Постанова № 34601299, 04.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. Справа№ 910/13698/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

Від позивача: представники Саєнко О.Д., Панталієнко Т.П. - за довіреностями.

Від відповідача: представник не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі",

на рішення Господарського суду м. Києва від 28.08.2013 року

у справі №910/13698/13 (суддя Босий В.П.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма

"Дарниця"

до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з

обмеженою відповідальністю "Фалбі"

про стягнення 808 906,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Приватне акціонерне товариство "Фармацевтична фірма "Дарниця" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" про стягнення 808 906,54 грн., з яких 783 412,75 грн. основного боргу, 21 118,70 грн. пені та 4 375,09 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №FAL-7 від 02.01.2013 року щодо оплати за поставлену фармацевтичну продукцію.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.08.2013 року у справі № 910/13698/13 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення вимог про стягнення основного боргу на суму 1 000,00 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що в оскаржуваному рішенні не враховано перерахування відповідачем в погашення основної заборгованості позивачу 1 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 004238 від 16.09.2013 року.

Крім того, апелянт стверджує, що суд першої інстанції не задовольнив його клопотання про відкладення розгляду справи та розглянув справу за відсутності його представника.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Відповідачем не використано наданого йому законом права на участь його представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено. Матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача, про час та місце судового засідання, а саме поштове повідомлення № 09795662.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2013 року між Приватним акціонерним товариством "Фармацевтична фірма "Дарниця" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (покупець) було укладено договір поставки №FAL-7, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити лікарські засоби, асортимент, кількість та ціна яких зазначені в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 1.2. договору сторони передбачили, що поставка продукції здійснюється окремими партіями, кількість та асортимент продукції в яких визначається сторонами шляхом оформлення заявок відповідно до умов, викладених у розділі 3 цього договору.

Згідно з п. 6.1 договору покупець здійснює оплату продукції шляхом здійснення безготівкового банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 даного договору, в строк, що не перевищує 60 календарних днів від дати поставки продукції, якщо останній день випадає на вихідний чи святковий день, останнім днем такого строку вважається наступний за вихідним чи святковим робочий операційний (банківський) день.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу медтовари на загальну суму 783 412,75 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №80010086 від 28.01.2013 року, №80010301 від 14.03.2013 року та №80010455 від 16.04.2013 року.

Проте, матеріали справи свідчать про те, що за поставлений позивачем товар за вказаними накладними відповідач не розрахувався.

Судова колегія, дослідивши доводи апеляційної скарги стосовно того, що в оскаржуваному рішенні не враховано перерахування відповідачем в погашення основної заборгованості позивачу 1 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 004238 від 16.09.2013 року, не приймає їх до уваги, оскільки зазначене перерахування відповідач здійснив вже після прийняття Господарським судом м. Києва рішення у даній справі.

Судова колегія звертає увагу на те, що зазначену вище обставину слід врахувати відділом виконавчої служби на стадії виконавчого провадження, для запобігання подвійного стягнення з відповідача.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 783 412,75 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 21 118,70 грн. пені та 4 375,09 3 % річних судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 4 375,09 грн. 3% річних.

Перевіривши розмір 3 % річних за прострочення платежу за поставлений позивачем товар за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 375,09 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. п. 11.2 договору у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочки. Постачальник вправі припинити поставку наступних партій продукції до сплати покупцем суми основного боргу та пені, попередивши покупця про припинення поставок продукції. Сторони домовились збільшити строк для нарахування пені та звернення за стягненням пені у судовому порядку до трьох років.

Перевіривши розмір пені за прострочення платежу за поставлений позивачем товар за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 21 118,70 грн. пені підлягають задоволенню.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не задовольнив його клопотання про відкладення розгляду справи та розглянув справу за відсутності його представника, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач до суду першої інстанції не з'явився, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника в іншому судовому засіданні.

У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Крім того, відповідач не позбавлений права направити іншого представника у судове засідання, як це передбачено ст. 28 ГПК України.

За таких обставин судова колегія вважає обґрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі", на рішення Господарського суду м. Києва від 28.08.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.08.2013 року у справі № 910/13698/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/13698/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.