Постанова № 34601711, 07.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р.Справа № 916/2182/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Ярош А.І., Савицького Я.Ф.

(відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 23.10.2013р. №852 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Молодові В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Яковлев Д.Л., за довіреністю №17 від 01.07.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області від 07 жовтня 2013 року

по справі №916/2182/13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Промтоварний ринок"

про визнання договору оренди продовженим,-

В С Т А Н О В И В:

ФО-П ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Промтоварний ринок" про визнання договору оренди №5790 від 07.08.2003р. продовженим на той самий термін та на тих самих умовах.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07 жовтня 2013 року у справі №916/2182/13 (суддя Меденцев П.А.) у задоволенні позовних вимог ФО-П ОСОБА_2 відмовлено. Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ФО-П ОСОБА_2 є необґрунтованими, безпідставними, не підтверджуються відповідними доказами та не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач (ФО-П ОСОБА_2) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ФО-П ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі, з посиланням, при цьому, на порушення місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

04.11.2013р. позивачем було подано до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відсутністю у позивача можливості приймати участь у судовому засіданні по даній справи 07.11.2013р., оскільки позивач приймає участь у судовому засіданні по справі №915/1171/13 у Вищому господарському суді України. Вказане клопотання позивачем жодним чином не обґрунтоване.

06.11.2013р. відповідачем було подано до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду заперечення на клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача (ТОВ „Промтоварний ринок") у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими відповідач не погоджується з апеляційною скаргою ФО-П ОСОБА_2, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з мотивів, викладених у запереченні на апеляційну скаргу. При цьому, представник відповідача наполягав на відхиленні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, посилаючись на доводи викладені у запереченні на вказане клопотання позивача, на те, що позивач не є стороною по справі №915/1171/13 та на те, що позивач своїми діями фактично затягує розгляд справи.

Позивач (ФО-П ОСОБА_2) або його представник у судове засідання не з'явились, про час, дату і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне поштове повідомлення від 24.10.2013р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_2 за відсутністю представника позивача у судовому засіданні.

У судовому засіданні 07.11.2013р. відхилено клопотання ФО-П ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у зв'язку із його необґрунтованістю.

Згідно з розпорядженням в.о. голови суду від 23.10.2013р. №882 розгляд апеляційної скарги здійснювався судовою колегією у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Савицький Я.Ф.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника відповідача, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду справи, 07.08.2003р. між ТОВ „Промтоварний ринок" (відповідач, орендодавець) та ФО-П ОСОБА_2 (позивач, орендар) було укладено договір оренди складського приміщення №5790 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець здає, а орендар приймає у оренду залізобетонне складське приміщення площею 78,0 кв. м., розташоване на території складського торговельно-розвантажувального майданчику №5.

Згідно з п.5.3 договору, термін дії даного договору - 10 (десять) років з дня його укладення. За умови добросовісного виконання зобов'язань за договором орендар має переважне право на продовження договору на наступні 10 років.

Таким чином, строк дії договору закінчується 07 серпня 2013 року. Вказаним пунктом Договору також встановлено, що з

10.07.2013р. ТОВ „Промтоварний ринок" було направлено на адресу ФО-П ОСОБА_2 повідомлення про припинення договору оренди складського приміщення (вих. № 942), у якому було зазначено, що договір №5790 оренди складського приміщення від 07.08.2003р. припиняється 07.08.2013р. та ТОВ „Промтоварний ринок" не має наміру продовжувати строк дії вказаного договору, та про обов'язок орендаря в день припинення дії договору звільнити займане складське приміщення (а.с. 17).

17.08.2013р. ТОВ „Промтоварний ринок" було направлено на адресу ФО-П ОСОБА_2 лист (вих. № 1204), у якому було зазначено, що враховуючи той факт, що ТОВ „Промтоварний ринок" не погоджується на продовження дії договору оренди складського приміщення №5790 від 07.08.2003 року, про що орендаря повідомлялося раніше, орендарю необхідно звільнити складське приміщення №5790 (а.с.33).

21.08.2013р. комісією у складі посадових осіб ТОВ „Промтоварний ринок", а саме - начальника Складської торговельно-розвантажувальної площадки №5 з автостоянкою №5 Торговельно-складського комплексу №3 Баришева О.В., бригадира вказаної торговельної площадки Глухова В.М. та контролерів Рябчик О.В., Халупи В.О., Шведул О.П., за участі представника ОСОБА_2 (сина - ОСОБА_9) склад №5790 було опечатано у присутності та підписами членів комісії, способом, що унеможливлює відкриття складського приміщення без порушення цілісності пломб, що містять підписи членів комісії, двері до складу закриті шляхом навішення замку (а.с. 34).

