Ухвала суду № 3460202, 04.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                             К/скарга №К-24695/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2009   Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.

суддів                            Нечитайла О.М.

                                       Пилипчук Н.Г.

                                       Сергейчука О.А.

                                       Степашка О.І.     

при секретарі              Остапенку Д.О.

За участю представників сторін:

позивача: не з’явився.

відповідача: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька

на рішення   Господарського суду Донецької області від 22.03.2004  та ухвалу Донецького  апеляційного господарського суду  від 01.06.2006

у справі№ 41/16в

за позовомДержавної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька

до Товариства з обмеженою відповідальністю  «НІК»

про визнання податкового зобов’язання, -

ВСТАНОВИВ:

            Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.03.2004, залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2006, у задоволенні позовних вимог ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька до ТОВ «НІК» про визнання суми податкового зобов’язання нарахованого з використанням непрямих методів з податку на прибуток у розмірі 5977500 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 4348710 грн. відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового  про задоволення позову, з підстав  порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідач заперечень на касаційну скаргу не надав.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позивачем проведено позапланову документальну перевірку  дотримання відповідачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2002 по 01.04.2003, за результатами якої складено акт №40/26-011-1-23419836 від 28.11.2003.

На підставі акта перевірки  прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.12.2003 №0001382650/0 про визначення за непрямим методом (метод економічного аналізу) податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 4348710 грн., у т.ч. основний платіж – 2174355 грн.  та штрафні (фінансові) санкції – 2174355 грн.; №0001392650/0 про визначення за непрямим методом (метод економічного аналізу) податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 5977500 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 3326600 грн. та штрафні (фінансові) санкції – 2650900 грн.

У зв’язку з відмовою відповідача  узгодити визначені суми податкових зобов’язань, позивач,  відповідно до приписів пп.19.3.6 п.19.3 ст.19 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», звернувся з позовом до суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій перевірка відповідача проведена на підставі  окремого доручення старшого слідчого СВ ПМ СДПІ у м.Донецьку від 04.11.2003, виданого на підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ СДПІ у м.Донецьку від 04.11.2003, щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «НІК» з питань дотримання вимог податкового законодавства, та рішення начальника ДПІ у Ворошилоському районі м.Донецька від 06.11.2003, яким визнано необхідним застосування під час перевірки непрямих методів визначення податкових зобов’язань. При цьому ні в окремому дорученні, ні в постанові   слідчого не зазначено про необхідність застосування  непрямих методів.

В акті перевірки на підставі якого відповідачу визначені податкові зобов’язання за непрямими методами, встановлено порушення ТОВ «НІК» п.5.1, 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижений податок на прибуток за Ш-ІУ квартал 2002 року та 1 квартал 2003 року на загальну суму 3326600 грн. та  пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого зобов’язання з цього податку у вересні-грудні 2002, січні 2003 року занижені на загальну суму 2014573 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абзацу 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до приписів пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»  право на формування податкового кредиту у звітному періоді пов’язано з фактом придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься саме до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

            Згідно пояснень наданих в листі №7592/10/10 від 16.02.2004  в обґрунтування виявлених під час перевірки порушень позивач посилається на ненадання відповідачем технічної документації (технічні умови, паспорт, інструкція по експлуатації) від фірми-виробника, що підтверджують технічний ресурс прес-форм, у зв’язку з чим валові витрати є документально непідтвердженими, незважаючи на наявність матеріальних накладних на придбання ТМЦ, актів виконаних робіт, платіжних доручень  чи інших готівкових документів, при цьому в акті перевірки, всупереч п.10 Інструкції про порядок застосування штрафних  (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 №110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 за №268/5459, такі висновки відсутні.

Щодо донарахування податкових зобов’язань у зв’язку з визначенням собівартості виробництва однієї пломби, то судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», собівартість виробництва не є складовою частиною валових витрат як елемента податкової бази та не є підставою для розрахунку будь-яких  інших елементів, з яких формується оподатковуваний прибуток платника податку у звітному періоді.

При оцінці донарахування податку на додану вартість за даними операціями, враховано  результати зустрічних перевірок контрагентів відповідача, якими підтверджено  включення сум податку на додану вартість за виданими податковими накладними  до складу податкових зобов’язань відповідного періоду, та відсутність висновків про заниження чи завищення податкових зобов’язань контрагентами відповідача.

Вірними є і висновки суду апеляційної інстанції про необґрунтованість посилань позивача на  висновок спеціаліста судової товарознавчої експертизи Донецького обласного бюро експертиз від 16.05.2003 №175 у зв’язку з відсутністю у експерта на час  надання висновку  свідоцтва підтвердження кваліфікації.

Оскільки перевірка за результатами якої складений акт та  прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, здійснені саме на виконання постанови слідчого відділу податкової міліції СДПІ м.Донецька про порушення кримінальної справи за ознаками ч.3 ст.212 КК України  по факту ухилення від сплати податків посадовими особами ТОВ «НІК», судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що висновки акту перевірки підлягають оцінці нарівні з іншими доказами в межах кримінальної справи, а також ту обставину, що постановою Київського районного суду  м.Донецка від 24.06.2004, зазначена постанова слідчого скасована. Доказів оскарження даної постанови суду чи наявності порушеної кримінальної справи щодо ухилення від оподаткування посадовими особами відповідача, а також визнання недійсними  угод, укладених відповідачем з контрагентами  суду не надано.

Зазначені позивачем у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності прийнятого у справі рішення, висновок експерта, відповідно до ч.5 ст.82 КАС України, не є обов’язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована  в постанові або ухвалі, зазначені вимоги судом дотримано.

Погоджується судова колегія і з висновками судів попередніх інстанцій про  недоведеність позивачем наявності у нього законодавчо встановлених підстав для застосування непрямих методів при визначенні податкових зобов’язань, а також не підтвердження  проведених нарахувань податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Позивач, посилаючись на те, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому вимоги податкового органу щодо надання підприємством відповідних документів у підтвердження формування валових витрат, є правомірними, не зазначає які саме документи не були надані, та не обґрунтовує необхідність надання  технічних умов, паспортів та інструкцій по експлуатації для підтвердження показників  декларацій з податку на прибуток та податку на додану вартість.

 За таких обставин, судова колегія доходить висновку, що судом першої та аапеляційної інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, у зв’язку з чим касаційна скарга  підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення  залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230  Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

             Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька залишити без задоволення, а рішення   Господарського суду Донецької області від 22.03.2004  та ухвалу Донецького  апеляційного господарського суду  від 01.06.2006 – без змін.

            Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                         Головуючий                                                        Л.В.Ланченко

                         Судді                                                                    О.М.Нечитайло

                                                                                                       Н.Г.Пилипчук

                                                                                                         О.А.Сергейчук

                                                                                                       О.І.Степашко