Постанова № 34601668, 30.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2013 р. Справа № 920/890/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - Гурова К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2867 С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 18.07.13 р. у справі № 920/890/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС", м. Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря", с. Чуйківка Ямпільського району Сумської області

про стягнення 127029,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" - 119760,00 грн. основного боргу, 6 025,00 грн. пені та 3 % річних у сумі 1244,00 грн., а також просив стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Сумської області від 18.07.2013 р. по справі 920/890/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" 119760,00 грн. основного боргу, 6025,00 грн. пені, 1244,00 грн. 3% річних, 2571,60 грн. витрат по сплаті судового збору, відстрочивши виконання рішення до 01.11.2013 р.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, клопотання відповідача щодо надання відстрочки виконання рішення до 25.11.2013 р. задоволено частково, оскільки обставини викладені у клопотанні є достатніми для відстрочення виконання рішення у справі та надання відстрочки строком до 01.11.2013 р. та ін.

Позивач із вказаним рішенням господарського суду в частині надання відстрочки не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням господарського суду Сумської області від 18.07.2013 року у справі № 920/890/13 в частині відстрочки виконання до 01.11.2013 р., прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі також просить судові витрати покласти на відповідача, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення не врахував матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, а врахував тільки матеріальні інтереси відповідача та ін..

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Позивач у призначене судове засідання не з'явився.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 27.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (виконавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Зоря" (замовник) укладений договір № КО-СУМ-55/12.

Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець зобов'язався виконати на території сільгоспугідь замовника сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільгоспкультур на пальному замовника - за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що наведені в договорі, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. п. 3.2, 3.3. договору, загальна вартість виконаних робіт (сума до сплати) обчислюється виходячи з актів передачі-приймання виконаних робіт, що підписані сторонами. Оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів передачі-приймання виконаних робіт у строк не пізніше ніж через 5 (п'ять) робочих днів з дати підписання відповідного акту передачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.1.5 договору, замовник зобов'язався своєчасно здійснювати оплату робіт виконавця відповідно до умов договору.

На виконання умов договору виконавець виконав роботи, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт від 29.08.2012 р., від 26.11.2012 р., від 21.01.2013 р. (11, 12, 13), які підписані сторонами без будь-яких претензій та зауважень, загальна вартість виконаних позивачем робіт склала 169760,00 грн.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково сплативши 50000,00 грн.

Таким вином, несплаченої залишилась сума у розмірі 119760,00 грн.

Вказану заборгованість відповідач не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, клопотання відповідача щодо надання відстрочки виконання рішення до 25.11.2013 р. підлягає частковому задоволенню, оскільки обставини викладені у клопотанні є достатніми для відстрочення виконання рішення у справі та надання відстрочки строком до 01.11.2013 р. та ін.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, у відповідній частині на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм у певній частині, що стосується надання відстрочки не надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення у цій частині.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 629 ЦК України, передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Пунктом 1 ст. 837 ЦК України, передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 119760,00 грн. підтверджується матеріалами справи та жодним чином відповідачем не спростований. Доказів його оплати відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 119760,00 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

За змістом ст. 549 ЦК України, під пенею розуміється грошова сума, яка встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що за прострочення оплати виконаної роботи замовник (відповідач) сплачує виконавцю (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості, за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Разом з тим, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне проведення розрахунків в сумі 6025,00 грн. та 3% річних в сумі 1244,00 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасні розрахунки, а також суми 3% річних підлягають задоволенню, оскільки вони передбачені договором та не суперечать вимогам чинного законодавства.

Перевіривши з урахуванням викладеного правильність нарахування пені, 3% річних, судова колегія приходить до висновку щодо правомірності стягнення з відповідача на користь позивача 6025,00 грн. пені, 1244,00 грн. 3% річних,

З урахуванням розгляду документів фінансової звітності відповідача за перший та другий квартал 2013 р., приймаючи до уваги, що за перший квартал 2013 р. збиток відповідача склав 46,1 тис. грн., за перше півріччя 2013 р. - 57,3 тис. грн., суд першої інстанції вважав такі обставини достатніми для часткового задоволення клопотання відповідача щодо відстрочки виконання рішення у справі та надання такої відстрочки строком до 01.11.2013.

Проте, суд першої інстанції обґрунтовуючи рішення в частині надання розстрочки виходив з того, що наведе у клопотання та документи свідчать про те, що за перший квартал 2013 р. збиток відповідача склав 46,1 тис. грн., за перше півріччя 2013 р. - 57,3 тис. грн., не визначивши інших обставин, підстав та умов наявності певної винятковості даного випадку.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. ст. 83, 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власної ініціативи у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути певні та виключні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим .

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору. Однак, суд першої інстанції врахував матеріальні інтереси лише однієї сторони - відповідача.

Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що відповідачем не подано доказів свого виключно, важкого фінансового становища, також не надав доказів, що випадок та ситуація, в якій опинився відповідач, є винятковою в розумінні ст. 121 ГПК України, а, отже, достатньою для надання розстрочки виконання рішення. Крім того, посилання на незадовільний фінансовий стан, за змістом ст. 121 ГПК України, не може вважатися обставиною, що може слугувати підставою для розстрочення виконання рішення.

До того ж, як зазначив позивач, він знаходиться також у скрутному фінансовому становищі навіть у більш невигідних економічних умовах щодо співрозмірності ніж відповідач.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його часткового скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 18.07.2013 р. по справі № 920/890/13 в частині відстрочення виконання рішення до 01.11.2013 р. скасувати та клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення залишити без задоволення.

Стягнути з відповідача - з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" (41223, Сумська область, Ямпільський район, с. Чуйківка, вул. Шевченка, 45а; код ЄДРПОУ 30748987) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; код ЄДРПОУ 37702357) 1270,29 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Сумської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 31.10.2013 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Барбашова С.В.