Відповідно до наказу директора ТОВ „Промтоварний ринок" №204 від 04.09.2013р. „Про використання складського приміщення № 579 для зберігання товарно-матеріальних цінностей" встановлено, що складське приміщення №579 (5790 - за бухгалтерським обліком), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (територія Складської торговельно-розвантажувальної площадки №5 з автостоянкою №5 Торговельно-складського комплексу №3 Промтоварного ринку), використовувати для забезпечення господарської діяльності Товариства, а саме - для зберігання господарською службою Промтоварного ринку будівельних матеріалів та господарського інвентарю (а.с. 35).

05.09.2013р. ТОВ „Промтоварний ринок" листом №1278 повідомило ФО-П ОСОБА_2, що складське приміщення №5790, що належить ТОВ „Промтоварний ринок" буде використовуватися у власній господарській діяльності Промринку, а саме - відповідно до наказу директора ТОВ „Промтоварний ринок" №204 від 04.09.2013р. - для зберігання господарською службою Промтоварного ринку будівельних матеріалів та господарського інвентарю; відповідно, іншим особам передаватися у користування або відчужуватися не буде. Також ФО-П ОСОБА_2 було повторно письмово повідомлено про можливість та спосіб отримання належного йому товару (а.с. 36).

Вважаючи, що договір оренди №5790 від 07.08.2003р. має бути продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, ФО-П ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ФО-П ОСОБА_2 ґрунтуються на приписах ч.1 ст. 777 ЦК України та ч.1 ст. 285 ГК України.

Частиною 1 ст. 777 ЦК України встановлено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

За ч.1 ст. 285 ГК України орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.

Таким чином, наймач має переважне право на укладення договору найму на новий строк після спливу строку договору, проте, наймач може скористатися цим правом не автоматично, а за наявності таких умов:

а) якщо він належно виконував свої обов'язки за договором найму. Тобто переважне перед іншими особами право на продовження відносин найму має тільки той наймач, який своєчасно сплачував плату за користування майном, утримував майно у належному стані, не допускаючи його погіршення та сумлінно виконував інші обов'язки наймача, передбачені договором найму та законом;

б) якщо наймодавець має намір в подальшому здавати майно в найм;

в) якщо наймач погоджується укласти договір найму на новий строк на умовах, що пропонуються іншим претендентам (мова йдеться про плату за користування майном, розподіл обов'язків між сторонами тощо);

г) якщо наймач повідомить наймодавця про свій намір укласти договір найму на новий строк. Таке повідомлення повинно бути зроблено наймачем до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором. Якщо ж такий строк договором не визначений, повідомлення повинно бути зроблено у розумний строк. В даному випадку оціночна категорія „розумний строк" повинна розумітися як строк, необхідний для обговорення наймодавцем та наймачем всіх умов нового договору найму та підписання необхідних документів.

Враховуючи вищенаведене, вказані норми чинного законодавства надають наймачеві лише право вимагати укладення з ним договору найму на новий строк та не зобов'язують наймодавця укладати новий договір на тих самих умовах.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з положень п. 1 ст. 777 ЦК України, ч. 1 ст. 285 ГК України, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що орендар може реалізувати надане йому переважне право на продовження договору оренди у тому разі, коли після закінчення договору оренди орендодавець має намір передати об'єкт оренди іншій особі, при цьому, переважне право не застосовується, якщо власник має намір самостійно використовувати власне майно та не має наміру здавати його в оренду.

Аналогічні правові висновки викладені в Постанові Вищого господарського суду від 14.01.2010р. по справі №36/191.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги наказ директора ТОВ „Промтоварний ринок" №204 від 04.09.2013р. „Про використання складського приміщення № 579 для зберігання товарно-матеріальних цінностей" за яким спірне приміщення буде використовуватися для забезпечення господарської діяльності відповідача, а саме - для зберігання господарською службою Промтоварного ринку будівельних матеріалів та господарського інвентарю, враховуючи, що позивачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України, на підтвердження наявності у відповідача намірів щодо укладення договору оренди спірного приміщення з іншим орендарем, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку у ФО-П ОСОБА_2 не може реалізувати своє переважне право на продовження договору оренди.

Решта доказів наданих сторонами не стосуються предмету спору та не підтверджують наявності підстав та обставин для визнання спірного договору продовженим.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ФО-П ОСОБА_2 про визнання договору оренди №5790 від 07.08.2003р. продовженим на той самий термін та на тих самих умовах є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 07 жовтня 2013 року у справі №916/2182/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 07 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов А.І. Ярош Я.Ф. Савицький