Рішення № 34599806, 30.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2013 р. Справа № 914/3391/13

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Перша", м. Київдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю „Лев Транс". с. Сокільники, Пустомитівський район, Львівська областьпро:стягнення 10679,04 грн. Суддя Артимович В.М.

Секретар Савчин І.О.

Представники сторін:

від позивача: Азорська Г.А. - представник;

від відповідача: не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Перша", м. Київ (надалі - позивач), до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лев Транс", с. Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область (надалі - відповідач), про стягнення 10679,04 грн. страхового платежу.

Ухвалою суду від 04.09.2013 р. порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 17.09.2013 р.

У зв"язку з перебуванням судді Артимовича В.М. на лікарняному судове засідання, призначене на 17.09.2013 р., не відбулось. Ухвалою від 23.09.2013 р. суд відклав розгляд справи на 09.10.2013 р.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 09.10.2013 р., розгляд справи відкладено на 30.10.2013 р.

В засідання суду 30.10.2013 р. з»явився представник позивача, надав пояснення по суті спору та підтримав заявлені позовні вимоги. Представник відповідача в судове засідання не з"явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Спір розглядається згідно ст. 75 ГПК України по наявних у справі матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

03.08.2010 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 12-12.14.10.00001 добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом.

Відповідно до умов договору позивач здійснює страхування відповідальності перевізника та зобов»язується здійснити виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку на умовах і в порядку, встановлених цим договором, а страхувальник зобов»язується сплатити страхові платежі в строки, встановлені цим договором та виконати інші умови договору.

Відповідно до п. 5.2 договору загальний страховий платіж становить 19923,38 грн.

Пунктом 6 договору передбачений порядок сплати страхового платежу: до 03.08.2010 р. відповідач повинен сплатити 4980,85 грн.; до 03.11.2010 р.-4980,85 грн.; до 03.02.2011 р. - 4980,85 грн.; до 03.05.2011 р. - 4980,83 грн.

Договір діє з 00 год. 04 серпня 2010 р. до 24 год. 03 серпня 2011 р., але не раніше 00 год. дати, наступної за датою сплати страхового платежу або його першої частини.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками підприємств.

У зв»язку зі сплатою відповідачем лише двох перших страхових платежів 18.02.2013р. між сторонами укладено договір № 03/13. Цим договором сторони погодили, що станом на 18.02.2013 р. у боржника існує заборгованість перед кредитором у розмірі 9961,68 грн. за договором № 12-12.14.10.00001 від 03.08.2010 р.

За умовами договору боржник зобов»язується сплатити кредитору суму боргу до 28.02.2013 р. У разі невиконання боржником зобов»язань кредитор залишає за собою право стягнути суму боргу у судовому порядку.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками підприємств.

Заборгованість зі сплати страхових платежів у розмірі 9961,68 грн. підтверджується також підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін спору актом звірки розрахунків від 18.02.2013 р., який долучений позивачем до позовних матеріалів. Із акту звірки вбачається, що 04.08.2010 р. та 14.12.2010 р. позивач перерахував відповідачу страхові платежі на загальну суму 9961,70 грн.

Відтак, сума основного боргу позивача перед відповідачем на момент пред»явлення позову в суд становить 9961,68 грн.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов"язків (господарських зобов"язань) .

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України порушення зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)(ст. 530 ЦК України).

У відповідності до статті 979 Цивільного кодексу України одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Слід зазначити, що ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором. Дана норма кореспондує з приписами статті 983 Цивільного кодексу України .

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відтак, беручи до уваги наведені законодавчі положення, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача страхових платежів в розмірі 9961,68 грн. підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням вищевикладеного, позивачем правомірно нараховано три відсотки річних за період з 03.02.2011 р. по 18.06.2013 р. у розмірі 673,44 грн. та інфляційні втрати у розмірі 43,92 грн. за цей же період. Суд перевірив здійснений позивачем розрахунок і дійшов висновку про задоволення заявлених позивачем сум.

Відповідно до ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а також те, що відповідач страхові платежі не сплатив, проти заявленого позову у встановленому законом порядку не заперечив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

Відповідно до пунктів 1,2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

З огляду на вищевикладене, норми ст. 224 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач у позовній заяві та які регулюють правовідносини з відшкодування збитків та майної шкоди, не підлягають застосуванню для вирішення данного спору. З приписів цих статей вбачається, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків (шкоди) необхідна наявність складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкоди; причинного зв»язку між протиправоною поведінкою та шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Перша", м. Київ, задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев Транс» (81130, Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Кривоноса, 3; ідентифікаційний код 35472228) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» ( 03118, м. Київ, пр-т. Червонозоряний, 150; ідентифікаційний код 31681672) 9961,68 грн. страхових платежів, 673,44 грн. три відсотки річних, 43,92 грн. інфляційних втрат та 1720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 04.11.2013 р.

Суддя Артимович В.М.