Ухвала суду № 3460197, 24.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-6344/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

__________________________________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2009                                                                                                                         м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                       Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Маринчак Н.Є.

                                                                       Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської ОДПІ на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2007 та постанову господарського суду Тернопільської області від 20.12.2006

у справі        №14/349-4689

за позовом   ТОВ «Охоронні системи»

до                   Тернопільської ОДПІ

про                 скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Тернопільської області від 20.12.2006, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2007 у справі № 14/349-4689  позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Охоронні системи” задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 02.06.2006 №0001052304/0/33291, №0001032304/0/33292

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В своїй скарзі просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2007 та постанову господарського суду Тернопільської області від 20.12.2006 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що За результатами виїзної планової перевірки з питань взаєморозрахунків ТОВ «Охоронні системи» з ПП «Транстехмаш» за період з 01.01.2004 р. по 31.20.2005 р. та з ТОВ «Західенерго» за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2005 р., 01 червня 2006 року складено акт за № 11546/23-420/31548701, яким встановлено порушення п.1.18. ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 та п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 7243,19 грн.; п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за І кв. 2005 р. в сумі 9053,99 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 02.06.2006 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0001052304/0/33291 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 10864,78 грн., де 7243,19 грн. -основний платіж та 3621,5 9 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№ 0001032304/0/33292 про визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 13580,98 грн., де 9053,99 грн. - основний платіж та 4526,99 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження вищезазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Судами також встановлено, що ТОВ "Охоронні системи" отримало від ТОВ "Західенерго" товарно-матеріальні цінності згідно видаткової накладної № 503/18-11 від 18.03.2005 на загальну суму 15450,00 грн. в т.ч. - 2575,00 грн. ПДВ (а.с.42,43), що підтверджується також платіжним дорученням №1180 від 30.06.2005 про оплату отриманого товару. Від ТОВ "Транстехмаш" позивач на підставі видаткової накладної №Тр-0000065 від 02.02.2005 отримав товарно-матеріальні цінності на загальну суму 28009,16 грн., що підтверджується також податковою накладною № 7 від 03.02.2005 на суму 28009,16 грн., в т.ч. ПДВ - 4668,19 грн. (а.с.40,41), платіжними дорученнями № 1091 від 17.03.2005 та № 1093 від 18.03.2005 про оплату вартості отриманого товару.

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей позивач відобразив у складі валових витрат у декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2005 року, а суми ПДВ - у складі податкового кредиту у деклараціях з податку на додану вартість, відповідно, за березень і за лютий 2005 року.

Приймаючи рішення про задоволенні позовних вимог, суди мотивували тим, що понесені позивачем витрати за придбані ним товари для подальшого їх використання у власній господарській діяльності підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами; факт невиконання позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" зібраними у справі доказами не підтверджується, позовні вимоги правомірні.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів щодо задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно із п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 вищевказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, понесені позивачем витрати (платіжні документи досліджувались перевіряючими, що відображено в акті перевірки, а.с.12-14) як компенсація вартості товарів, придбаних ним у ТОВ «Західенерго» ЛТД та ПП «Транстехмаш» для подальшого їх використання у власній господарській діяльності, у відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону, правомірно включено позивачем до складу валових витрат, в зв’язку з чим податковим органом безпідставно виключено дані витрати із складу валових витрат позивача.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктами 7.2.3. та п.7.2.4 п.7.2 ст.7 вищезгаданого Закону України встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього ж Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних: № 7 від 03.02.2005 виписана ПП «Транстехмаш» на загальну суму 28009,16 грн., в т.ч. ПДВ - 4668,19 грн.; податкова накладна №503/18-11 від 18.03.2005 виписана ТОВ «Західенерго ЛТД» на загальну суму 15450 грн., в т.ч. 2575 грн. Дані податкові накладні містять усі необхідні реквізити, перелічені у п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що податковим органом безпідставно донараховано позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Тернопільської ОДПІ на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2007 та постанову господарського суду Тернопільської області від 20.12.2006 у справі №14/349-4689 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської ОДПІ залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2007 та постанову господарського суду Тернопільської області від 20.12.2006 у справі №14/349-4689 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. БрайкоГ.К. ГолубєваН.Є.Маринчак О.М.Нечитайло