Ухвала суду № 3460085, 02.03.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2009 рокусправа №22-а-5358/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі: Суддя в І-й інст. Морозюк А.Я.

Господарський суд Львівської області,

справа №28/371А/5015№22-а-5358/08/9104.rtfСуддя-доповідач Старунський Д.М.

Справа №22-а-5358/08/9104

Рядок статзвіту №6.6.6[1]

головуючого судді: Старунського Д.М.

суддів: Каралюса В.М., Ліщинського А.М.

при секретарі судового засідання: Троцькому Є.Г.

за участю осіб:

від позивача Яцук Г.М., Палій Ю.В. - представники

від відповідачів не прибули

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Миколаївському районі Львівської області

на постанову господарського суду Львівської області від 22 січня 2008 року у справі №28/371А/5015

за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Миколаївському районі Львівської області

до Приватного підприємства «Полімер-Захід», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікас»

про визнання недійсним господарського зобовязання, -

В С Т А Н О В И Л А:

ДПІ у Миколаївському районі Львівської області 27 листопада 2007 року звернулася до господарського суду Львівської області з адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсним господарське зобов'язання між ПП «Полімер-Захід» та ТзОВ «Вікас» у звязку із його нікчемністю, застосувати наслідки, які передбачені ст.208 Господарського кодексу України, мотивуючи тим, що ТзОВ "Вікас" не подавало податкову звітність, за юридичною адресою не знаходиться, здійснювало господарську діяльність порушуючи норми чинного законодавства, та отримало прибуток, який був прихований від оподаткування.

В позовній заяві покликається на те, що в 2004 та 2005 роках відповідачами проведено ряд господарських операцій на загальну суму 1174 440,78 гривень, в т.ч. ПДВ на суму 195740,13 гривень, яка віднесена ПП «Полімер-Захід » до податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ТзОВ «Вікас». Однак, згідно листа ДПІ у Печерському районі м. Києва від 11.01.2006 року №209/7/15-10/0, ТзОВ «Вікас» зареєстроване у ДПІ у Печерському районі 16.06.2004 року за №35504, не звітує з 01.02.2005 року, за юридичною адресою не знаходиться, оригінали документів ТзОВ «Вікас» вилучено за постановою слідчого; кримінальні справи проти посадових осіб товариства не порушувалась. Вищенаведені суми податку на додану вартість, одержані ТзОВ «Вікас» від ПП «Полімер-Захід» в ціні товару до бюджету не сплачувалися, тому згідно ст. 207 ГК України вважає, що господарське зобов'язання є недійсним у звязку із його нікчемністю та вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки у ПП «Полімер-Захід» неправомірно виникло право на податковий кредит.

Постановою господарського суду Львівської області від 22 січня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Прийняте рішення мотивоване тим, що факти нездачі звіту продавцем, не знаходження його за юридичною адресою та порушення кримінальної справи відносно ТзОВ «Вікас» не є підставою для визнання недійсними всіх господарських зобов'язань, що виникли на підставі угод, укладених з моменту державної реєстрації юридичних осіб і включення їх до ЄДРПОУ та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Крім того позивачем предявлена вимога про застосування санкцій, встановлених ст.208 ГК України, поза межами строків, встановлених ст.250 цього Кодексу (договор укладений - 01.10.2004р., виконання проведено в жовтні 2004 року - червні 2005 року, позов подано до суду - 21.11.2007р.)

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Миколаївському районі Львівської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 22 січня 2008 року та винести нову, якою задоволити позовні вимоги ДПІ у Франківському районі м. Львова, покликаючись на ті ж обставини, що й у позовній заяві.

Представники позивача (апелянта) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали з підстав в ній зазначених.

Представники ПП «Полімер-Захід» та ТзОВ «Вікас» в судове засідання не прибули, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до п.4 ст.196 КАС Україник, так як про дату, час та місце розгляду були повідомлені, а тому, колегія суддів, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги , колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Миколаївському районі Львівської області була проведена виїзна комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП "Полімер-Захід" за період з 20.09.2004 року (з часу реєстрації) по 30.06.2005 року, про що складений Акт перевірки-049 від 21.09.05 року №80-230/33086865. При проведенні перевірки ПП "Полімер-Захід" встановлено, що підприємство мало взаєморозрахунки з ТзОВ "Вікас".

Так, між ПП «Полімер-Захід» та ТзОВ «Вікас» 01.10.2004 року укладено договір на постачання товарів, згідно якого ПП «Полімер-Захід» придбав у ТзОВ «Вікас» товар на загальну суму 1 274500,09 грн, що підтверджується представленими відповідачем накладними, розрахунковими документами та податковими накладними. ПП «Полімер-Захід» проведено оплату за придбаний товар готівкою відповідно до квитанцій прибуткового касового ордеру на загальну суму 1274500,09 грн.

Зокрема, ПП "Полімер-Захід" придбав у ТзОВ "Вікас" товар, згідно накладних №33 від 03.10.2004 року на суму 113 280,00 грн, №43 від 03.11.2004 року на суму 339 551,01 грн, №12 від 03.01.2005 року на суму 117 438,07 грн, №33 від 01.03.2005 року на суму 80 524,55 грн., №48 від 01.04.2005 року на суму 329 840,00 грн., №56 від 02.06.2005 року на суму 193 807,15 грн, на загальну суму 1 174 440,78 грн.

Також ПП "Полімер-Захід представлено суду першої інстанції додатково ще накладні ТзОВ "Вікас" №71 від 01.07.2005 року на суму 100 059,31 грн, №22 від 29.08.2005 року на суму 48 186,93 грн., №30 від 27.09.2005 року на суму 31 310,16 грн., проте господарське зобов'язання за цими податковими накладними позивачем не оспорене, хоча стосується того ж самого контрагента.

Щодо господарського зобов'язання між відповідачами, виникнення та існування якого підтверджують вищевказані накладні на загальну суму 1174 440,78 грн,то податковий орган вважає їх таким, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є недійсним у зв'язку із його нікчемністю, оскільки ТзОВ "Вікас" отримало прибуток, який був прихований від оподаткування.

Проте з таким твердженням позивача, яке ґрунтується тільки на даних ДПІ у Печерському районі м. Києва про те, що ТзОВ «Вікас» хоча зареєстрований у ДПІ у Печерському районі 16.06.2004 року за №35504, але не звітує з 01.02.2005 року, за юридичною адресою не знаходиться, оригінали документів ТзОВ «Вікас» вилучено у звязку з порушенням кримінальної справи і не сплатив податок на додану вартість щодо товарів проданих ПП «Полімер-Захід», на думку колегії суддів, підставно не погодився суд першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 14.06.2006 року №12/1-7/1582, та Довідки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП "Полімер-Захід" та ТзОВ «Вікас» значаться в Єдиному державному реєстрі.

Згідно вищевказаних поставок, ТзОВ "Вікас" виписано податкові накладні від тих-же дат, в тій-же кількості і на ті-ж суми, що і накладні.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку,що ПП "Полімер-Захід" має належно оформлені документи (податкові накладні) і вправі відображати податковий кредит, а твердження позивача з цього приводу не відповідає дійсності, є необгрунтованим і безпідставним. Такий висновок також ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах: договорі, накладних та податкові накладних, квитанції прибуткового касового ордеру, свідоцтві про державну реєстрацію, листах тощо.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент вчинення господарського зобов'язання ТзОВ "Вікас" було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мало свідоцтво платника податку на додану вартість. ПП "Полімер-Захід" відповідно до квитанцій прибуткових касових ордерів ТзОВ "Вікас" проведено оплату за товар згідно спірного господарського зобов'язання.

Згідно до ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.1 ст.208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Санкції, передбачені ч.1 ст.208 ГК України застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Позивачем не доведено, що спірне господарське зобов'язання вчинене відповідачами саме з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, а не з будь-якою іншою метою. Матеріали справи не вказують на те, що спірне господарське зобов'язання містить зобов'язання сторін щодо сплати податків, а тому несплата податків (ТзОВ "Вікас") у даному випадку не може тягнути за собою недійсності такого господарського зобов'язання

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це ж стосується і перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків.

Окрім цього, оскільки санкції, передбачені ч.1 ст.208 ГК України є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України.

Статею 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Виписування накладних та податкових накладних мало місце за період з 03.10.2004 року по 02.06.2005 року, а отже вказане свідчить про прострочення самих строків можливого застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.208 ГК України, до відповідачів по даному спору.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Податковим органом не доведено те, що спірне господарське зобов'язання укладене саме з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тому суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Зміст договору між ПП «Полімер-Захід» та ТзОВ «Вікас» 01.10.2004 року не суперечить актам цивільного законодавства, судом не встановлено фактів, що договір та зобов'язання, які виникли на підставі цього договору, не відповідають дійсним намірам сторін, спрямовані на приховування від оподаткування доходів, та вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Миколаївському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 22 січня 2008 року у справі №28/371А/5015 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Миколаївському районі Львівської області до Приватного підприємства «Полімер-Захід», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікас» про визнання недійсним господарського зобовязання без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя:Д.М. СТАРУНСЬКИЙ

Судді:В.М. КАРАЛЮС

А.М. ЛІЩИНСЬКИЙ