Рішення № 34600250, 29.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р.Справа № 922/3723/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" с. Подвірки до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення 186152268,83 грн. за участю представників сторін:

позивача - Колесника К.А., довіреність № 32 від 19.12.2012 р.;

відповідача - Фоміна В.В., довіреність № 38-4050 від 23.09.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ - 5" с. Подвірки, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків, 186152268,83 грн. основного боргу та 68820 грн. судового збору. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов договору № 619 від 30.09.2011 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо оплати теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 вересня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16 вересня 2013 року.

16 вересня 2013 року представник позивача надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 196134464 грн. основного боргу, 12081823,98 грн. пені, 296263,10 грн. інфляційних витрат, 3749698,03 грн. 3% річних та 68820 грн. судового збору.

Вказана заява про збільшення позовних вимог прийнята судом та розгляд справи продовжено з її урахуванням.

В судовому засіданні 16 вересня 2013 року було оголошено перерву до 23 жовтня 2013 року.

18 жовтня 2013 року представник позивача надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 200634882,32 грн. основного боргу, 12168129,40 грн. пені, 296263,10 грн. інфляційних витрат, 4297582,82 грн. 3% річних та 68820 грн. судового збору.

Вказана заява про збільшення позовних вимог прийнята судом та розгляд справи продовжено з її урахуванням.

23 жовтня 2013 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за період з жовтня 2012 р. по вересень 2013 року визнає частково в сумі 200468802,32 грн., та надав клопотання, в якому просив суд зменшити розмір пені на 85,8%, посилаючись на важкий фінансовий стан.

В судовому засіданні 23 жовтня 2013 року було оголошено перерву до 29 жовтня 2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні 29.10.13 р. підтримував позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 200634882,32 грн. основного боргу, 12168129,40 грн. пені, 296263,10 грн. інфляційних витрат, 4297582,82 грн. 3% річних та 68820 грн. судового збору.

Представник відповідача позовні вимоги визнавав частково, просив суд зменшити розмір пені на 85,8%.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ - 5" с. Подвірки, (позивач) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі", м. Харків(відповідач) був укладений договір № 619, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується передати у власність відповідача теплову енергію, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити на умовах даного договору.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що кількість та вартість теплової енергії для населення та релігійних організацій, що продається за даним договором за обліковий період позивачем відповідачу, визначається на підставі акту приймання- передачі теплової енергії, який сторони підписують до 8-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі акту розподілу теплової енергії.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за теплову енергію здійснюється відповідачем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки теплової енергії. Остаточний розрахунок за фактично передану теплову енергію здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки теплової енергії.

У період з жовтня 2011 по липень 2012 року позивач передав у власність відповідача теплову енергію на загальну суму 283179490,69 грн., що підтверджується актами приймання - передачі теплової енергії та встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 25.10.2012 р. по справі № 5023/4245/12, яким на користь позивача було стягнуто з відповідача суму заборгованості у зазначений період в розмірі 102218212,94 грн.

Крім того, за період з жовтня 2012 р. по липень 2013 р. позивач передав у власність відповідача теплову енергію на загальну суму 296815223,68 грн., що підтверджується актами № 10 ТЕ від 31.10.2012 р., № 11 ТЕ від 30.11.2012 р., № 12 ТЕ від 31.12.2012 р., № 01 ТЕ від 31.01.2013 р., № 02 ТЕ від 28.02.2013 р., № 03 ТЕ від 31.03.2013 р., № 04 ТЕ від 30.04.2013 р., № 05 ТЕ від 31.05.2013 р., № 06 ТЕ від 30.06.2013 р., № 07 ТЕ від 31.07.2013 р..

Позивач зазначає, що станом на 31.07.2013 р. він передав у власність відповідачу теплову енергію на загальну суму 579994714,37 грн., проте відповідач розрахувався лише частково на суму 393842445,65 грн.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що за наявності заборгованості у відповідача за договором, відповідач зараховує кошти, що надійшли від відповідача як погашення заборгованості за теплову енергію, поставлену в минулі періоди, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Також у серпні 2013 року позивач передав відповідачу теплову енергію на суму 16920292,56 грн. та відповідачем було частково погашено заборгованість у розмірі 6938097,39 грн.

Крім того, позивачем у вересні 2013 року було передано відповідачу теплову енергію на суму 11656580,12 грн. та відповідачем було частково погашено заборгованість у розмірі 71560161,80 грн.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати теплової енергії, у відповідача виникла заборгованість у сумі 200634882,32 грн. (основний борг), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи сума заборгованості відповідачем частково сплачена на суму 2186157 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, доданими відповідачем до відзиву на позовну заяву, тому суд дійшов висновку припинити провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи та визнані відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 200468802,32 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

Зважаючи на вищевикладене, позовна вимога позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 4297582,82 грн. та 296263,10 грн. інфляційних витрат підтверджується матеріалами справи та відповідає діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В розумінні частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що в разі не оплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 12168129,40 грн. пені.

Відповідачем, в свою чергу, було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 85,8 %.

Частина 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. З ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін та оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитку.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідач просить зменшити розмір пені на 85,8 %, посилаючись на те, що тривалий час підприємство знаходилось у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. Також зазначив, що сплата штрафних санкцій в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та послуг з теплопостачання населенню м. Харкова.

З матеріалів справи вбачається, що підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво, станом на 01.09.2013р. загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 1029,8 млн. грн., у тому числі заборгованість населення 600,6 млн. грн., бюджетних установ 258,5 млн. грн., госпрозрахункових підприємств 79,3 млн. грн., заборгованість місцевого бюджету з субсидій та пільг 91,2 млн. грн.

Причиною важкого фінансового стану підприємства є невиконання державою зобв*язань по перерахуванню субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах. Станом на 01.09.13 р. сума заборованості державного бюджету на покриття збитків, викликаних невідповідністю діючих тарифів фактичним витратам підприємства становить 729.3 мл. грн. (довідка додана до матеріалів справи). Важкий фінансовий стан підтверджується балансом підприємства на 30.06.13 р., згідно якого сума збитків на початок 2013 року становила 304,4 млн. грн., а станом на 30.06.13 р. становить 534,0 млн. грн. (копія балансу додана до матеріалів справи)

Також суд приймає також до уваги ступень виконання зобов'язань, а саме: те, що відповідачем частково погашено основну заборгованість, а в процесі розгляду справи відповідачем сплачено на суму 2186157 грн.

За таких обставин, суд вважає даний випадок винятковим, оскільки: по-перше, зобов'язання не виконувались з об'єктивних причин, зокрема, у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача внаслідок невиконання бюджетними установами зобов'язань за надані послуги; по-друге, відповідачем частково виконані зобов'язання, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється позивачем; по-третє, предметом діяльності КП "Харківські теплові мережі" є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства. На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.12.1998 р. № 1407 (із змінами, внесеними рішенням від 30.09.2003р. № 946) КП "Харківські теплові мережі" є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова, надмірно великі суми штрафних санкцій, джерел покриття яких у КП "Харківські теплові мережі" немає, може привести до численних аварій у зв'язку з недостачею коштів на ремонт і заміну трубопроводів, строк експлуатації яких давно минув, до аналогічної катастрофи, що мала місце в січні 2006 р. в м. Алчевску Луганської області.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність використання такого права, про задоволення клопотання відповідача та про зменшення пені на 85,8 % та стягнути з відповідача на користь позивача 1727874,37 грн. пені .

В стягненні 10440255,02 грн. пені слід відмовити.

Така правова позиція підтверджується постановами Вищого господарського суду України від 19.12.2012 р. по справі № 5023/3165/12, від 17.01.2013 р. по справі № 5023/3166/12, від 01.04.2013 р. по справі № 5023/4764/12, від 10.04.2013 р. по справі № 5023/5039/12.

Відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 525, 526, ч.1 ст.530, 610, 611 ЦК України, ст.ст.193,198, 233 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, п/р № 26009010013856 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931, код 31557119) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, п/ № 26005010050879 в АТ "Банк Золоті Ворота, МФО 351931, код 05471230) 200 468 802,32 грн. основного боргу, 1 727 874,37 грн. пені, 296 263,10 грн. інфляційних витрат, 4 297 582,82 грн. 3% річних та 68 820 грн. судового збору.

В стягненні 10 440 255,02 грн. пені відмовити.

В частині стягнення 2 186 157 грн. основного боргу припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.11.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.