Рішення № 34604016, 28.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/3087/13-ц Головуючий у І інстанції Мельник О.О.Провадження № 22-ц/780/6002/13 Доповідач у 2 інстанції ПанасюкКатегорія 50 28.10.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

24 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Панасюка С.П.,

суддів: Лащенка В.Д., Савченка С.І.,

при секретарі Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Спеціалізована пересувна механізована колона №241» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Спеціалізована пересувна механізована колона №241» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року позивачка звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, з дня звільнення по день фактичного розрахунку в сумі 13867грн. 04коп.

Вимоги обґрунтовував тим, що вона по 11.06.2012р. працювала на даному підприємстві та звільнена за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. Відповідач при її звільненні нарахував, але не виплатив заробітну плату. Заборгованість по зарплаті була виплачена лише 15.02.2013р. на підставі судового наказу Бориспільського міськрайсуду від 17.08.2011р. в сумі 2129 грн. 33 коп.

З огляду на те, що відповідач у добровільному порядку відмовляється виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушеного права.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені суму 11723грн. 36коп.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в позові. Вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального та матеріального права. Вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини по справі не врахувавши те, що кошти з підприємства повинні бути стягнуті на підставі судового наказу №2-н/1005/635 від 17.08.2012 року в примусовому порядку, який був виданий за заявою позивача та відсутність вини у відповідача у затримці розрахунку при звільненні.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне задовольнити її з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення виходив з того, що між сторонами було укладено трудовий договір, позивачка перебувала в трудових відносинах з відповідачем, але відповідач при звільнені позивача, у встановлені законом строки не виплатив їй нараховану заробітну плату.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на обставинах справи та вимогах закону, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що наказом голови правління ПрАТ «СПМК-241» №23-к від 11.06.2012р., позивача звільнено з посади контролера з 11.06.2012р., за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. Нараховано, але не виплачено в день звільнення заробітну плату в сумі 2129грн. 33коп., яка виплачена 15.02.2013р. відповідно до судового наказу Бориспільського міськрайонного суду від 17.08.2011р.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Проте, суд першої інстанції розглядаючи справу не звернув увагу на ті обставини, що відповідач не міг за своїм фінансовим станом виплатити заборгованість з причин відсутності обігових коштів на рахунках підприємства, наявністю обтяжень і знаходженням в податковій заставі активів, що підтверджується витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та податкової застави починаючи з 14.04.2011 року та 16.09.2001 року відповідно, на активи підприємства згідно акту опису №3, вчиненою Бориспільською ОДПІ та арешт рухомого майна ВДВС Бориспільського МРУЮ(а.с.23, 24).

Крім того, в суді першої інстанції було встановлено і представником позивача в суді апеляційної інстанції підтверджено наявність судового наказу №2-н/1005/635 від 17.08.2012 року, та про звернення його до примусового стягнення з відповідача в сумі 2129грн.33коп., яка була стягнута з відповідача лише 15.02.2013 року при надходженні коштів на рахунок підприємства, згідно розпорядження державної виконавчої служби від 31.01.2013 року (а.с.25-26).

Таким чином, суд вважає, що тривалий строк невиконання судового наказу про стягнення заборгованості по заробітній платі був не з вини відповідача.

Відсутність коштів на рахунках у відповідача і наявність заборгованості інших підприємств та держави перед відповідачем підтверджується розрахунком заборгованості населення перед підприємством (а.с.14), довідкою про стан розрахунків за спожиті послуги (а.с.18), інкасовими дорученнями (розпорядженнями) про списання коштів з рахунків підприємства на користь державного бюджету (а.с.19-22).

Крім того, судом першої інстанції не з»ясовано чи працював позивач у вказаний період, чи мав доходи від будь-якої діяльності, що позбавляє права позивача на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Викладені обставини та факти свідчать про відсутність вини відповідача у затримці розрахунку при звільненні, що звільняє його від відповідальності відповідно до ст.117 КЗпП України.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було неповно та всебічно досліджено матеріали по справі, внаслідок чого він дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, а тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове, яким апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Спеціалізована пересувна механізована колона №241» задовольнити.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Спеціалізована пересувна механізована колона №241» задоволити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Спеціалізована пересувна механізована колона №241» відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: