Рішення № 34598995, 28.10.2013, Господарський суд м. Києва

FONT >

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ/FONT>

Справа № 910/18970/13

s="fs208"> 28.10.13

За позовом T>FONT >Товариства з обмеженою відповідальністю торгове-промислове підприємство «Універсал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»

про стягнення 45 877, 52 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

"fs202">від позивача: не з’явились

FONT >від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю торгове-промислове підприємство «Універсал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» про стягнення заборгованості за договором № К-265 від 27.05.2011 р. у розмірі 43 335, 05 грн., а також 2 088, 50 грн. – пені та 453, 97 грн. – 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати товару відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 р. порушено провадження у справі № 910/18970/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.10.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

lass="fs198">У дане судове засідання представники сторін не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців адресу: 04074, м. Київ, вул. Лугова, 12.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 28.10.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення. T>

s="fs190">Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю торгове-промислове підприємство «Універсал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» укладено договір № К-265, за умовами якого позивач зобов’язався поставляти, а відповідач – приймати та оплачувати товару за ціною та в асортименті, погоджених в специфікаціях, що є невід’ємними частинами договору.

Відповідно до п. 3.11. договору відповідач має право повернути позивачу товари, зокрема, у разі, якщо товар не користується попитом у споживачів та не реалізовується більше ніж 60 календарних днів

ass="fs187">Відповідно до п. 4.3. договору відповідач оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом 30 календарних днів з дня поставки товару відповідачу.

Згідно з п. 6.5. договору у випадку несвоєчасної сплати вартості товару відповідач зобов?язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір, відповідно до п.п. 8.1., 8.2. набуває чинності з 27.05.2011 р. та діє до 31.12.2011 р. у випадку, якщо після закінчення строку дії договору, жодна зі сторін за 20 календарних днів не заявила про своє бажання розірвати даний договір, він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах.

У матеріалах справи відсутні відомості щодо розірвання договору, а тому суд приходить до висновку, що станом на час розгляду спору в суді він є чинним.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № К-265 від 27.05.2011 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 346 335, 04 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Також матеріалами справи підтверджується перерахування відповідачем на користь позивача грошових коштів на суму 303 000, 00 грн. у якості оплати вартості товару отриманого за договором.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем порушено умови договору № К-265 від 27.05.2011 р. щодо оплати отриманого товару, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 43 335, 05 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов’язання є обов’язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов’язковість виконання договірних зобов’язань.

Тож, виходячи з вищенаведеного, з огляду на відсутність заперечень відповідача щодо якості товару та доказів його повернення, приймаючи до уваги, що умовами договору передбачено оплату товару у строк 30 календарних днів з дня його поставки відповідачу, враховуючи принципи цивільного законодавства України, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов’язань з оплати вартості товару є таким, що настав.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував та доказів належного виконання зобов’язань за договором № К-265 від 27.05.2011 р. або доказів наявності об’єктивних причини неможливості їх виконання не надав.

Тож, виходячи із наявних у справі первинних документів, зважаючи на її належність та допустимість, приймаючи до уваги обов’язок учасників процесу довести наявність обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» № К-265 від 27.05.2011 р. на суму 43 335, 03 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» 2 088, 50 грн. – пені та 453, 97 грн. – 3 % річних.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений договором строк зобов’язання не виконав, суд дійшов висновку про наявність у даному випадку підстав для застосування штрафних санкцій за прострочення виконання договірних зобов’язань, зокрема, пені.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за період з 04.04.2013 р. (дата виникнення заборгованості з оплати товару, поставленого за відповідною накладною відповідно до п. 4.3. договору) до 26.09.2013 р. (дата, визначена позивачем самостійно) з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат судом встановлено, що розмір пені позивачем визначено вірно та становить 2 088, 50 грн.

Розмір 3 % річних від простроченої суми, заявлені до стягнення позивачем за визначений ним період, позивачем нараховано вірно та становить 453, 97 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, враховуючи відсутність заперечень відповідача стосовно заявлених до нього вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю торгове-промислове підприємство «Універсал» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, код ЄДРПОУ 35847906), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгове-промислове підприємство «Універсал» (31345, Хмельницька обл., Хмельницький район, селище Богданівці, код ЄДРПОУ 23841050) заборгованість у розмірі 43 335, 05 (сорок три тисячі триста тридцять п’ять грн. 05 коп.) грн.. 2 088, 50 (дві тисячі вісімдесят вісім грн. 50 коп.) грн. – пені, 453, 97 (чотириста п’ятдесят три грн. 97 коп.) грн. – 3 % річних та 1 720, 50 (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.