Ухвала суду № 34604417, 01.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/872/13-ц Головуючий у І інстанції Маценко Н.П.Провадження № 22-ц/780/5354/13 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А.Категорія 26 01.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

31 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Антіпову Я.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року ПАТ «Родовід Банк» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 28.4/А-081.06.2 від 04 квітня 2006 року у розмірі 6 451, 98 доларів США, 42 221,36 грн. та сплачену суму судового збору в розмірі 937,92 грн., посилаючись на те, що відповідач добровільно не виконує договірні зобов'язання за кредитним договором.

Заочним рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2013 року позов задовольнити частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1; 07400, АДРЕСА_1; паспорт: серія НОМЕР_3, виданий Орджонікідзевським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 16.07.1996 року; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» код ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712, кореспондентський рахунок № НОМЕР_4 у Головному управлінні Національного банку України по м. Києву та Київській області, МФО 321024 заборгованість за кредитним договором № 28.4/А-081.06.2 від 04 квітня 2006 року у розмірі 6451,98 доларів США (шість тисяч чотириста п'ятдесят один долар США 98 центів), що в еквіваленті на національну грошову одиницю становить 51570 (п»ятдесят одна тисяча п»ятсот сімдесят) грн. 68 коп., пеню за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості в розмірі 38135 (тридцять вісім тисяч сто тридцять п»ять) грн. 42 коп., та судовий збір в розмірі 897 (вісімсот дев»яносто сім) грн. 06 коп. , в ншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.04.2006 року між сторонами по даній справі укладено кредитний договір № 28.4/А-081.06.2, за яким банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 15003 долари США терміном по 04.04.2011 року включно для купівлі автомобіля та сплату страхових платежів ( а.с. 7- 11).

З пункту1.5, 1.7 кредитного договору, вбачається, що за користування кредитними коштами встановлюється процентна ставка в розмірі 14 % річних. Забезпечення виконання зобов»язань за цим договором є застава автомобіля марки FORD, модель FIESTA, рік випуску 2006 згідно із договором застави від 04.04.2006 року ( а.с. 7).

Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи 17.06.2009 року змінено найменування юридичної особи ВАТ «Родовід Банк» та ПАТ «Родовід Банк». (

04.04.2006 року між сторонами по даній справі укладено договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 165, за яким ОСОБА_2 в рахунок забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором від 04.04.2006 року, можливих змін та доповнень щодо сплати процентів, неустойки вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом передала в заставу належне їй майно автомобіль марки FORD, модель FIESTA, рік випуску 2006, колір зелений, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_5, тип ТЗ - легковий комбі-в, реєстраційний № НОМЕР_2 ( а.с. 13 - 14).

Згідно положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Факт надання кредитних коштів в сумі 15003 долари США підтверджується заявою на видачу готівки від 04.04.2006 року за № 283-63.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взятий на себе обов'язок щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним належним чином не виконує, про що розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Згідно з п. 3.9 Кредитного договору за порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів відповідач зобов'язаний сплатити банку за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у п.1.5 Кредитного договору, від суми простроченого платежу.

Станом на 13.12.2007 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором складає 11734,27 доларів США, з яких сума простроченої заборгованості за кредитом - 6 451, 98 доларів США; сума прострочених процентів по кредиту - 0,00 доларів США загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості -4 771,10 доларів США (38 135,42 гривень); загальна сума 3% річних від суми простроченої кредитної; заборгованості - 511,19 доларів США (4 085,94 гривень), всього розмір пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості та загальна сума 3 % річних від суми простроченої кредитної заборгованості складає 42 221,36 грн., яку

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, про те що до спірних правовідносин не застосовується положення ст. 625 ЦК України, оскільки між сторонами виникли кредитні зобов'язання, які врегульовані нормами ст. ст. 1054-1057 ЦК України, розмір відповідальності за порушення виконання зобов'язань, передбачений умовами кредитного договору.

Крім того, суд першої інстанції правомірно стягнув на користь банку заборгованість за кредитним договором у валюті кредиту з зазначенням в рішення суду її гривневого еквіваленту за курсом станом на день винесення рішення, оскільки вказане не суперечить нормам чинного законодавства.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням 3 % річних та задоволення позовних вимог в іншій частині про стягнення заборгованості у розмірі 6451,98 доларів США, що в еквіваленті на національну грошову одиницю становить 51570 грн. 68 коп., пеню за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості в розмірі 38135 грн. 42 коп.

Відповідно до ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України, частина перша якої передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, а відповідно до частини третьої - обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було надано достатньо беззаперечних доказів того, що банк порушив кредитні зобов'язання, шляхом не надання останній графіку погашення заборгованості.

Таким чином, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в ній доводи є необґрунтованими, оскільки не спростовують висновків ухваленого судом першої інстанції рішення.

Доводи про наявність у справі правових підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позову не ґрунтуються на матеріалах справи і апелянтом не підтверджені належними, допустимими доказами.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновки місцевого суду щодо доведеності позовних вимог.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, правильно встановлено правові відносини сторін, дана належна правова оцінка доказам у справі, висновки місцевого суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2013 року року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: