Постанова № 3460412, 31.03.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31.03.2009 р.                                                                                 № 17/6

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Судді Шелест С.Б.

При секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛДІ»

доДержавної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області провизнання протиправним та недійсним рішення суб’єкта владних повноважень

Представники сторін: від позивачаОсінчук В.Б., Туманова Т.С. –представник за довіреністю від відповідача Макаренко Т.М. –представники за довіреністю

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 31.03.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛДІ»звернулось до суду з позовом про визнання протиправним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області №165 від 11.11.08р. про застосування економічних санкцій за порушення в частині додержання державної дисципліни цін, яким вирішено вилучити у Товариства в дохід Державного бюджету України 10529 478, 63 грн. необґрунтовано одержаної виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та застосовувати штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки в сумі 21058 957, 26 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та не погоджуючись з оспорюваним рішенням зазначив, що розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 09.01.08р. №3 «Про рентабельність виробництва борошна та хліба, та декларування зміни цін на основні продовольчі товари», на недотримання вимог якого вказує відповідач, як на підставу для висновку про порушення в частині додержання державної дисципліни цін, не поширює свою дію на позивача, місцезнаходженням якого є м. Київ.

З посиланням на те, що у смт. Єрки Черкаської області знаходиться виробничий цех Товариства, який займається переробкою продукції, тоді як формування цін здійснюється позивачем, місцезнаходженням якого є м. Київ, а реалізація продукції за перевіряємий період провадилась позивачем не на території Черкаської області, а в інших регіонах , позивач вважає, що його господарська діяльність з реалізації продукції не впливає на цінову ситуацію на споживчому ринку Черкаської області.

Крім того, в позовній заяві та доповненнях до адміністративного позову , позивач зазначив, що відповідачем при проведенні перевірки не встановлено суму фактично отриманої виручки Товариством, а розрахунок санкцій проведено на підставі вартості реалізованих товарів, що зазначена в накладних, які позивач надав перевіряючим на їх вимогу. Відтак, в судовій практиці склалось однозначне розуміння поняття виручки, що відображено в п.2 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 16.12.2004 року №01-8/3273 «Про деякі питання вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про ціни і ціноутворення», в якому зазначено, що у вирішенні спору про стягнення економічних санкцій потрібно врахувати, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), як це визначено в ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.98 N 727/98, де наведено поняття «виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)». Перевіркою не встановлювався розмір фактично отриманої виручки господарською одиницею позивача, документи щодо фактичного надходження позивачу коштів від покупців відповідачем не перевірялися. За таких обставин, вказує позивач, та враховуючи, що покупці не в повному обсязі провели розрахунки з позивачем за одержану продукцію, відсутні підстави вважати, що сума, яка зазначена у накладних, є сумою виручки позивача в правовому розумінні.

Представник відповідача проти позову заперечив, мотивуючи тим, що підставою для застосування до позивача економічних санкцій за порушення в частині додержання державної дисципліни цін згідно з оспорюваним рішенням було те, що позивачем, всупереч Порядку декларування зміни оптово - відпускних цін на продовольчі товари, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007р. №1222 та вимог розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 09.01.2008р. №3 «Про рентабельність виробництва борошна і хліба та декларування зміни цін на основні продовольчі товари», за перевіряємий період 2008 року не проводилось декларування зміни розміру оптово - відпускних цін на м’ясо, встановленого на день набрання чинності вказаним розпорядженням, тоді як відповідно до вимог вищезазначених Порядку та розпорядження, обов’язковому декларуванню підлягають зміни оптово-відпускних цін на вказані товари у разі, коли загальне їх зростання перевищує один відсоток протягом місяця.

Заперечуючи доводи позивача про те, що на нього не поширюється вказане розпорядження, відповідач покликається на лист Міністерства економіки України від 03.12.2007 року № 89-22/102 «Щодо застосування постанов Кабінету Міністрів України про регулювання цін на продовольчі товари», в якому зазначено, що процедура декларування зміни ціни на продукцію повинна відбуватись в державній адміністрації за фактичним місцем знаходження суб’єкта господарювання (де знаходиться виробництво), незалежно від того, до якого регіону в подальшому буде направлено товар.

Заперечуючи позов, відповідач вказує також і на те, що розрахунок необґрунтовано отриманої виручки та застосування санкцій у розмірі згідно з оспорюваним рішенням проведений Держінспекцією відповідно до вимог Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 р. N 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 р. за N 1047/6238.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

Державною інспекцією з контролю за цінами в Черкаській області /надалі –Інспекцією/ проведено планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛДІ»з питань дотримання встановлення та застосування цін на окремі види продовольства відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 року № 373 «Про затвердження Порядку формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання», постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2007р. №1222 «Про затвердження Порядку декларування зміни оптово - відпускних цін на продовольчі товари»та розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 09.01.08р. №3 «Про рентабельність виробництва борошна та хліба, та декларування зміни цін на основні продовольчі товари». Перевірка проводилась в смт. Єрки Катеринопільського району Черкаської області , де розташовані цехи позивача: цех передзабійного утримання худоби, м’ясожировий цех, холодильник, цехи допоміжного виробництва (електроцех, механічний цех, гараж).

За результатами перевірки, Інспекцією складений акт перевірки № 3566 від 06.11.08 р.

На підставі вказаного акту, начальником Інспекції прийняте рішення №165 від 11.11.08р. про застосування економічних санкцій за порушення в частині додержання державної дисципліни цін, відповідно до якого, на підставі ст.14 Закону України «Про ціни та ціноутворення»вирішено вилучити у ТзОВ «ВЕЛДІ»в дохід державного бюджету 10529 478, 63 грн. необґрунтовано одержаної суми виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та застосовувати штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки в сумі 21058 957, 26 грн.

Статтею 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення»передбачено відповідальність за порушення державної дисципліни цін, а саме, в силу її частини першої, вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін … підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

Як вбачається з акту перевірки та оспорюваного рішення, підставою для застосування економічних санкцій слугував висновок Інспекції про порушення позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 року № 1222 «Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари» та вимог розпорядження голови Черкаської облдержадміністрації «Про рентабельність виробництва борошна і хліба та декларування зміни цін на основні продовольчі товари» від 09.01.08р. №3.

Такі порушення полягали в реалізації Товариством м'яса яловичини, свинини в шкурі, свинини обрізної 2 категорії та свинини охолодженої без декларування зміни оптово-відпускної ціни протягом 2008 року, тоді як вищезазначеними постановою та розпорядженням встановлено, що регулювання граничного розміру оптово-відпускних цін на м'ясо яловичини, свинини та птиці здійснюється шляхом обов’язкового декларування зміни їх розміру, встановленого на день набрання чинності цим розпорядженням, тобто станом на 31.01.08р., у разі , коли загальне їх зростання перевищує один відсоток протягом місяця.

Суд не погоджується з висновком відповідача про порушення позивачем вимог зазначених правових актів в частині додержання державної дисципліни, вважає оспорюване рішення Інспекції неправомірним, а позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Механізм декларування суб'єктами господарювання зміни оптово-відпускних цін на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, яловичину, свинину, м'ясо птиці (тушка), ковбасні вироби варені, крім вищого сорту, молоко коров'яче питне з вмістом жиру до 2,5 відсотка, сир кисломолочний з вмістом жиру до 9 відсотків, сметану з вмістом жиру до 20 відсотків, масло вершкове з вмістом жиру до 72,5 відсотка, яйця курячі, цукор-пісок, олію соняшникову передбачений Порядком декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 року № 1222 /надалі –Порядок/.

Пунктами 1,2 цього Порядку передбачено, що декларуванню підлягають зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, зазначені у пункті 1 цього Порядку (до яких відносяться, зокрема, яловичина, свинина, м'ясо птиці) у разі, коли такі ціни збільшуються протягом місяця більш як на 1 відсоток.

Відповідно до абз.36 п.12 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. N 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів) /в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють (встановлюють): оптово-відпускні ціни на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, яловичину, свинину, м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, яйця шляхом декларування їх зміни.

В силу п.9 Порядку, оптово-відпускні ціни на продовольчі товари вважаються задекларованими на день набрання чинності розпорядженням (рішенням) уповноваженого органу щодо здійснення повноважень, наданих абзацом тридцять восьмим пункту 12 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)".

Відповідно до зазначених постанов Уряду, Черкаською облдержадміністрацією прийняте розпорядження №3 від 09.01.08р. "Про рентабельність виробництва борошна і хліба та декларування зміни цін на основні продовольчі товари", яке зареєстроване в головному управлінні юстиції у Черкаській області 18.01.08р. за № 4/1485 та набрало чинності 31.01.2008 р.

Як вбачається з преамбули даного розпорядження, метою його прийняття є забезпечення стабільної цінової ситуації на споживчому ринку області.

Цим розпорядженням затверджено форму декларації зміни розміру оптово-відпускних цін на основні продовольчі товари, зобов’язано суб’єктів господарювання, незалежно від організаційно-правових форм і форм власності , які провадять діяльність з виробництва та/або реалізації продовольчих товарів, у разі необхідності зміни розміру їх оптово-відпускних цін подавати до Головного управління економіки облдержадміністрації декларації за встановленою формою, а також інші документи, зазначені у додатку до розпорядження, не пізніше, ніж за 10 днів до запровадження нових оптово-відпускних цін на продовольчі товари.

Згідно з п.4 розпорядження , контроль за формуванням та застосуванням цін на продукцію на продовольчі товари, недопущенням зловживань на споживчому ринку області покладено на Державну інспекцію з контролю за цінами в області.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов’язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

За наведених правових норм, регулювання (встановлення) оптово-відпускних цін на яловичину, свинину, м'ясо птиці, застосування цін та декларування цін здійснюється в межах споживчого ринку адміністративно-територіальної одиниці - області, а дія розпорядження обмежена такими параметрами як простір (тобто поширення розпорядження на певний регіон) та коло осіб, на яких це розпорядження поширюється і є обов’язковим до виконання ( в даному випадку суб’єктів - господарювання регіону).

Як свідчать обставини справи та матеріали перевірки (стор.7 акту перевірки), реалізація товарної продукції здійснювалась Товариством, місцезнаходженням якого є м. Київ (довідка з ЄДРПОУ в матеріалах справи), на умовах та в порядку, визначеному договорами з кожним суб’єктом господарювання індивідуально.

Перевіркою встановлено, що поставка товару здійснювалась Товариством за його рахунок до торгівельної точки або розподільчого центру покупця, за адресою, що зазначена в замовленні покупця. Відпуск продукції здійснювався покупцям: ТзОВ «Фоззі Фуд», ЗАТ «Фоззі Юг», ТОВ «Фора», ЗАТ «Фоззі», ТОВ «Діскаунтленд», ТОВ «Розстранс», ПП ТД «Вестлайн», ПП «Патерсон»та іншим.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи договорів, вищезазначені покупці знаходяться у м. Києві , Київській області та в м. Одесі.

Відповідно до ст. 648 ЦК України, договір вважається укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 532 ЦК України, місце виконання зобов’язання визначається у договорі. В силу ст.599 цього ж Кодексу, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Момент виконання обов’язку продавця передати товар покупцеві врегульований ст.664 ЦК України. Так, відповідно до її ч.1 обов’язок продавця передати товар вважається виконаним у момент: 1) вручення товару, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

В даному випадку, як свідчать матеріали справи, пояснення позивача, поставка згідно договорів поставки № 39/3 від 01.03.2008р., №175 від 13.12.07р., №47/08 від 01.02.08р., 40/1 від 01.01.08р., фактично здійснювалась за місцезнаходженням покупців , що зазначені в договорах та накладних, долучених до матеріалів справи. Як пояснив представник позивача, замовлення щодо кількості, асортименту, терміну та інших умов поставки сторони погоджували усно. Отже, місцем виконання договорів були міста, які не належать до адміністративно-територіальної одиниці –Черкаської області (м.Одеса, м.Київ, Київська область).

Таким чином, ціни на продукцію формувались та застосовувались юридичною особою /позивачем/ поза межами Черкаської області, в зв’язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що позивачем порушено вимоги вищевказаного розпорядження щодо обов’язку декларувати зміни розміру оптово-відпускних цін в Головному управлінні економіки Черкаської облдержадміністрації.

          Виробнича база (цех) позивача, що знаходиться на території Черкаської області, яка перевірялась відповідачем, не є суб’єктом господарювання в розумінні ст.55 Господарського кодексу України, як і не є філією чи представництвом юридичної особи в розумінні ст.95 ЦК України. Доказів включення до єдиного державного реєстру відомостей про виробничу базу в смт. Єрки, як це передбачено ч.5 ст.95 ЦК України та ч.2 ст.58 ГК України суду не подано.

Посилання відповідача на лист Міністерства економіки України від 03.12.2007 року № 89-22/102 «Щодо застосування постанов Кабінету Міністрів України про регулювання цін на продовольчі товари», в якому зазначено, що процедура декларування зміни ціни на продукцію повинна відбуватись в державній адміністрації за фактичним місцем знаходження суб’єкта господарювання (де знаходиться виробництво), незалежно від того, до якого регіону в подальшому буде направлено товар, - не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Визначення суб’єкта господарювання, як зазначалось вище, наведене в ст.55 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до зазначеної норми кодексу , суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є:

1)          господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2)           громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до ст.93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Лист, на який посилається відповідач, як на підставу своїх доводів, не є нормативно-правовим актом, а тому не може регулювати спірні правовідносини, які врегульовані саме нормативно-правовими актами.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про неправомірність оспорюваного рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області №165 від 11.11.08р. про застосування до позивача економічних санкцій за порушення в частині додержання державної дисципліни цін, в зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд приймає до уваги і ту обставину, що розрахунок необґрунтовано одержаної виручки проведений відповідачем на підставі накладних на реалізацію вказаним покупцям, поданих позивачем на вимогу перевіряючих (як різниця між оптово-відпускною ціною підприємства та ціною, розрахованою згідно законодавства) , тобто без врахування та наведення в акті перевірки сум фактичної виручки від реалізації продукції.

Відповідно до п.2.1. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами , затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.01 року N 298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.12.01 р. за N 1047/6238, необґрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється: при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства.

Визначення поняття «фактична виручка»не наведене ні в Законі України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.90 р. N 507-XII, ні в Положенні про Державну інспекцію з контролю за цінами, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.00 р. N 1819, а ні в Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами № 298/519 від 03.12.01 року.

Відповідно до п.2 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 16.12.2004 р. N 01-8/3273 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про ціни і ціноутворення», у вирішенні спору про стягнення економічних санкцій потрібно враховувати, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) є сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). При цьому, ВГСУ посилається на єдиний нормативний акт, який дає поняття терміну «виручки»- ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.98 N 727/98, відповідно до якої виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Перевіркою не встановлювався розмір фактично отриманої виручки господарською одиницею позивача, документи щодо надходження коштів позивачу - відповідачем не перевірялися. Даний факт не заперечується представником Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за вищенаведених обставин, встановлених судом, відповідачем не доведено правомірність оспорюваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законом України «Про ціни і ціноутворення», Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами», затвердженою наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 0312.01 р. N 298/519, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 року № 1222 «Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

задовольнити адміністративний позов.

Визнати недійсним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області №165 від 11.11.08р. про застосування економічних санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛДІ» за порушення в частині додержання державної дисципліни цін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Велді»(ідентифікаційний код 23166281 ) - 3,40 судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                     Шелест С.Б.

Постанова складена у повному обсязі: 06.04.2009р.