Рішення № 34602301, 04.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р.Справа № 922/4255/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків про стягнення 24283,07 грн. за участю представників сторін:

позивача - Невечерова Д.В., довіреність № 009/09/Б від 09.09.2013 р.;

відповідача - Коваленка А.О., довіреність вих. № 1850 від 27.09.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків, 24283,07 грн. збитків та судового збору. Свої вимоги обґрунтовує тим, що до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з посиланням на те, що в матеріалах справи відсутня постанова про адміністративне правопорушення щодо притягнення до відповідальності одного з вищевказаних водіїв за порушення ним правил дорожнього руху, в матеріалах справи відсутній будь-який письмовий доказ, що підтверджує розмір збитку у вказаному розмірі. Крім того, відповідача зазначив, що на момент звернення до суду права позивача порушені не були, оскільки претензія про компенсацію виплаченого страхового відшкодування була отримана відповідачем 29.07.2013 р., та враховуючи те, що відповідач повинен виплатити відшкодування в строк не пізніше 90 днів з моменту її отримання, або відмовити у виплаті відшкодування, отже строк для розгляду заяви спливає 29.10.2013 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21 жовтня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2013 року було відкладено розгляд справи на 04 листопада 2013 року.

04 листопада 2013 року позивач надав пояснення, в яких зазначив, що надає суду копії актів огляду та рахунків разом з розрахунком, який був зроблений в системі аудатекс стосовно визначення розміру завданих збитків. Дані акти огляду були складені на СТО, у зв"язку з виявленням скритих дефектів, які не були зазначені під час огляду експертом. Стосовно заяви відповідача, що права позивача не були порушені, у зв"язку з тим, що не минуло 90 днів з моменту отримання претензії про відшкодування збитків, вказав, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов"язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та встановлення законом обов"язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Позивач також погодився з відсутністю в матеріалах справи постанови про притягнення Жарикова В.О. до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України та повідомив, що з метою усунення даного недоліку надає вказану постанову.

04.11.13 р. представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

08 листопада 2012 року між ПАТ «СК «АХА Страхування» (позивач) та Стебло М.М., (відповідач) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3633216/05АВ від 08.11.2012 року, у відповідності до умов даного Договору страхування позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

Так, 06.12.2012 року, в м. Харків, по просп. Гагаріна, 207, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ», державний номерний знак 07604 ХВ, яким керував Жариков В.О., та ТЗ „Тойота", державний номерний знак АХ 3334 АХ, що належить страхувальнику.

Внаслідок даної ДТП застрахованому ТЗ „Тойота", державний номерний знак АХ 3334 АХ, було завдано технічних пошкоджень, які зазначені в Дефектній відомості огляду транспортного засобу, відповідно страхувальник зазнав матеріального збитку.

Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Позивач вказує на те, що згідно до звіту № 129/2012, загальна вартість завданого матеріального збитку власнику транспортного засобу ТЗ „„Тойота", державний номерний знак АХ 3334 АХ, склала: 27 565 грн. 81 коп.

Виконуючи взяті на себе зобов'язання по договору, позивач після проведення розрахунку по договору страхування, виплатив страхувальнику страхове відшкодування, що підтверджується платіжними дорученнями № 8 717 від 11..02.2013 р. та № 35042194 від 04.01.2013 р..

Як визначено в ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно до довідки ВДАІ РУ ГУ МВС України (копії додаються) дана ДТП сталася внаслідок порушення водія «ВАЗ», державний номерний знак 07604 ХВ, яким керував Жариков В.О., було порушено Правила дорожнього руху.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2012 року було визнано винним Жарикова В.О. у скоєнні адміністративного правопорушеня, передбаченого ст. 124 КпАП, та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Позивач вказує на те, що ним було отримано інформацію з єдиної централізованої бази МТСБУ поліс № АВ/3760036, що його цивільна-правова відповідальність на момент ДТГІ була застрахована в ТДВ «Міжнародна СК» (копія довідки додається).

Таким чином, у позивача в силу приписів даних норм виникло право регресної вимоги до відповідача.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Відповідачу була відправлена претензія в порядку регресу про відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди № РГ/06757/13/5 від 15.06.2013 року.

Проте кошти від відповідача не надійшли та не було надано письмової обгрунтованої відповіді в зв'язку з чим кошти не перераховуються на рахунки ПрАТ «СК» АХА Страхування», що і стало для позивача підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про страхування" та ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, крім випадків відшкодування шкоди, завданої життю та/або здоров'ю потерпілих.

Оскільки полісом відповідача № АА 53888 встановлена франшиза у розмірі 1000 грн., тому страхове відшкодування відповідачем, підлягає зменшенню на цю суму.

Позивач вказує, що враховуючи ліміт полісу цивільної відповідальності та франшизу у розмірі 1000 грн. 00 коп., сума заборгованості ТДВ «Міжнародна СК» перед АТ «СК «АХА Страхування» становить: 24 283,07 грн.

