Постанова № 34603028, 07.11.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.11.2013 р. справа №913/1162/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойка О.В. при секретарі Довгалюк К.Г.від позивача:ОСОБА_4 - особисто; ОСОБА_5 - за довіреністю №380 від 13.05.2013 р.від відповідача:Єльніков І.М. - за довіреністю б/н від 02.01.2013 р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської областівід30.07.2013 рокуу справі№ 913/1162/13 (головуючий суддя Седляр О.О., судді Москаленко М.О., Ворожцов А.Г.)за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Луганськдо відповідачаПриватного акціонерного товариства «ФІНАНСИСТ», м. Луганськпростягнення 481 350 грн. 00 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, м. Луганськ звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «ФІНАНСИСТ», м. Луганськ про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 481 350 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.07.2013 р. у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Луганськ було відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, м. Луганськ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 30.07.13 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні, яке відкладалося, представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги. Позивач надав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке судовою колегією розглянуто та відхилено, оскільки позивачем всупереч вимогам статті 101 Господарського процесуального кодексу України не доведено належними засобами доказування неможливість подання вказаних доказів суду першої інстанції.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 913/1162/13 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України за мотивами, викладеними в постанові апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ФІНАНСИСТ», м. Луганськ (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендар) був укладений договір оренди № 56, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування об'єкти нерухомості загальною площею 7051,80 кв.м, розташовані за адресами: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.2.1 договору, строк оренди складає 18 місяців з моменту підписання акту прийому - передачі, який є невід»ємною частиною договору.

Пунктом 4.1.5 договору сторони передбачили, що орендар має право передавати об'єкти оренди в суборенду на термін, не перевищуючий термін оренди за цим договором.

На підставі вказаної умови договору, позивач уклав договори суборенди на строк, який не перевищував термін дії договору оренди № 56 від 09.10.2008р.

31.08.2009 року відповідач без відома позивача направив на адреси суборендарів листи з проханням укладати договори суборенди з ФОП ОСОБА_7 оскільки об»єкти, що розташовані за адресами: АДРЕСА_1 передані в оренду з 01.09.2009 року ФОП ОСОБА_7

В обґрунтування позову позивач зазначив, що незважаючи на діючий договір оренди № 56 від 09.10.2008 року відповідач повторно передав теж саме майно у платне користування третій особі згідно договору оренди № 31 від 01.09.2009 року.

Рішенням господарського суду Луганської області у справі №8/237пд від 03.03.2010 року, яке залишене без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 22.04.2010 року, договір оренди № 56 від 09.10.2008 року укладений між Закритим акціонерним товариством «ФІНАНСИСТ», м. Луганськ та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 було розірвано.

У зв»язку з тим, що відповідач своїми незаконними діями нібито навмисно ввів суборендарів в оману, що призвело до розірвання договорів суборенди між позивачем та суборендарями та, на його думку, неотримання ним доходів у вигляді суборендної плати, яка повинна була сплачуватися на його користь до 22.04.2010 року, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з Приватного акціонерного товариства «ФІНАНСИСТ», м. Луганськ в порядку ст.ст. 22, 611 Цивільного кодексу України, ст. 216 Господарського кодексу України збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 481 350 грн. 00 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов»язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов»язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов»язання.

Позивач при зверненні до суду із позовом зазначав, що нібито поніс збитки у вигляді упущеної вигоди через порушення відповідачем умов договору оренди №56 від 09.10.2008 року, що виразилось у неотриманні ним доходів у вигляді суборендної плати.

Рішенням господарського суду Луганської області у справі №8/237пд від 03.03.2010 року у задоволенні первісних позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «ФІНАНСИСТ» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні орендованим майном відповідно до договору оренди №56 від 09.10.2008 року відмовлено у повному обсязі, зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ФІНАНСИСТ» задоволено частково, розірвано договір оренди № 56 від 09.10.2008 року укладений між Закритим акціонерним товариством «ФІНАНСИСТ», м. Луганськ та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 22.04.2010 року рішення господарського суду Луганської області від 03.03.2010 року залишено без змін.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до норми ст. 623 Цивільного кодексу України, сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки. При цьому розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Судова колегія вважає, що господарський суд, з огляду на матеріали справи, дійшов вірного висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення відповідачем його прав як орендаря нерухомого майна за договором оренди № 56 від 09.10.2008р.

Також в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази по справі відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України наявності в даному випадку суб»єктивної та об»єктивної сторони спричинених саме відповідачем збитків у вигляді упущеної вигоди позивачу саме у визначеному ним розмірі.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що позивачем не доведено об»єктивну та суб»єктивну сторони спричинених відповідачем збитків саме у вигляді упущеної вигоди, зокрема, причинно-наслідковий зв»язок між протиправною поведінкою відповідача, яка полягала в порушенні зобов»язань за договором оренди №56 від 09.10.2008р., тоді як відповідачем доведено відсутність його вини.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що посилання суду першої інстанції на пропущення позивачем строку позовної давності є неправомірним оскільки відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з»ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, а не з підстави пропуску строку позовної давності, питання застосування якої розглядається судом тільки у випадку доведеності позивачем його позовних вимог.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Луганськ про стягнення з Приватного акціонерного товариства «ФІНАНСИСТ», м. Луганськ збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 481 350 грн. 00 коп. є вірним за мотивами, викладеними в постанові.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України висновок рішення господарського суду Луганської області від 30.07.2013 р. у справі № 913/1162/13 відповідає нормам матеріального та процесуального права України за мотивами, викладеними в постанові, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 30.07.2013 р. у справі № 913/1162/13 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 30.07.2013 р. у справі № 913/1162/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Луг. обл.

Довгалюк К.Г.