Ухвала суду № 34599670, 04.11.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Феодосія)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа №: 22-ц/191/1498/13Головуючий суду першої інстанції:Собєщанська Н.В. Доповідач суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого суддіМоісеєнко Т.І. суддівПритуленко О.В., Романової Л.В. при секретаріКувшиновій А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про розірвання кредитного договору та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_6, на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ВАТ КБ «Надра» про розірвання кредитного договору № 805/2008/840-жр/5/400 від 02.04.2008 р., укладеного між ним та відділенням № 5 філіалу ВАТ КБ «Надра» Кримське РУ (ЄДРПОУ 26485822), зобов'язання надати повний перелік здійснених позивачем платежів, з розшифровкою оплати сум основного боргу (тіла кредиту), процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, совокупну вартість кредиту за кожний платіжний період, здійсненого перерахунку кредиту з 02.04.2008 року по 15.05.2013 року; зобов'язання здійснити перерахунки погашення кредиту у відповідності до пунктів 4.4.1договору з врахуванням платежів від 26.11.2010, 01.03.2012, 05.04.2012, 04.12.2012, 06.02.2013; зобов'язання надати графік платежів по кредиту у відповідності з положеннями Постанови Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 «Про правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та совокупної вартості кредиту» з врахуванням здійсненого перерахунку, у зв'язку із достроковим погашенням кредиту; відшкодування судових витрат, витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 600 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами 02 квітня 2008 р. був укладений договір № 805/2008/840-жр/5/400 на покупку квартири на суму 48 269 доларів США з відсотковою ставкою 13, 59 річних. Позивачем погашення кредиту проводилось своєчасно.

Крім того, 26 листопада 2010 р. він додатково сплатив суму еквівалентну 5290 доларів США, 01 березня 2012 р. - суму еквівалентну 5384 доларів США, 05 квітня 2012 р. - суму еквівалентну 5000 доларів США, 04 грудня 2012 р. - суму еквівалентну 5000 доларів США, що відповідно до п.4.4.1 договору є підставою для перерахунку графіку погашення кредиту і перерахунку розміру суми відсотків.

Позивач вказує, що звертався до відповідача з заявою про надання інформації щодо кредиту, про порядок та строки виплати відсотків та залишку тіла кредиту , суми заборгованості, про те, на які рахунки перераховувалися сплачені ним кошти, про проведення перерахунку кредиту у зв'язку із переплатою, надання нового графіку оплати, однак , йому було відмовлено.

Вважає, що співробітники філіалу № 5 банку в м. Керчі примушували його до укладення додаткових угод до договору, які містили для нього невигідні умови - збільшення відсоткової ставки. На підставі цього позивач просив захистити його порушені права як споживача та розірвати договір.

Ухвалою Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2013 року за заявою позивача ОСОБА_6 були залишені без розгляду його позовні вимоги про зобов'язання надати повний перелік здійснених платежів, з розшифровкою оплати сум основного боргу, процентів за користування кредитом, вартості усіх супутніх послуг, сукупної вартості кредиту за кожний платіжний період, проведення перерахунку кредиту з 02.04.2008 р. по 15.05.2013 р.

Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 про розірвання кредитного договору, зобов.язання банку провести перерахунок погашення кредиту у відповідності з пунктом 4.4.1 договору в зв.язку із достроково сплаченими коштами, зобов.язання банку надати графік платежів відповідно до положень постанови Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року «Про правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування і сукупну вартість кредиту» з рахунком проведеного перерахунку в зв.язку із достроковим погашенням кредиту, було відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_6, звернулася із апеляційною скаргою, посилаючись на неповне встановлення судом обставин справи та неправильне дослідження доказів. Вважає, що рішення засноване на висновках, які не відповідають обставинам справи, судом помилково застосовані норми матеріального права, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції не врахував той, факт, що права позивача були порушені та підлягали захисту, оскільки відповідач на його звернення не надавав перерахунку платежів в зв.язку з достроковим погашенням кредиту та нового графіку платежів залежно від суми остаточної заборгованості.

Графіки погашення заборгованості, надані банком , апелянт вважає недостовірними, оскільки вони відрізняються та суперечать наданої банком довідці про заборгованість по кредиту.

На думку апелянта, наданий відповідачем графік та розрахунки заборгованості, не відповідають положенням та стандартам, які викладені в Постанові Національного банку України № 168 від 10.05.2007 р., Закону України «Про захист прав споживачів», рішенні Конституційного суду України № 1-26/2011 від 10 листопада 2011 року, а суд прийняв ці документи до розгляду на підставі того, що вони були зроблені за допомогою комп'ютерної програми.

Апелянт також зазначає, що суд задовольнив клопотання представника позивача про витребування для огляду адміністративної справи щодо притягнення начальника Керченського відділення ВАТ КБ «Надра» ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності, у тому числі за ненадання відповіді позивачу на його звернення від 04 березня 2013 року, однак не оглянув зазначену справу, чим порушив ст. 137 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, що позивач при укладенні кредитного договору був ознайомлений з його умовами під підпис. Крім того, він був повідомлений про умови за всіма видами кредитування фізичних осіб, здійснюваних банком. На звернення позивача банк надав йому відповідь, що підтверджено відповідними доказами, а факт примушення працівниками банку позивача до укладення додаткових угод до договору не доведений позивачем.

Суд вказав, що з наданих позивачем доказів не вбачається, що підписані сторонами додаткові угоди містять невигідні положення для позивача, посилання позивача на те, що не були перераховані проценти після внесення ним додаткових сум платежів ( не менш 5 000 доларів США), не відповідають дійсності, оскільки з наданого графіку погашення по кредиту та розрахунку заборгованості вбачається, що розмір платежів в цілому було змінено.

Вирішуючи спір щодо розірвання кредитного договору, суд дійшов висновку про те, що кредитний договір був укладений у відповідності до норм діючого законодавства, тому підставами розірвання договору мають бути лише обставини, передбачені ст. 651 ЦК України.

Суд дійшов висновку про те, що доказів, які підтверджують факт завдання діями відповідача шкоди позивачу, матеріали справи не містять, а позивачем не доведений факт відмови банку від надання йому інформації щодо проведення перерахунку у зв'язку із достроковим погашенням кредиту, оскільки графік і розрахунок заборгованості були здійснені відповідно до комп'ютерної програми банку.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, 02 квітня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 805/2008/840-ЖР/5/400, предметом якого було надання позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошових коштів у сумі 48 269 доларів США в порядку і на умовах, визначених договором за програмою «Перше житло». Строк дії договору був визначений до 01.04.2032 р. (а.с. 5-7)

Банк належним чином виконав свої зобов'язання перед ОСОБА_6, видав повну суму кредиту та надав інші послуги пов'язані з обслуговуванням цього кредиту. (а.с. 155-159)

Доводи апелянта про те, що відповідачем були грубо порушені істотні умови договору, оскільки були порушені його права, як споживача, стосовно своєчасного надання правдивої та достовірної інформації про умови кредиту, що є підставою для захисту його прав на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» і, відповідно, є підставою для розірвання кредитного договору, не є обгрунтованими.

Згідно ч. 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

З матеріалів справи вбачається, що перед укладенням кредитного договору, а саме 26 лютого 2008 року ОСОБА_6 підписав анкету - заяву клієнта на оформлення кредитного пакету «Житлові рішення», в якій зазначено, що він з умовами кредитування споживчої нерухомості ознайомлений. (а.с. 180 зв.)

Відповідно до ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З аналізу наведеної норми закону вбачається, що одним із принципів кредитного договору є свобода на його укладення, яка полягає у тому, що сторони на свій розсуд вирішують питання укладати договір чи ні.

Надалі, 02 квітня 2008 року, ОСОБА_6 ознайомився з умовами оформлення кредитного пакету «Житлові рішення» під підпис. (а.с. 153) Тобто, перед підписанням кредитного договору ОСОБА_6 мав можливість з ним ознайомитися та відмовитися від його підписання, якщо вважав, що йому не надана у повному обсязі правдива, достовірна інформація про умови кредиту. Із змісту кредитного договору вбачається, що в пункті 1 договору зазначена річна відсоткова ставка, комісія за розрахунки , в пункті 3 - зазначений порядок надання кредиту, в пункті 4.2.6 передбачено право банку ініціювати зміну відсоткової ставки, в пункті 8 передбачено, що розмір відсоткової ставки може переглядатися сторонами, про що складається відповідна додаткова угода, усі додатки, зміни та доповнення до договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані сторонами. (а.с. 5-7)

В кредитному договорі від 02 квітня 2008 року № 805/2008/840-ЖР/5/400 не зазначено підстави для розірвання договору, однак в пункті 7 договору зазначено, що усі спори та розбіжності, що виникають між сторонами за договором підлягають врегулюванню шляхом, передбаченим чинним законодавством України.

Згідно статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту істотного порушення ВАТ КБ «Надра» кредитного договору, укладеного з ОСОБА_6, в розумінні положень статті 651 ЦК України.

Доводи апелянта про порушення його прав, як споживача, оскільки Банк своєчасно не надав відповіді на його звернення, надалі надав відповідь з порушеним строку, за видачу довідкової інформації вимагав сплати кошти, чим порушив Закон України «Про звернення громадян», примушував позивача до підписання додаткових угод до договору, які містять невигідні для позивача умови, а саме - збільшення відсоткової ставки та додаткової прихованої комісії за користування кредитом, що має наслідком істотне порушення Банком умов договору, і є підставою для його розірвання, не є обгрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що 05 березня 2013 року на адресу банку поступила заява ОСОБА_6 з проханням надати розрахунок по кредиту із зазначенням залишку суми кредиту та нового графіку погашення заборгованості (а.с. 9) Листом вих.№. 1088 від 21.03.2013 р. банк надав відповідь ОСОБА_6 на цю заяву, а також довідку по обов'язкам за кредитним договором станом на 03.04.2013 р. в загальній сумі 5584,28 доларів США (а.с. 59) 05 травня 2013 р. на адресу ОСОБА_6 повторно було надіслано відповідь на його звернення від 04.03.2013 р., але вказаний лист було повернуто на адресу банку у зв'язку із закінченням строку зберігання. (а.с. 58, 61)

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту неодноразових звернень позивача до банку щодо надання йому інформації, пов'язаної із кредитним договором, тобто позивачем не доведено порушень з боку банку Закону України «Про звернення громадян» та порушень його прав, як споживача, на отримання інформації відповідно до ч. 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» і постанови Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року «Про правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування і сукупну вартість кредиту».

Матеріали справи також не містять відомостей про те, що за видачу довідкової інформації Банк вимагав від позивача сплати коштів.

Проте, відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довесті ті обставини, на які посилалась в обгрунитування своїх вимог і заперечень.

Посилання апелянта на те, що Банк примушував його до підписання додаткових угод до договору, які містять невигідні для нього умови про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом, суперечать фактичним обставинам справи та умовам укладеного між сторонами договору, пунктом 4.2.6 якого передбачено право банку ініціювати зміну відсоткової ставки, а в пункті 8 зазначеено, що розмір відсоткової ставки може переглядатися сторонами, про що складається відповідна додаткова угода. З умовами договору ОСОБА_6 був ознайомлений належним чином і з ними погодився.

Доводи апелянта про те, що під час укладення додаткових угод банк включив до сплати збільшену відсоткову ставку та додаткову приховану комісію ні чим не підтверджені , додатковою угодою №1 від 26.11.2010 року до кредитного договору №805\2008\840-ЖР\5\400 вд 02.04.2008 року було змінено п.3.3.1 вказаного договору щодо суми мінімального необхідного платежу в грудні 2010 року та з січня 2011 року по наступний час. За умовами договору вказана сума складала 575,86 доларів США, у грудні 2010 року вказана сума не змінувалась, а з січня 2011 року була зменшена до 506,37 доларів США. Додатковою угодою від 25.07.2011 року щомісячна сума мінімального платежу була зменшена до 443,93 долларів США, а додатковою угодою №4 від 01.03.2013 року щомісячну суму мінімального необхідного платежу з березня 2013 року було запропоновано зменшити до 75,48 доларів США. При цьому, кінцевий термін погошення кредиту не змінювався і був визначений 01.04.2032 року ( а.с. 6 зв.,8,114, 188 ).

Апелянтом також не надано належних та допустимих доказів про те, що графіки прогашення заборгованості , надані йому банком, мають розбіжності і суперечать довідкам про заборгованість за кредитним договором ( а.с.62-65, 80-87, 93-95, 189-195).

Як вбачається з матеріалів справи, додаткова угода №4 від 01.03.2013 року, підготовлена банком на підставі п.4.4.1 договору в зв.язку з достроковим погашенням позивачем заборгованості на суму більш ніж 5000 доларів США, не була підписана позивачем, в зв.язку з чим на час виникнення спору банк не мав можливості скласти новий графік погашення заборгованості за кредитом, остаточний строк погашення якого був визначений договором 01.04.2032 року, оскільки сума щомісячного платежу визначається умовами кредитного договору ( п.3.3.1) і може бути змінена лише за угодою сторін, шляхом підписання додаткової угоди.

Графік погашення заборгованості по кредиту, якій міститься в матеріалах справи, був складений під час укладення кредитного договору у квітні 2008 року і розрахований на весь час його дії ( а.с.93-95).

З доводів апеляційної скарги вбачається. що новий графік погашення заборгованості за кредитом ОСОБА_6 отримав під час розгляду справи, а саме 03.10.2013 р.( а.с.206зв)

Своїх розрахунків щодо суми заборгованості і графіків її погашення апелянт суду не надав, з клопотання про призначення по справі бухгалтерської або фінансово-економічної експертизи не звертався. Не містять таких відовостей і доводи, викладені в апеляційній скарзі. Разом з тим, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, що передбачено частиною 4 статті 60 ЦПК України ..

Оскільки надані банком документи нічим не спростовані, колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта про те, що діями Банку йому спричинено матеріальну шкоду, а дії відповідача необхідно вважати такими, що істотно порушують умови договору і є підставами для його розірвання.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не були досліджені матеріали адміністративної справи щодо притягнення начальника Керченського відділення ВАТ КБ «Надра» ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності, у тому числі за ненадання відповіді позивачу на його звернення від 04 березня 2013 року, не можуть бути підставою для скасування ухваленого судом рішення, оскількі несвоєчасне надання відповіді на звернення позивача не може бути визнано істотним порушенням умов кредитного договору в розумінні положень ст.651 ЦК України. (постанова суду від 03.06.2013 року, а.с.211)

Згідно статті 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи апеляційної скарги не містять безсуперечних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.

Підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308, статтею 313, п. 1 частиною 1 статті 314 та статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_6, на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2013 року - відхилити.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

Т.І. Моісеєнко Л.В. Романова О.В.Притуленко