Відповідач, в свою чергу, заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що матеріали справи не містять належних доказів розміру збитку, наданий позивачем в якості доказу звіт № 129/2012 суб"єкта оціночної діяльності фізичної особи - підприємця Куліуш В.А. не відповідає вимогам Закону, оскільки не підписаний особою, що його склала, не скріплений печаткою, не містить калькуляції вартості ремонту, копії сертифіката Куліуш В.А. на права зайняття оціночною діяльністю, фото таблиці з пошкодженнями транспортного засобу. Відповідачем на його замовлення ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса був складений звіт експертного авто товарознавчого дослідження № 7183 від 04.10.2013 р., згідно якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу автомобіля ТОйота Прадо, д. н. з. АХ3334АХ, становить 11946,41 грн., яку відповідач теоретично може компенсувати позивачу за винятком франшизи.

Крім того, відповідач зазначив, що на момент звернення до суду права позивача порушені не були, оскільки претензія про компенсацію виплаченого страхового відшкодування була отримана відповідачем 29.07.2013 р., та враховуючи те, що відповідач повинен виплатити відшкодування в строк не пізніше 90 днів з моменту її отримання, або відмовити у виплаті відшкодування, отже строк для розгляду заяви спливає 29.10.2013 р.

Стосовно права на звернення до суду із зазначеним позовом до відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 36 ЗУ "Про" Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією № РГ/06757/13/5 від 15.06.2013 р. з вимогою про відшкодування збитків в порядку регресу у сумі 24483,04 грн. у найкоротший термін, але не пізніше місяця.

Відповідач у своєму відзиві не заперечував проти отримання вказаної претензії, однак зазначив, що отримав її 29.07.2013 р.

Як встановлено Законом, відповідач у разі визнання суми сплатити страхове відшкодування протягом 15 днів, але не пізніше 90 днів, та позивачем у вказаній претензій було встановлено строк для перерахування коштів - не більше місяця, у зв"язку з чим відповідач у разі визнання суми виплати повинен був сплатити страхове відшкодування напротязі місяця з моменту отримання претензії, тобто по 29.08.2013 р., або надати рішення про вмотивовану відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Крім того, сторони не дійшли згоди стосовно суми страхового відшкодування, та позивач посилається на звіт № 129/2012 суб"єкта оціночної діяльності фізичної особи підприємця Куліуш В.А., а відповідач, в свою чергу, в обгрунтування розміру страхового відшкодування надає висновок експертного авто товарознавчого дослідження № 7183 від 04.10.2013 р.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Суд, дослідивши звіт № 129/2012 суб"єкта оціночної діяльності фізичної особи - підприємця Куліуш В.А. враховує наступне.

Відповідно до ст. 4 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ", професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.

Згідно зі ст. 5 цього Закону, суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Ст. 12 цього Закону закріплено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Ст. 18 Закону встановлено, що сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Сертифікат видається в порядку, встановленому цим Законом, Фондом державного майна України. Форма сертифіката встановлюється зазначеним органом. У сертифікаті зазначаються найменування органу державної влади, що його видав, найменування суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, його юридичні реквізити, код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), дата видачі та строк дії, напрями оцінки майна, щодо яких дозволена практична діяльність. Сертифікат підписується керівником Фонду державного майна України та засвідчується печаткою. Сертифікат видається строком на три роки та може бути анульований з підстав, зазначених у статті 20 цього Закону. Оцінка майна, яка проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання без чинного сертифіката, є недійсною.

Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що позивачем не був наданий суду оригінал звіту № 129/2012, а копія звіту № 129/2012 суб"єкта оціночної діяльності фізичної особи - підприємця Куліуш В.А., що міститься в матеріалах справи, не підписана оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку майна, і не скріплена печаткою, крім того, позивачем не надано до суду сертифікату, який засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності, у зв"язку з чим, суд вважає даний доказ таким, що є неналежним і допустимим для підтвердження розміру збитку в сум 24283,07 грн.

Суд приймає до уваги звіт експертного авто товарознавчого дослідження № 7183 від 04.10.2013 р., відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу автомобіля Тойота Прадо, д. н. з. АХ3334АХ, становить 11946,41 грн., та вважає його належним доказом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10946,41 грн.(11946,41 грн. відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 7183 від 04.10.2013 р. за вирахуванням 1000 грн. франшизи).

В частині позовної вимоги про стягнення 13336,66 грн. слід відмовити, як необґрунтованої.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 979, 993, 1191 ЦК України, ст. 9 Закону України „Про страхування", ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 99, а-3, р/р 26500010151329 у ПуАТ "ФІДО Банк" м. Києва, МФО 300175, код ЄДРПОУ 31236795, ) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 20474912, р/р № 26503253730300 в АТ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005) 10946,41 грн. збитків та 775,57 грн. судового збору.

В стягненні 13336,66 грн. відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.11.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.