Ухвала суду № 3460208, 11.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                                     К/С  № К-3882/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                        УХВАЛА

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ            

11.03.2009 р.                                                                                               м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді  Пилипчук Н.Г.

суддів                        Ланченко Л.В.

   Нечитайла О.М.

   Сергейчука О.А.

                                Степашка О.І.

при секретарі         Остапенку Д.О.

за участю представника

відповідача: Грабчинського В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Золочівському районі

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 р.

у справі № 5/1129-13/142

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя»

до Державної податкової інспекції у Золочівському районі

про визнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

                                            ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» подало позов про визнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення Золочівської МДПІ Львівської області від 23.02.2006 р. № 0000242301/0 та зобов’язання ДПІ у Золочівському районі вчинити дії щодо перерахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 89891,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача, тобто надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Постановою Господарського суду Львівської області від 12.09.2006 р. у позові відмовлено. 

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 р. постанову суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Золочівської МДПІ № 0000242301/0 від 23.02.2006 р. в частині призначеної суми бюджетного відшкодування в розмірі 82782,67 грн.

ДПІ у Золочівському районі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати частково постанову суду апеляційної інстанції в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000242301/0 від 23.02.2006 р. на суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 82782,67 грн. Посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.  

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом позапланової виїзної документальної перевірки від 14.02.2006 р. №13/23-30947615 зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке зумовило завищення суми бюджетного відшкодування за листопад 2005 року на 7108,33 грн., та п.п. 7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке зумовило  завищення бюджетного відшкодування за листопад 2005 року на суму 82782,67грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення суми, на яку відмовлено позивачеві у наданні бюджетного відшкодування у сумі 89891 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання легкового автомобіля є порушенням вимог п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Пославшись на приписи п.п. 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд першої інстанції зазначив про правомірність заявлення позивачем до бюджетного відшкодування у деклараціях за жовтень і листопад 2005 року від’ємного значення, яке виникло по операціях, що були здійснені у період з січня по жовтень 2005 року, однак, зазначивши про порушення позивачем вимог п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у відсутності підтверджень з боку позивача подання копії декларації органу Державного казначейства України з відміткою податкового органу про її прийняття, та про те, що обсяги податкових операцій позивача за останні 12 місяців (14550 грн.) є меншими, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування 89891,00 грн., дійшов висновку про необхідність відмови у позові.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 82782,67 грн. мотивована приписами п.п. 7.7.1, п.п.7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР  (у редакції ЗаконуУкраїни від 25.03.2005 р. № 2505-IV), зі змісту яких суд дійшов висновку, що законодавство не встановлює права платника податків на отримання бюджетного відшкодування в частині фактично сплаченого постачальникам товарів виключно за період, що передує звітному. Відповідно, незалежно від періоду, в якому відбулася фактична сплата податку, залишок від’ємного значення податку після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у наступних звітних періодах у разі проведення розрахунків за товари. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначив про правомірність заявлення позивачем до бюджетного відшкодування у декларації за листопад 2005 року від’ємного значення, яке виникло по операціях, що були здійснені у період з січня по жовтень 2005 року.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними та обґрунтованими оскаржені судові рішення, оскільки суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, не з’ясували обставини повно та всебічно із забезпеченням їх підтвердження дослідженими доказами.                                                                       

В акті перевірки (а.с. 18 т. 1) податковим органом  зазначено: позивачем до Золочівської МДПІ подана податкова декларація за листопад 2005 року та розрахунок бюджетного відшкодування, в яких відображено 89891,00 грн. бюджетного відшкодування. Розрахунок суми  бюджетного відшкодування складено на підставі сум податкового кредиту попереднього періоду, а саме жовтня 2005 року.

В поданій декларації за жовтень 2005 року сума податку на додану вартість складається із податкового кредиту по податкових накладних січня-жовтня 2005 року, однак в поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень-вересень 2005 року, з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з податку, суми податкового кредиту відображені з прочерками.

Із оскаржених рішень судів попередніх інстанцій випливає, що від’ємне значення з податку на додану вартість у загальній сумі 89891,00 грн., заявлене до бюджетного відшкодування у податковій декларації за листопад 2005 року, виникло: у сумі 7108,33 грн. в результаті придбання підприємством у червні 2005 року легкового автомобіля; у сумі 82782,67 грн. -  в результаті придбання підприємством основних засобів у період з січня по жовтень 2005 року.

Позивач у позовній заяві, запереченнях на касаційну скаргу тощо виникнення від’ємного значення у розмірі 89891,00 грн. пов’язує виключно з придбанням підприємством основних засобів на суму 387902,03 грн., в т.ч. ПДВ – 64650,50 грн.

Отже, у даному випадку необхідно було достеменно встановити, у зв’язку з якими господарськими операціями позивач пов’язує виникнення податкового кредиту, різниця між яким та сумою його податкових зобов’язань дала від’ємне значення з податку на додану вартість, заявленого у декларації за листопад 2005 року.    

При вирішення даного спору необхідно було надати правову оцінку правомірності заявлення позивачем у податкових деклараціях за жовтень та листопад 2005 року від’ємного значення по операціях, які були здійснені у період з січня по жовтень 2005 року, на підставі норм Закону України «Про податок на додану вартість», редакція яких діяла на час виникнення спірних відносин.

Суди попередніх інстанцій при вирішення даного спору не врахували, що порядок визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, регламентований п. 7.4, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР у редакції Закону України 25.03.2005 р. №2505-ІV, який набрав чинності 01.06.2005 р., міг бути застосований при наданні правової оцінки щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та пов’язаного з ним визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, до податкових періодів, які виникли після 01.06.2005 року.

        Порядок формування податкового кредиту, визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню та строки проведення розрахунків у податкових періодах до 01.06.2005 року регламентувався п. 7.4, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР у редакції, чинній до внесення змін Законом України 25.03.2005 р. №2505-ІV, яка мала бути застосована судами при наданні правової оцінки щодо заявлення позивачем у листопаді 2005 року до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, право на відшкодування яких могло виникнути у позивача у податкових періодах з січня по травень 2005 року.

        Відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній до внесення змін Законом України 25.03.2005 р. №2505-ІV) у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

        Дана редакція закону не передбачала зарахування від’ємного значення, розрахованого згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 цього Закону, до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

       Судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору не досліджено, чи виникло у позивача право на формування податкового кредиту у розрізі певних звітних періодів та господарських операцій, чи був взагалі сформований позивачем податковий кредит з дотриманням вимог п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (у відповідній редакції, яка має бути застосована в залежності від звітного періоду), чи підтверджується податковий кредит податковими накладними, чи виникнуло у позивача право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та у яких звітних періодах.

        При вирішенні спору щодо звітних податкових періодів, що настали після 01.06.2005 р., необхідно врахувати приписи п.п. «а»  п.п. 7.7. 11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції ЗаконуУкраїни від 25.03.2005 р. № 2505-IV), з порушенням якого податковий орган також пов’язує неправомірність заявлення позивачем до бюджетного відшкодування у листопаді 2005 року від’ємного значення, у зв’язку з чим необхідно встановити обсяги оподатковуваних операцій позивача за останні 12 календарних місяців та порівняти такі обсяги із заявленою сумою бюджетного відшкодування.

        У разі встановлення факту придбання або спорудження (будівництва) позивачем основних фондів у звітних податкових періодах, до яких підлягає застосуванню Закон України «Про податок на додану вартість» у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV, надати оцінку тому, чи має позивач право на бюджетне відшкодування від’ємного значення, пов’язаного з таким придбанням.

        Виключно за умови реальності здійснення господарських операцій, додержання позивачем вимог п. 7.4 , п. 7.5, п. 7.7. Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту, виникнення у позивача від’ємного значення суми, розрахованої відповідно до п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, та дотримання порядку заявлення до відшкодування такої суми, можна визнати позовні вимоги обґрунтованими.

         Допущені судами попередніх інстанцій вищевказані порушення могли  призвести до неправильного вирішення справи і такі порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст. 220 КАС України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 

З огляду на викладене, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.  

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -  

                                                    УХВАЛИВ :

        Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Золочівському районі задовольнити частково.

        Постанову Господарського суду Львівської області від 12.09.2006 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                              Н.Г. Пилипчук

        Судді                                                   Л.В. Ланченко

                                                                          О.М. Нечитайло

                                                                          О.А. Сергейчук

                                                                          О.І.  Степашко