з його контрагентами ТОВ ВКП "Євромаркет" та ТОВ "Техномодуль". У відповідності до пп. 7.7.5 Закону про ПДВ суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. Законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту є сплата цих сум до Державного бюджету України. Визначальним в даному випадку є не наявність саме податкової накладної, а податкова накладна має бути складена з дотриманням вимог діючого законодавства, у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Термін "податкове зобов'язання" визначений статтею 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-111 як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Відповідно, право на податковий кредит виникає не тільки з дати отримання податкової накладної, а є взаємно пов'язаним з відповідним декларуванням та зобов'язанням платника податків - контрагента за договором, сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів.

Представники відповідача просять відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши докази, які надані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за таких підстав.

 Відповідно  до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок па додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку мас право зменшити податкове зобов'язання чинного періоду, визначена згідно з ним Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, то посвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких втрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Аналіз вищевикладених положень свідчить, що на момент формування позивачем податкового кредиту за наслідками операцій з ТОВ ВКП "Євромаркет" та ТОВ "Техномодуль" до складу податкового кредиту мали відноситись суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товару (робіт, послуг) при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Документом, що посвідчував право па отримання податкового кредиту, вважалась податкова накладна, яка підтверджувала сплату податку на додану вартість. При цьому для віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту платником податку (покупцем) Законом України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не було передбачено умов сплати сум податку на додану вартість до бюджету його контрагентом (продавцем).

Податкові накладні, які  зазначені в акті перевірки,  складені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Позивачем у вказаний період за названими податковими накладними формувався податковий кредит також на підставі  та у відповідності до бухгалтерських накладних та платіжних доручень про сплату вартості отриманої продукції, що підтверджено самим відповідачем під час перевірки. 01.12.2004 між позивачем та ТОВ ВКП "Євромаркет" було проведено зарахування зустрічних однорідних грошових вимог , про що складено акт, за змістом якого в результаті проведеного зарахування грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого  в січні –березні 2004 року товару (на загальну суму 73686 грн. 71 коп.) виконано належним чином і в повному обсязі. Таким же чином здійснено розрахунок за товари, одержані від ТОВ "Техномодуль", про що свідчить акт звірки розрахунків від 01.08.2005 про залік зустрічних  грошових вимог.  За таких обставин слід дійти висновку про сплату податку на додану вартість позивачем в ціні товару при його придбанні у вказаного контрагента.

Відповідно до частини 2 статті 71  Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З цього приводу слід зауважити, що відповідачем як суб’єктом владних повноважень, який заперечує проти позову, не доведено відсутності підстав для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

За пунктом 1.3. статті 1 названого Закону платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Крім цього згідно з пунктом 1.7 статті 1,  податковим кредитом вважається сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону передбачені вичерпні підстави, при наявності яких платнику податку - покупцю товару заборонено включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, а саме: не підлягають включенню до податкового кредиту витрати, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) або банківським документом, що засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду,  а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Зміст наведених статей Закону про ПДВ свідчить, що сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Відповідач не встановив несплати  ПДВ позивачем, не спростував дані позивача про таку сплату  ПДВ у вартості придбаного товару, не спростував наявності об’єкта оподаткування, правильності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Та обставина, що між позивачем та постачальниками були відсутні грошові форми розрахунку не впливає на право віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Відповідно до п.1.17 ст.І Закону України "Про податок на додану вартість" термін "бартер" для цілей цього Закону розуміється у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Згідно з п. 1.19 ст. І Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). Пунктом 4.2 ст.4 Закону про ПДВ визначено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни. Оскільки Законом України від 16.01.2003 р. N 469-ІУ викладено пп. 7.3.4 ст. 7 та пп. 7.5.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в новій редакції, якою повністю вилучено спеціальний порядок визначення дати виникнення податкових зобов'язань та права на формування податкового кредиту для товарообмінних (бартерних) операцій, то по операціях з продажу товарів (робіт, послуг), що здійснюються за товарообмінними (бартерними) операціями, нарахування податкових зобов'язань та формування податкового кредиту проводиться в загальновстановленому порядку. Таким чином,  Законом про ПДВ прямо не передбачено, що сплата має відбуватись виключно в грошовій формі.

Положення пп. 7.3.1, 7.5.1, 7.7.1, 7.7.3 ст.7 Закону про ПДВ в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин передбачали, що дати формування податкового кредиту та податкового зобов'язання визначаються за правилом "першої події". Отримання податкової накладної від контрагентів, що засвідчує факт придбання товарів є підставою для формування податкового кредиту, здійснення зустрічної поставки - виникнення податкових зобов'язань.

За таких обставин, при здійснені зазначених зустрічних операцій поставки  у ПФ "Астрал", та у ТОВ "Техномодуль", ТОВ ВКП "Євромаркет" сума податкових зобов'язань дорівнювала сумі податкового кредиту.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного податкові органи не можуть нараховувати покупцю податок на додану вартість, застосовувати штраф при  несплаті цього податку продавцем.

Контролюючий орган не врахував принципу індивідуалізації зобов’язань та відповідальності, кожен суб’єкт має виконувати свої обов’язки, відповідати за скоєне економічне правопорушення за наявності складу такого порушення (об’єктивної та суб’єктивної сторони) саме в діях, бездіяльності цього суб’єкта.

Частиною 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин спірні рішення не відповідають діючому законодавству, оскільки прийняті без врахування вказаних вище норм, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням пункту 1 частини 2 статті 162 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним такого рішення. В частині позовних вимог про визнання незаконними дій ДПІ по зменшенню суми бюджетного відшкодування суд закриває провадження з огляду на відмову представника позивача від позову в цій частині.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про день та час виготовлення повного тексту  постанови.

  Керуючись  ст. 94,  п.2 ч. 1 ст. 157, ст..ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд   

постановив:

1. Позов задовольнити. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні №0004802301/0 від 15 червня 2006 року, № 0004812301/0 від 15 червня 2006 року,  № 0003742301/0 від 19 травня 2006 року.

2.  Закрити провадження в решті позовних вимог.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. 

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Хом'якова В.В.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 лютого 2009 р.