Рішення № 34598890, 05.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16944/13 05.11.13

За позовом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"

до Приватного акціонерного товариства "Трест "Кривбасшахтопроходка"

про стягнення 19 152,18 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Гавеля Д.В. за довіреністю № 18/7826 від 21.10.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Трест "Кривбасшахтопроходка" (далі - відповідач) про стягнення 19 152,18 грн., в тому числі 18 471,49 грн. основного боргу та 680,69 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору про надання послуг у спрощений спосіб позивач надав відповідачу послуги, які останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не були оплачені у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/16944/13 та призначено її до розгляду на 08.10.2013 р.

При цьому, ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2013 р. виправлено допущену в п. 2 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/16944/13 від 05.09.2013 р. технічну описку, а саме, в даті на яку призначено розгляд справи.

Представник відповідача в судове засідання 07.10.2013 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 07.10.2013 р. представником позивача позов підтримано в повному обсязі, надано додаткові документи для долучення до матеріалів справи, при цьому, подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 910/16944/13 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2013 р. задоволено клопотання представника позивача, продовжено строк вирішення спору у справі № 910/16944/13 на п'ятнадцять днів, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 05.11.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні 05.11.2013 р. позов підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 05.11.2013 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подав і не надіслав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на зазначене, а також враховуючи те, що відповідач не був позбавлений права в порядку ст. 28 ГПК України направити в судове засідання іншого представника, суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 05.11.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За період з березня по травень 2012 р. на підставі усних домовленостей позивач надав послуги за електроенергію, електроенергію реактивну (далі - послуги), а відповідач прийняв зазначені послуги загальною вартістю 18 471,49 грн., що підтверджується рахунками фактурами: № СФ-365 від 31.05.2012 р. на суму 6 862,58 грн., № СФ-283 від 28.04.2012 р. на суму 8 561,65 грн., СФ-216/1 від 30.03.2012 р. на суму 61,12 грн., № СФ-216 від 30.03.2012 р. на суму 2 986,14 грн. та Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-365 від 31.05.2013 р. на суму 6 862,58 грн., № ОУ-283 від 28.04.2012 р. на суму 8 561,65 грн., № ОУ-216/1 від 30.03.2012 р. на суму 61,12 грн., № ОУ-216 від 30.03.2012 р. на суму 2 986,14 грн., які скріплені підписами та печатками повноважних представників сторін, та що не заперечується відповідачем.

Позивач листом № 18/4125 від 30.05.2013 р., який отриманий представником відповідача за довіреністю 04.06.2013 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, звернувся до останнього з вимогою сплатити борг у сумі 18 471,49 грн. за надані послуги.

Оскільки вимога про сплату боргу не була задоволена, позивач вирішив звернутись за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Оскільки акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури містять назву наданих послуг, їх кількість та ціну, слід дійти висновку, що між сторонами в цій частині мало місце укладення договору щодо надання послуг у спрощений спосіб.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона -(виконавець) зобов'язується за завданнями другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, 30.05.2013 р. позивач направляв відповідачу Претензію № 18/4125 з вимогою сплатити на його користь 18 471,49 грн., яка отримана відповідачем 04.06.2013 р.

За таких обставин, суд вважає простроченим зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг починаючи з 12.06.2013 р. (04.06.2013 р. + 7 днів).

Оскільки відповідач прийняв надані позивачем послуги, однак не сплатив позивачеві їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу 680,69 грн. 3% річних, розрахунок яких є невірним, оскільки ним визначено строк початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з моменту підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), проте як зазначалось вище, судом встановлено, що між сторонами договір не укладався, строк оплати наданих послуг не визначено, тобто, має місце надання послуг у спрощений спосіб, в зв'язку з чим, відповідач мав розрахуватись з позивачем до 11.06.2013 р.

Суд здійснив перерахунок 3% річних за період з 12.06.2013 р. по 24.07.2013 р., та встановив, що їх розмір має становити 65,28 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості наданих йому послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням вищенаведеного.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Трест «Кривбасшахтопроходка» (01042, м. Київ, Печерський район, вулиця Патріса Лумумби, будинок 4/6, корпус А, код ЄДРПОУ 33355963) на користь Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (52210, Дніпропетровська обл., місто Жовті Води, вулиця Горького, будинок 2, код ЄДРПОУ 14309787) 18 471 (вісімнадцять тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 49 коп. основного боргу, 65 (шістдесят п'ять) грн. 28 коп. 3 % річних та 1 665 (одну тисячу шістсот шістдесят п'ять) грн. 22 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.11.2013 р.

Суддя В.С. Ломака