Постанова № 3460348, 08.04.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08.04.2009 р.                                                                                 № 10/38

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Ковзеля П.О. при секретарі судового засідання Павелкові С.Р., вирішив адміністративну справу

за позовом Адвокатського об’єднання «Адвокатський дім»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

прозобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив зобов’язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва видати Адвокатському об’єднанню "Адвокатський дім" свідоцтво про сплату єдиного податку в розмірі 10%.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача надав заперечення на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.04.2009 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 13.04.2009, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12.09.2008 АО „Адвокатський Дім" звернулось до ДПІ у Печерському районі м. Києва з заявою №4927 про видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку.

25.09.2008 ДПІ у Печерському районі м. Києва листом №41789/10/15-64 відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на сплату єдиного податку в зв’язку з тим, що АО„Адвокатський Дім", на думку відповідача, є непідприємницьким товариством і здійснює некомерційну господарську діяльність у відповідності до статуту та Закону України „Про адвокатуру", а, відтак, не може застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, зокрема, юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Частинами 3, 5 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру" передбачено, що адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань провадиться в Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Адвокатські об'єднання письмово повідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію, а адвокати - про одержання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп зі своїм найменуванням.

Згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 52 ГК України некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки в галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 цього Кодексу забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом. Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи.

Як встановлено судом, у статуті АО «Адвокатський дім»не зазначено, що однією з цілей створення та діяльності позивача є отримання прибутку.

Пунктом 1.1 статуту позивач визначений як добровільне професійне громадське об’єднання, покликане згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Згідно п. 1 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків); мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Статтею 52 ГК України передбачено такий вид господарської діяльності як некомерційне господарювання. Пунктом 2 цієї ж статті встановлено випадки, коли здійснюється некомерційна діяльність: на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування та коли здійснення підприємницької діяльності для суб'єктів господарювання заборонено законом.

З огляду на визначені у статуті позивача види діяльності та мету створення останнього, можна зазначити, що діяльність позивача за своїми ознаками підпадає під визначення некомерційної діяльності, передбаченої статтею 52 ГК України, оскільки у статуті позивача не передбачена така ціль або мета як одержання прибутку, що є обов'язковою ознакою підприємництва. При цьому, жодним нормативним актом або рішенням державного органу (органу місцевого самоврядування) не встановлено заборони для адвокатських об'єднань здійснювати господарську діяльність у формі підприємництва або займатися некомерційною діяльністю.

Пунктом 3 ст. 53 ГК України передбачено, у разі якщо господарська діяльність громадян або юридичної особи, зареєстрованої як суб'єкт некомерційного господарювання, набуває характеру підприємницької діяльності, до неї застосовуються положення цього Кодексу та інших законів, якими регулюється підприємництво.

Водночас, згідно п. 5.1 статуту АО «Адвокатський дім»правова допомога юридичним та фізичним особам здійснюється на договірних засадах між об'єднанням та відповідною особою.

У зв’язку тим, що в процесі розгляду справи судом встановлено, що за своєю сутністю діяльність позивача передбачає надання кваліфікованої правової допомоги на підставі договорів за певну винагороду, суд приходить до висновку, що діяльність позивача має ознаки підприємницької, у зв'язку з чим відповідно до пункту 3 статті 53 ГК України правомірним є застосування до позивача положень ГК України та інших законів, якими регулюється підприємництво, тобто і положень у сфері оподаткування –Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

З огляду на викладене, суд вважає відмову відповідача у видачі Адвокатському об’єднанню «Адвокатський дім»свідоцтва про право на сплату єдиного податку спрощеної системи оподаткування необґрунтованою та неправомірною.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на сплату єдиного податку.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва видати Адвокатському об’єднанню "Адвокатський дім" (01133, м. Київ, вул. Первомайського, 5 кв.36, код ЄДРПОУ 35921654) свідоцтво про сплату єдиного податку в розмірі 10%.

3. Судові витрати у розмірі 3,40 грн. присудити на користь Адвокатського об’єднання "Адвокатський Дім" з Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяП.О. Ковзель