Рішення № 34604562, 01.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/3733/13-ц Головуючий у І інстанції Маценко Н.П. Провадження № 22-ц/780/4935/13 Доповідач у 2 інстанції ВоробйоваКатегорія 52 01.11.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Березовенко Р.В., Мельника Я.С.,

при секретарі Бобку О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №112" про стягнення заробітної плати, заборгованості по витратах на відрядження, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив стягнути з відповідача на його користь 15589,50 грн. заборгованості по заробітній платі, 14300 грн.- витрат на відрядження, 15216,61 грн.-середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні та 3000 грн. -моральної шкоди.

Посилався на те, що працював у відповідача з 01.09.2011 року. Згідно наказу № 314/к від 27.11. 2012 року був звільнений з роботи з 30.11.2012 року за власним бажання на підставі ст..38 КЗпП України.

Зазначав, що в порушення вимог трудового законодавства, відповідач не виплатив йому остаточний розрахунок, який складався із заробітної плати в сумі 15589,50 грн. та 14300 грн. витрат на відрядження. Оскільки зазначену заробітну плату відповідач в день звільнення з роботи не виплатив, просив стягнути на його користь також середній заробіток за час затримки розрахунку, який станом на 15.07.2013 року складає 15216,61 грн. та 3000 грн. - на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Броварського міськрайонного суду від 15.07.2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 15589,50 грн., заборгованість по витратах на відрядження в сумі 14300 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1543,62 коп. та 300 грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення суду в частині часткового задоволення вимог про стягнення заробітної плати за час затримки кінцевого розрахунку та моральної шкоди з підстав його необґрунтованості та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відповідно до ст..116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст..117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначені в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно ст..237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

По справі встановлено, що позивач працював у відповідача з 01.09.2011 року. Згідно наказу № 314/к від 27.11. 2012 року був звільнений з роботи з 30.11.2012 року за власним бажання на підставі ст..38 КЗпП України.

Згідно довідки ТОВ «Містобудівельний загін №112» на час звільнення позивача останньому підлягали до виплати : заборгованість по заробітній платі, заборгованість витрат на відрядження, але в порушення вимог ст.. 116 КЗпП України відповідач не провів кінцевий розрахунок з позивачем у зв»язку з його звільненням та не виплатив належні останньому суми.

Вимоги позивача в цій частині задоволено та в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати кінцевого розрахунку, суд виходив з положень ст..117 КЗпП України та дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню частково, оскільки позивач 17.12.2012 року працевлаштувався на іншу роботу, а тому період затримки необхідно вважати з 28.11.2012 року по 16.12.2012 року.

Проте даний висновок суду не ґрунтується на вимогах закону, оскільки чинним трудовим законодавством, а саме ст..117 КЗпП України ( в редакції, чинній на час звільнення позивача з роботи) не передбачається зменшення компенсації за час затримки виплати кінцевого розрахунку у зв»язку з працевлаштуванням на іншу роботу та одержання заробітної плати за новим місцем роботи.

На думку колегії, рішення суду в цій частині, необхідно змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача середній заробіток станом на день розгляду справи судом, а саме на 15.07.2013 року.

З наданого на підтвердження позовних вимог позивачем розрахунку, вбачається , що останній просив стягнути на його користь середній заробіток станом на 15.07.2013 року за період сім місяців та 15 днів, який становить 15216,61 грн. (а.с.56,57).

Колегія не в повній мірі погоджується з доводами позивача, оскільки у даному випадку при визначенні середньої заробітної плати слід керуватися положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями). Зокрема, це стосується кількості робочих днів за період, коли позивача було звільнено з роботи (30.11.2012 року) по день розгляду справи по суті судом першої інстанції (15.07.2013 року), які становлять 155 робочих днів. Тобто, на користь позивача підлягають стягненню 10 620 грн. середнього заробітку за час затримки виплати кінцевого розрахунку (середньоденний заробіток х на кількість робочих днів).

Доводи апеляційної скарги в частині вимог про розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, на думку колегії, є необґрунтованими, висновки суду в цій частині позовних вимог, є правильними та такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

З огляду на викладене, керуючись ст..ст.307,309 ЦПК України, колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2013 року - змінити в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 1543, 62 грн. до 10620,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: