Рішення № 34605444, 25.10.2013, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/2673/13-ц

Провадження № 2/552/1637/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.10.2013 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого судді Миронець О.К.

при секретарі - Шаня О.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів по пенсійному рахунку та суми процентів

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення суми по пенсійному рахунку та суми процентів свій позов обґрунтовуючи наступним. В травні 2007 року ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» уклали договір на обслуговування пенсійного рахунку та по договору їй була видана пенсійна картка 6762468848188375. Кошти з даної картки знімались лише у касі Біликського відділення Приватбанку. В січні 2013 року позивач отримала виписку по особовому рахунку та виявила, що з її рахунку знімались кошти за період з 13.07.2011 року по 06.11.2012 року на суму 120218 гривень та поповнювався рахунок на суму 7755 гривень. Позивач цих коштів не знімала та не отримувала. Також за період з 07.11.2012 року по 04.04.2013 року їй нараховували 10 % річних за користування коштами в сумі 4907,52 гривень. У звязку з тим, що відповідач відмовляється повернути кошти позивачу, які знаходяться у неї на рахунку, позивач звернулась до суду та просить суд стягнути з відповідача на її користь 120218 гривень, проценти за користування коштами 4907,52 гривень та судові витрати 1251,25 гривень.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили суд його задовольнити та стягнути з відповідача 120218 гривень, проценти за користування коштами 4907,52 гривень та судові витрати 1251,25 гривень.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що дійсно між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» в 2007 році укладено договір на обслуговування пенсійного рахунку та видано картку. Позовні вимоги визнав частково та пояснив, що СУ УМВС України в Полтавській області проводиться досудове розслідування в обєднаному кримінальному провадженні за ознаками злочинів передбачених ч.3 ст.191 КК України. Встановлено, що ОСОБА_3 перебуваючи на посаді касира-операціоніста Білицьківського відділення філії «Полтавське головне регіональне управління ПАТ КБ «Приватбанк» зловживаючи своїм посадовим становищем заволоділа грошовими коштами клієнтів відділення привласнюючи собі через касу банку грошові кошти з їх депозитних та пенсійний рахунків. Отже, факту зникнення коштів з рахунку не заперечує, але суму, яку просить стягнути позивач вважає необґрунтованою.

Після перерви представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Оскільки представник відповідача свою позицію щодо позову висловив, суд продовжив розгляд справи без участі представника відповідача.

Суд заслухавши учасників процесу, дослідивши подані докази приходить до таких висновків.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено і це не заперечували сторони в судовому засіданні, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір на обслуговування пенсійної картки та вона отримала пенсійну картку 6762468848188375, на яку надходила її пенсія. В судовому засіданні було оглянуто конверт з пін-кодом, який був неушкоджений, отже суд приходить до висновку, що кошти з рахунку позивач ОСОБА_1 знімала лише в касі та не користувалась карткою.

Згідно листа від 22.07.2013 року вбачається, що ОСОБА_1 перерахунок пенсії у період з травня 2007 року по лютий 2013 року здійснювався на пенсійний рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк».

Згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 13.07.2011 року по 06.11.2012 року було знято 120218 гривень, а саме 13.07.2011 року -2000 гривень, 15.07.201 року 6200 гривень, 25.10.2011 року 3000 гривень, 01.12.2011 року 5000 гривень, 21.12.2011 року 13000 гривень, 23.12.2011 року 8000 гривень, 26.12.2011 року 6000 гривень, 27.12.2011 року 4000 гривень, 28.12.2011 року 1500 гривень, 29.12.2011 року 4000 гривень, 20.01.2012 року -2000 гривень, 24.01.2012 року 6200 гривень, 27.01.2012 року 2200 гривень, 16.02.2012 року 6000 гривень, 22.02.2012 року 8000 гривень, 23.03.2012 року 5000 гривень, 28.03.2012 року 5000 гривень, 29.03.2012 року 5000 гривень, 03.04.2012 року 2480 гривень, 28.04.2012-3000 гривень, 24.05.2012 року 4782 гривень, 13.06.2012 року 2130 гривень, 14.06.2012 року 2086 гривень, 18.06.2012 року 5000 гривень, 25.07.2012 року 4220 гривень, 13.08.2012 року 4220 гривень, 13.09.2012 року 4200 гривень, 05.10.2012 року 2000 гривень, 06.11.2012 року 5000 гривень. З листа від 12.02.2013 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 зверталась до відповідача із заявою про надання квитанцій на отримання коштів з її рахунку, але відповіді не отримала.

З копії висновку експерта від 17.06.2013 року №338 вбачається, що встановити ким виконаний підпис в заяві на видачу готівки від 12.07.2011 року на суму 5000 гривень, від 21.12.2011 року на суму 13000 гривень, від 18.06.2012 року на суму 5000 гривень не представляється за можливе в звязку з повною транскрипційною розбіжністю досліджуваного підпису та зразків підписів вказаної особи. Підписи в заявах на видачу готівки ОСОБА_1 від 23.12.2011 року на суму 8000 гривень, від 26.12.2011 року на суму 6000 гривень, від 24.01.2012 року на суму 6200 гривень, від 28.03.2012 року на суму 5000 гривень, 24.05.2012 року на суму 4782 гривень виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

З даного висновку експерта вбачається, що на дослідження були надані заяви на видачу готівки від 20.01.2011 року на суму 2000 гривень, від 25.10.2011 року на суму 3000 гривень, від 01.12.2011 року на суму 5000 гривень, від 16.02.2012 року на суму 6000 гривень, від 28.04.2012 року на суму 3000 гривень, від 14.06.2012 року на суму 1000 гривень, від 06.11.2012 року на суму 5000 гривень, які дослідженню не підлягають. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 через касу знімала готівку 28.04.2012 року на суму 3000 гривень, 14.06.2012 року 1000 гривень, 18.06.2012 року 5000 гривень, 05.10.2012 року 2000 гривень.

Відповідно до ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. Отже, банк зобовязаний видати ОСОБА_1 грошові кошти по її заяві.

Відповідно до ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Отже, аналізуючи всі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що з відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» на користь позивача підлягає до стягнення 120218 гривень.

Згідно договору та це також підтверджується і випискою з особового рахунку процентна ставка по пенсійному вкладу складає 10 %. Отже сума процентів за користування коштами позивача складає за період з 07.11.2012 року по 04.04.2013 року складає 4907,52 гривень. 120218 гривень х10%:365=32,93 грн. за день. З 07.11.2012 року по 04.04.2013 року 149 днів, отже 32,93х149=4906,57 гривень, підлягають до стягнення з відповідача.

З відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню понесені судові витрати у вигляді судового збору, який був сплачений позивачем при подачі позову до суду.

Керуючись ст. 60, 212 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів по пенсійному рахунку та суми процентів задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570 на користь ОСОБА_1 заборгованість по пенсійному рахунку у розмірі 120218 грн., проценти 4907,52 гривень, судові витрати 1251,25 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційного скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя О.К. Миронець