Ухвала суду № 3460102, 04.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                             №К-29168/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2009  Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.  

суддів                            Нечитайла О.М.

                                       Пилипчук Н.Г.

                                       Сергейчука О.А.

                                       Степашка О.І.

Сторони не повідомлялись.           

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Сімферополі

на постанову Севастопольського  апеляційного господарського суду від 25.07.2006

у справі№2-4/485-2006

за позовомДочірнього підприємства «Інвестиційно-будівельна група «Курортбудінвест»

до  Державної податкової інспекції у м.Сімферополі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:                                          

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим  від 06.05.2006 позов Дочірнього підприємства «Інвестиційно-будівельна група «Курортбудінвест» задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі від 02.02.2005 №0001881501/0 на суму штрафу 1906,51 грн. з  податку на прибуток, №0001871501/0 на суму штрафу 101023,26 грн. з податку на прибуток у частині 65359,77 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2006 постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.05.2006 змінено. Позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДП ум.Сімферполі «0001881501/0 від 02.02.2005, №1891501/0 від 02.02.2005, №0001871501/0 від 02.02.2005 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 101023,26 грн. у частині  застосування штрафних санкцій у розмірі 63143,26 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто з держбюджету на користь позивача судові витрати.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій  ставиться питання про скасування судових рішень в частині задоволених позовних вимог та про відмову в позові в цій частині, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач  у запереченнях на касаційну скаргу просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення – без змін.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідачем проведена перевірка з питань своєчасності розрахунку позивачем з бюджетом по податку на прибуток, за результатами якої складено акт №290/15-1 від 01.02.2005.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яке полягало в порушенні строку сплати зобов’язань з податку на прибуток за 1 півріччя 2002 року у сумі 189400 грн. на 247 днів, з податку на прибуток за 2002 рік у сумі 37900 грн. на 369 днів.

На підставі акта перевірки   прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.02.2005 №0001881501/0 про застосування штрафу в розмірі 50% у сумі 1906,51 грн. за затримку на 429 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 3813,02 грн., від 02.02.2005 №0001891501/0 про застосування штрафу у розмірі 50% у сумі 310 грн. за затримку на 429  календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 620 грн., від 02.02.2005 №0001871501/0 про застосування штрафу у розмірі 50% у сумі 101023,26 грн. за затримку на 429 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 202046,52 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за декларацією за жовтень 2001 року  у позивача  виникло від’ємне значення ПДВ у сумі 704669 грн., строк бюджетного відшкодування якого закінчився у березні 2002 року.

Заявою від 16.08.2002 №376 та додатковою заявою від 22.08.2002 №396 позивач просив відповідача провести зарахування податку на прибуток за 1 півріччя 2002 року та відповідно на 189400 грн. зменшити податковий кредит з ПДВ, який підлягав відшкодуванню.

Відмова відповідача у проведенні такого зарахування обґрунтовувалась наявністю у позивача  на особовому рахунку з ПДВ  станом на 05.09.2002 заборгованості в сумі 7648 грн. та пені у сумі 29,22  грн. у зв’язку з  донарахуванням ПДВ у сумі 47744 грн. та штрафних санкцій в сумі 11936  грн. податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м.Сімферополі №1368-23-4-31039326 від 17.05.2002 та зменшенням суми бюджетного відшкодування на суму 688110 грн. за розпорядженням ДПІ у м.Сімферополі №36/23-4 від 17.05.2002.

Зазначені податкові  повідомлення-рішення   та розпорядження ДПІ у м.Сімферополі  визнані недійсними рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим  від 13.09.2002 у справі №2-6/9062-2002, яке набрало законної сили  05.10.2002.

Висновок №0000001721 про суми відшкодування ПДВ за декларацією за жовтень 2001 року  був поданий до Держказначейства  22.04.2003, незважаючи на те що зазначена сума мала бути відшкодована до березня 2002 року, а 24.04.2003 на підставі висновку сума 189400 грн. була зарахована у погашення податку на прибуток за 1 півріччя 2002 року.

Враховуючи, що на заяви про проведення зарахування від 16.08.2002 та 22.08.2002 позивач отримав відмову, і більше з аналогічними заявами до відповідача не звертався,  однак  за декларацією про прибуток підприємства за 9 місяців 2002 року  ним відображено зменшення суми податку на 189400 грн. і декларація прийнята відповідачем 08.11.2002, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій в розмірі 50% за затримку   погашення податкового боргу у сумі 189400 грн. на 166 календарних днів за період з 09.11.2002 по 24.04.2003. Таким чином, фактично  затримка погашення податкового боргу у сумі 189400 грн. склала 81 календарний день з 19.08.2002 по 08.11.2002, у зв’язку з чим відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу, що складає 37880 грн.

З огляду на викладене судом апеляційної інстанції правильно зазначено про допущену судом першої інстанції помилку та скасування податкового повідомлення-рішення №0001871501/0 від 02.02.2005 у частині визначення штрафних санкцій на суму 63143,26 грн., а не 65359,77 грн. як зазначено судом першої інстанції.

07.02.2003 позивачем було подано до податкового органу  декларацію про прибуток за 2002 рік, якою визначено податкове зобов’язання за ІУ квартал 2004 року у сумі 37900 грн., граничний строк сплати якого, згідно пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»   наступив 20.02.2003, а також заяву про зміну напрямку відшкодування податку на додану вартість за грудень 2002 року у рахунок погашення податкового зобов’язання з податку на прибуток за ІУ квартал 2002 року у сумі 37890 грн.

За даними особової картки позивача з податку на додану вартість станом на 07.02.2003 у нього значилась переплата у сумі 846107,10 грн.

20.03.2003 позивачем заявлено про зарахування зобов’язання з податку на прибуток за ІУ квартал 2002 року у сумі 37890 грн. за рахунок бюджетного відшкодування податку на  додану вартість за 2001 рік на підставі рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.08.-17.09.2002 у справі №2-20/9321-2002.

Враховуючи, що відповідачем заява позивача про зміну напрямку відшкодування та направлення суми відшкодування податку на додану вартість у розмірі 37900 грн. на погашення зобов’язання з податку на прибуток була прийнята 07.02.2003, тобто до закінчення терміну, встановленого для сплати податкового зобов’язання, та на відсутність відмови у проведенні такого зарахування, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про  відсутність в діях позивача порушень податкового законодавства, а, отже, і відсутність правових підстав для  застосування штрафних санкцій.

Фактично сума податку на прибуток з ІУ квартал 2002 року у зв’язку з бездіяльністю відповідача  перерахована позивачем до бюджету 05.11.2003, при цьому відповідачем не внесено інформацію про нарахування платежів до особового рахунку позивача, що призвело до викривлення висновків викладених в акті перевірки.

Доводи касаційної скарги про неможливість проведення зарахування до  отримання актів зустрічних перевірок постачальників позивача на предмет декларування відповідних сум податкових зобов’язань по ПДВ, що вимагає значного часу, не спростовують правильності прийнятого судом рішення, оскільки приписами Закону України «Про податок на додану вартість» визначено строки проведення відшкодування ПДВ платнику податку з Державного бюджету України Таким чином відповідач обмежений часом щодо перевірки правильності декларування заявлених платником податків до відшкодування сум.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м.Сімферополі відхилити, а постанову Севастопольського  апеляційного господарського суду від 25.07.2006  залишити без змін.

            Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                               Головуючий                                                        Л.В.Ланченко 

                                 Судді                                                                  О.М.Нечитайло                                                                                                         

                                                                                                             Н.Г.Пилипчук                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  О.А.Сергейчук

                                                                                                             О.І.Степашко