Постанова № 34601170, 07.11.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.11.2013 р. справа №905/1912/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойка О.В.при секретарі Довгалюк К.Г. від прокурора: не з»явивсявід позивача 1: не з»явивсявід позивача 2:не з»явивсявід відповідача:не з»явивсяРозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького казенного заводу хімічних виробів, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької областівід27.05.2013 рокуу справі№ 905/1912/13 (суддя Гринько С.Ю.)за позовомДонецького прокурора з нагляду за додержання законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонопром", м. Київ та Донецького казенного заводу хімічних виробів, м. Донецькдо відповідачаКомунального підприємства "Донецькміськводоканал", м. Донецькпростягнення 373818 грн. 91 коп., 3 % річних і пеніВСТАНОВИВ:

У 2013 році Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонопром", м. Київ та Донецького казенного заводу хімічних виробів, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального підприємства "Донецькміськводоканал", м. Донецьк про стягнення 373818 грн. 91 коп. збитків, 3 % річних у розмірі 3 244 грн. 76 коп. і пені у розмірі 5 898 грн. 87 коп.

01.04.13 року позивач, Державний концерн "Укроборонопром", м. Київ, подав до суду першої інстанції заяву про зміну предмету позову у справі №905/1912/13, якою просив суд стягнути з Комунального підприємства "Донецькміськводоканал", м. Донецьк заборгованість за договором у розмірі 364 675 грн. 28 коп., пеню у розмірі 5 898 грн. 87 коп. та 3% річних у розмірі 3 244 грн. 76 коп.

22.04.13 року позивач, Донецький казенний завод хімічних виробів, м. Донецьк, надав до господарського суду Донецької області уточнення до позовної заяви, якими просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму 324675 грн. 28 коп., 3% річних у розмірі 3350 грн. 15 коп. та пеню у розмірі 16726 грн. 09 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.05.13 р. позов Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" м. Київ та Донецького казенного заводу хімічних виробів м. Донецьк до Комунального підприємства "Донецькміськводоканал" м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 324675 грн. 28 коп., річних в сумі 3350 грн. 15 коп. та пені в розмірі 16726 грн. 09 коп. було задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Донецькміськводоканал", м. Донецьк на користь Донецького казенного заводу хімічних виробів, м. Донецьк заборгованість в сумі 256212 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 1945 грн. 89 коп., пеню в сумі 9704 грн. 81 коп. В решті позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

Позивач, Донецький казенний завод хімічних виробів, м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 27.05.13 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив вимоги апеляційної скарги задовольнити та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити частково, стягнувши основний борг у розмірі 324 675 грн. 28 коп., в іншій частині позовних вимог відмовити та розстрочити виконання рішення на 12 місяців.

В судове засідання, яке відкладалося, сторони не з»явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, явка сторін ухвалами суду від 05.07.13р.,27.08.13р., 10.09.13р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 905/1912/13.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає зміні в частині розміру основного боргу, що належить до стягнення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.10 року між Донецьким казенним заводом хімічних виробів (Завод) та Комунальним підприємством "Донецькміськводоканал" (Водоканал) було укладено договір № 184 про надання послуг з приймання і переробки стічних вод, за умовами якого водоканал передав заводу для очищення на очисних спорудах господарсько-побутові стоки житлового селища, а завод прийняв господарсько-побутові стоки від водоканалу в точках підключення до каналізаційних колекторів, які належать заводу, згідно Акту розмежування балансової приналежності каналізаційних мереж і споруд.

Згідно п.п. 3.5, 3.6 договору, послуги, які надаються заводом на момент підписання договору складають: за 1 куб. м. стоків - 1 грн. 50 коп. В залежності від цін на енергоносії, а також при зміні законодавчих і нормативних даних, які впливають на експлуатаційні витрати заводу, вартість послуг може змінюватися після попереднього узгодження з водоканалом в письмовій формі.

У відповідності до п. 3.7 договору, на підставі актів про надання послуг з приймання і переробки стічних вод і виставлених згідно ним рахункам, водоканал здійснює 100% оплату за надані послуги до 10 числа місяця, наступного за звітним. Несвоєчасне отримання водоканалом рахунку від заводу не є підставою для несвоєчасної оплати.

Пунктом 7.1 договору сторони передбачили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.15 року.

Донецький казенний завод хімічних виробів належним чином надав послуги з приймання і переробки стічних вод, про що свідчать підписані між ним та відповідачем без зауважень та заперечень акти про надання послуг від 31.07.12р. за липень 2012р., від 31.08.12р. за серпень 2012р., від 30.09.12р. за вересень 2012р., від 31.10.12р. за жовтень 2012р., від 30.11.12р. за листопад 2012р., від 31.12.12р. за грудень 2012р., від 31.01.13р. за січень 2013р. та на виконання умов пункту 3.7 договору виставив відповідачу рахунки-фактури № 1502 від 31.07.12р. на суму 66792 грн. 00 коп., № 1573 від 31.08.12р. на суму 58704 грн. 00 коп., № 1653 від 30.09.12р. на суму 57588 грн. 00 коп., № 1710 від 31.10.12р. на суму 59487 грн. 00 коп., № 1778 від 30.11.12р. на суму 59812 грн. 50 коп., № 1847 від 31.12.12р. на суму 58077 грн. 00 коп., № 1921 від 31.01.13р. на суму 61248 грн. 00 коп., всього на загальну суму у розмірі 421708 грн. 50 коп.

Згідно п. 3.7 договору, грошові зобов"язання по оплаті послуг у відповідача виникають тільки на підставі актів про надання послуг з приймання і переробки стічних вод і виставлених згідно ним рахункам. Після отримання рахунків водоканал здійснює 100% оплату за надані послуги до 10 числа місяця, наступного за звітним. Несвоєчасне отримання водоканалом рахунку від заводу не є підставою для несвоєчасної оплати.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити отримані послуги за виставленими рахунками: № 1502 від 31.07.12 р. на суму 66792 грн. 00 коп. - до 10.08.12р., № 1573 від 31.08.2012р. на суму 58704 грн. 00 коп. - до 10.09.12р., № 1653 від 30.09.12р. на суму 57588 грн. 00 коп. - до 10.10.12р., № 1710 від 31.10.12р. на суму 59487 грн. 00 коп. - до 10.11.12 р., № 1778 від 30.11.12 р. на суму 59812 грн. 50 коп. - до 10.12.12р., № 1847 від 31.12.12р. на суму 58077 грн. 00 коп. - до 10.01.13р., № 1921 від 31.01.13р. на суму 61248 грн. 00 коп. - до 10.02.13р.

Однак відповідач зазначені рахунки оплатив лише частково, у зв»язку з чим позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача суми у розмірі 324675 грн. 28 коп., 3% річних у розмірі 3350 грн. 15 коп. та пені у розмірі 16726 грн. 09 коп. (враховуючи заяви про уточнення позовних вимог, в яких прокурор та позивачі по - різному назвали як суму основного боргу, так і суму збитків, і суму шкоди).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12 року, з огляду на вимоги частини 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у прийнятті судового рішення керуються (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку між сторонами виник господарський спір з несвоєчасної оплати отриманих послуг, тобто у відповідача перед позивачем існує грошове договірне зобов»язання у вигляді сплати основного боргу, незважаючи на те, що прокурор та позивач -2 помилилися при визначенні предмету позову, тоді як позивач-1 вірно змінив предмет позову на суму боргу і ця зміна була прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3.7 договору, грошові зобов"язання по оплаті послуг у відповідача виникають тільки на підставі актів про надання послуг з приймання і переробки стічних вод і виставлених згідно ним рахункам. Після отримання рахунків водоканал здійснює 100% оплату за надані послуги до 10 числа місяця, наступного за звітним. Несвоєчасне отримання водоканалом рахунку від заводу не є підставою для несвоєчасної оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, з лютого 2012 року по січень 2013 року відповідач повинен був оплатити отримані послуги від позивача-2 за виставленими рахунками у розмірі 719 827 грн. 50 коп., однак оплатив їх лише частково на суму 395 152 грн. 22 коп. та з порушенням передбачених договором строків, що підтверджено витягами з банківських реєстрів та підписаним відповідачем і позивачем-2 в добровільному порядку, без заперечень та зауважень актом звірки взаєморозрахунків. Тобто, сума боргу у відповідача перед позивачем складала на момент розгляду справи і прийняття рішення судом першої інстанції 324 675 грн. 28 коп., про що позивач-2 повідомив суд заявою про уточнення позовних вимог, яка помилково в цій частині судом першої інстанції не була прийнята до розгляду.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати наданих позивачем-2 послуг в повному обсязі, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, але помилково стягнуто суму боргу тільки у розмірі 256 212 грн. 50 коп., тоді як до стягнення належить сума 324 675 грн. 28 коп., яка і була заявлена у позові з урахуванням остаточних уточнень, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Також позивач при зверненні до господарського суду із позовом просив стягнути з відповідача на користь позивача суму пені у розмірі 16726 грн. 09 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з п. 4.5 договору, у разі несвоєчасної оплати послуг, водоканал зобов»язаний сплатити заводу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми пені лише у розмірі 9704 грн. 81 коп. за загальний період з 11.10.12 р. по 11.03.13 р. через неналежне виконання відповідачем його договірного грошового зобов»язання з оплати наданих позивачем послуг з відмовою в іншій частині пені через необґрунтованість зміни розрахунку позовних вимог в цій частині.

Також позивач, звертаючись до господарського суду, просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 3350 грн. 15 коп. за загальний період з 11.10.12 р. по 11.03.13 р.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних лише у розмірі 1945 грн. 89 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за загальний період з 11.10.12 р. по 11.03.13 р. з відмовою в іншій частині річних через недоведеність цих позовних вимог.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача в цій частині лише частково та правомірно стягнуто з Комунального підприємства "Донецькміськводоканал", м. Донецьк на користь Донецького казенного заводу хімічних виробів, м. Донецьк 3% річних в сумі 1945 грн. 89 коп., пеню в сумі 9704 грн. 81 коп. з відмовою в інших частинах пені та річних через недоведеність. В той же час рішення суду першої інстанції в частині стягнутої суми основного боргу підлягає зміні, а апеляційна скарга - частковому задоволенню, тоді як у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення відмовлено в зв»язку з недоведеністю.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 27.05.2013 р. у справі № 905/1912/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, але частково не відповідає нормам процесуального права України, тому підлягає зміні в частині задоволених позовних вимог про стягнення суми основного боргу з залишенням без змін рішення суду в іншій частині.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105, 117, 118, 122 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Донецького казенного заводу хімічних виробів, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 27.05.2013 р. у справі № 905/1912/13 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.05.2013 р. у справі № 905/1912/13 - змінити.

Позовні вимоги Донецького прокурора з нагляду за додержання законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонопром", м. Київ та Донецького казенного заводу хімічних виробів, м. Донецьк до Комунального підприємства "Донецькміськводоканал", м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 324675 грн. 28 коп., 3% річних в сумі 3350 грн. 15 коп. та пені в розмірі 16726 грн. 09 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Донецькміськводоканал", 83114, м. Донецьк, вул. Щорса, 110, ЗКПО 03361477 на користь Донецького казенного заводу хімічних виробів, 83077, м. Донецьк, вул. Софійська, 1, ЗКПО 14311844 заборгованість в розмірі 324 675 грн. 28 коп., 3% річних в розмірі 1945 грн. 89 коп., пеню у розмірі 9704 грн. 81 коп., судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1681 грн. 63 коп.

Стягнути з Комунального підприємства "Донецькміськводоканал", 83114, м. Донецьк, вул. Щорса, 110, ЗКПО 03361477 в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6 726 грн. 51 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Донецького прокурора з нагляду за додержання законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонопром", м. Київ та Донецького казенного заводу хімічних виробів, м. Донецьк до Комунального підприємства "Донецькміськводоканал", м. Донецьк про стягнення 3% річних в сумі 1404 грн. 26 коп. та пені в розмірі 7021 грн. 28 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати накази.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 27.05.2013 р. у справі № 905/1912/13 залишити без змін.

У разі дотримання сторонами вимог ст. 122 Господарського процесуального кодексу України господарському суду Донецької області видати поворотний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 8 прим:

1 - у справу;

2,3 - позивачу;

4 - відповідачу;

5 - прокурору;

6-облпрокурору.

7 - ДАГС;

8- ГС Дон. обл.

Довгалюк К.Г.