Рішення № 34604986, 01.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/2207/13-ц Головуючий у І інстанції Білик Г.О. Провадження № 22-ц/780/4550/13 Доповідач у 2 інстанції ВоробйоваКатегорія 4 01.11.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Березовенко Р.В., Мельника Я.С.,

при секретарі Бобку О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання права власності, -

Встановила :

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив, з посиланням на ст..392 ЦК України, визнати його особистою приватною власністю квартиру АДРЕСА_1.

Зазначав, що ОСОБА_3 є його матір»ю, а ОСОБА_1-колишньою дружиною, з якою перебував у шлюбі з лютого 1988 року і шлюб з якою розірвано у серпні 2010 року.

Спірна квартира АДРЕСА_1 відповідно до рішення Броварської міської ради від 19.06.1990 року №1944 було надано члену ЖБК «Молодіжний» ОСОБА_3 на склад сім»ї з двох осіб - вона та її син ОСОБА_4 та видано ордер на жиле приміщення. Пайовий внесок за квартиру повністю виплачений членом ЖБК «Молодіжний» у серпні 1992 року, сума паєнагромадження становила 10 323,78 руб.(в цінах 1990 року).

05.05.1995 року ОСОБА_3 зазначену квартиру в ЖБК «Молодіжний» обміняла на квартиру АДРЕСА_2 та отримала обмінний ордер №761 на право заняття в порядку обміну з сім»єю 2 чоловіки (вона та син ОСОБА_9) житлового приміщення.

В свою чергу, позивач ОСОБА_2 з сім»єю з чотирьох осіб (він, дружина ОСОБА_6, діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8) отримали обмінний ордер на право заняття в порядку обміну жилого приміщення квартири АДРЕСА_1 № 762, виданий виконавчим комітетом Броварської міської ради.

Вказував, що згідно рішення виконкому Броварської міської ради від 22.10.1996 року №256 він отримав Свідоцтво про право приватної власності на кооперативну квартиру в ЖБК «Молодіжний» від 21.01.2003 року, реєстраційний напис №2033/49, реєстраційна книга №84.

Проте, його колишня дружина, вважає спірну квартиру сумісним майном подружжя оскільки житло було набуте за час шлюбу та за спільні кошти подружжя та раніше зверталася з вимогами про поділ спірної квартири

Оскільки пай за квартиру АДРЕСА_1 в ЖБК було виплачено його матір»ю і він, в результаті взаємного обміну з останньою, вселився в дану квартиру, був прийнятий в члени ЖСК та є власником квартири, тому просив визнати квартиру АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю.

Рішенням Броварського міськрайонного суду від 25.06.2013 року позов задоволено, визнано за ОСОБА_2 право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду з підстав невідповідності вимогам матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

По справі встановлено, що ОСОБА_3 є матір»ю позивача, а ОСОБА_1- колишньою дружиною, з якою він перебував у шлюбі з лютого 1988 року і шлюб з якою розірвано у серпні 2010 року (а.с.6).

Спірна квартира АДРЕСА_1 відповідно до рішення Броварської міської ради від 19.06.1990 року №1944 було надано члену ЖБК «Молодіжний» ОСОБА_3 на склад сім»ї з двох осіб-вона та її син ОСОБА_4 та видано ордер на жиле приміщення (а.с.7). Пайовий внесок за квартиру повністю виплачений членом ЖБК «Молодіжний» у серпні 1992 року, сума паєнагромадження становила 10 323,78 руб.(в цінах 1990 року) (а.с.8).

05.05.1995 року ОСОБА_3 зазначену квартиру в ЖБК «Молодіжний» обміняла на квартиру АДРЕСА_2 та отримала обмінний ордер №761 на право заняття в порядку обміну з сім»єю 2 чоловіки (вона та син ОСОБА_9) житлового приміщення (а.с.9).

Позивач ОСОБА_2 з сім»єю з чотирьох осіб (він, дружина ОСОБА_6, діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8) отримали обмінний ордер на право заняття в порядку обміну жилого приміщення квартири АДРЕСА_1 № 762, виданий виконавчим комітетом Броварської міської ради (а.с.36).

Рішенням виконкому Броварської міської ради від 22.10.1996 року №256 ОСОБА_2 передано у приватну власність кооперативну квартиру АДРЕСА_1 , на підставі якого він отримав Свідоцтво про право власності на кооперативну квартиру в ЖБК «Молодіжний» від 21.01.2003 року, реєстраційний напис №2033/49, реєстраційна книга №84 (а.с.10).

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

В силу ч.3,ч.4 ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст..392 ЦК України власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив з того, що спірна квартира АДРЕСА_1 належала члену ЖБК «Молодіжний» ОСОБА_3, яка за дану квартиру сплатила пайові внески у повному обсязі в 1992 році. Зазначену квартиру остання обміняла на квартиру АДРЕСА_2, в якій проживав позивач. Згідно рішення виконкому Броварської міської ради № 256 від 22.10.1996 року кооперативну квартиру АДРЕСА_1 передано у приватну власність ОСОБА_2, який в січні 2003 року на підставі даного рішення отримав свідоцтво про право приватної власності на кооперативну квартиру. У зв»язку з чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та визнав за останнім право особистої власності на спірну квартиру.

Колегія суддів не може погодитися у повній мірі з рішенням суду.

Згідно з Примірним статутом ЖБК (зі змінами та доповненнями), який діяв на час виникнення правовідносин по обміну житловими квартирами між ОСОБА_3 та її сином ОСОБА_2.(травень 1995 року), при обміні житлового приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду на жиле приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу особа, яка вступає до кооперативу у зв»язку з обміном, зобов»язана внести на рахунок кооперативу в установі банку пайовий внесок не менший ніж розмір паєнагромадження члена кооперативу, який вибув. Якщо особа, яка вступає до кооперативу у зв»язку з обміном, є з членом кооперативу близьким родичем (батьки, діти,дід, бабка, рідні брати і сестри), вони звільняються від внесення зазначеного пайового внеску за умови передачі їй паєнагромадження вибулим членом кооперативу.

Як вже зазначалося, рішенням виконкому Броварської міської ради № 256 від 22.10.1996 року ОСОБА_2 передано у приватну власність кооперативну квартиру в ЖБК «Молодіжний» АДРЕСА_1. На підставі даного рішення останній 21 січні 2003 року отримав свідоцтво про право приватної власності на кооперативну квартиру, яке було зареєстровано органами БТІ в установленому порядку (а.с.10,10 зв.).

Дані про те, що ОСОБА_3 оспорювала право власності ОСОБА_2 на кооперативну квартиру АДРЕСА_1 матеріали справи не містять.

Будь-які інші докази того, що відповідачами по справі оспорювалося та ставилося питання про визнання Свідоцтва про право приватної власності на кооперативну квартиру на ім»я ОСОБА_2 недійсним зі скасуванням його реєстрації, позивач не надав.

Посилання позивача на те, що відповідачка ОСОБА_1 зверталася раніше до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, у т.ч. кооперативної квартири, у даному випадку, не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи видно, що ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14.11.2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишено без розгляду (а.с.28-29) і будь-які дані про те, що на час розгляду позову ОСОБА_2 в судовому порядку вирішувалися спори щодо прав останнього на спірну квартиру в розумінні положень ст..392 ЦК України, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, колегія вважає, що заявлений позивачем позов є передчасним, а тому рішення суду, яким задоволено позовні вимоги позивача, необхідно з цих підстав скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким слід відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст..ст.307,309 ЦПК України, колегія

Вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2013 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: