Рішення № 34598754, 04.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17535/13 04.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добриня - продукти»

До Аграрного фонду

Про стягнення 172 364, 11 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача Проніна О.А. - по дов. №б/н від 28.10.2013р.

Від відповідача Козій І.П. - по дов. №321 від 05.08.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Добриня-продукти" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення заборгованості з Аграрного фонду у розмірі 172 364,11 грн., з яких: 168 967,74 грн. сума основного боргу, 283,94 грн. - сума інфляційних нарахувань та 3 112,43 грн. - розмір 3% річних. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов договору зберігання молока сухого (знежиреного) (об'єкта державного цінового регулювання) № 4мс від 22.05.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/17535/13, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 07.10.2013 р. за участю представників сторін.

07.10.2013р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що Аграрний фонд не має можливості забезпечити явку повноважного представника у дане судове засідання.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 11.09.2013 р. не виконали.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне розгляд даної справи відкласти на 04.11.2013.

Через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до даної заяви позивач просить стягнути з відповідача 173 025, 11 грн., із яких: 168 967, 74 грн. основний борг, 4 057, 37 грн. - 3% річних.

Розглянувши дану заяву, суд приходить до висновку про її прийняття до розгляду з огляду на наступне:

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Позивач в судовому засіданні 22.07.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 04.11.2013 відзиві проти позову заперечує з огляду на наступне.

Пунктом 5.1 зазначено, що розрахунки за надані послуги по зберіганню проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість за рахунок бюджетних коштів.

Договір було погоджено обома сторонами з повним розумінням сторонами того факту, що Аграрний фонд змо здійснювати оплату послуг за зберігання виключно за умови його належного фінансування з державного бюджету.

Варто зазначити, що Аграрним фондом до Державної казначейської служби України передано та зареєстровано акти виконаних робіт до Договору на загальну суму 168 967,74 грн.

Таким чином, Аграрним фондом було вжито всіх залежних від нього заходів, спрямованих на належне виконання умов договору, однак фінансування Аграрного фонду згідно Положення про Аграрний фонд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2005 № 543 здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Позивачем в своєму позові також заявлено вимогу про стягнення 3 % річних на загальну суму 3 112,43 грн. та суми інфляційних нарахувань на загальну суму 283,94 грн. згідно ст. 625 Цивільного кодексу України., яка виходячи з вищевикладеного не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання обов'язку не встановлений або не визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

В судовому засіданні 04.11.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

22.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Добриня - продукт» (зберігач) та Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір зберігання молока сухого (знежиреного) №4мс (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання молоко сухе )знежирене), якість якого відповідає діючим ДСТУ 4273: 2003 у кількості 1 200т тонн та забезпечує збереження його кількісних та якісних характеристик.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання молока сухого (знежиреного) в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 168 967,74 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п. 1.1. договору відповідач передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання молоко сухе )знежирене), якість якого відповідає діючим ДСТУ 4273: 2003 у кількості 1 200т тонн та забезпечує збереження його кількісних та якісних характеристик.

Відповідно до акту передавання-приймання молока сухого №1 від 24.05.2012р. до Договору складського зберігання №4мс від 22.05.2012р., відповідач передав, а позивач прийняв на відповідальне зберігання молоко сухе (ДСТУ 4273:2003) у кількості 200 тонн на загальну суму 5 000 000,00 грн. з урахування ПДВ 20%.

Пунктом 3.1. Договору визначені вимоги до зберігання товару. У п. 4.1.7 Договору передбачений обов'язок позивача щодо підписання Актів перевірки наявності та стану зберігання Товару.

Пунктом 5.3. Договору передбачений розмір плати (тариф) за надання послуг зберігання товару у розмірі 135,00 грн. з ПДВ 20% за одну тонну на місяць.

Відповідно до п.5.4. Договору, оплата послуг зберігання товару здійснюється на підставі актів надання послуг зі складського зберігання.

Враховуючи вищевикладене, з моменту передання товару на зберігання згідно з актом передавання-приймання молока сухого №1 від 24.05.2012р. до договору, позивач прийняв на себе зобов'язання щодо зберігання товару, а у відповідача виникло зобов'язання щодо сплати послуг зберігання згідно встановленого договором розміру.

Позивач через представника відповідача - директора Донецького регіонального відділення Аграрного фонду Ларичева В.С., передавав для підписання Акти надання послуг (акти виконаних робіт), а також розрахунки обсягів засобів по зберіганню об'єктів державного цінового регулювання за період з травня 2012р. по вересень 2012р.

Вищевказані документи на адресу позивача не повернуті. Оплата за надання послуг відповідачем не здійснена.

Позивачем 01.10.2012р. на адресу відповідача була направлена вимога за №96 з:

- повторним направленням актів наданих послуг для підписання за період з травня 2012р. по вересень 2012р.,

- з проханням підписати та повернути позивачу такі акти за вказаний період,

- а також з проханням сплатити суму заборгованості, що існувала на той період.

Вказана вимога залишена Відповідачем без відповіді.

Позивач рекомендованим листом направив відповідачу акт виконаних робіт за жовтень з супровідним листом №108 від 01.11.2012р. Акт виконаних робіт за листопад направлений з супровідним листом №118 від 30.11.2012р.

Позивачем 03.07.202013р.відповідачу направлена Вимога №61 від 03.07.2013р. з проханням:

- сплатити заборгованість, зазначену у попередній вимозі №96 від 01.10.2012р. за період з травня 2012р. по вересень 2012р. у розмірі 114 967,74грн,

- сплатити заборгованість за період з жовтня 2012р. по листопад 2012р.. у розмірі 54 000,00грн.

Позивачем отримана відповідь за №41-09/1404 від 19.07.2013р. на вимогу №61 від 03.07.2013р., відповідно до якої відповідач підтвердив факт наявності у останнього опрацьованих Актів виконаних робіт за період з 24.05.2012р. по 30.11.2012р., та зазначає, що вказані документи передані до Державної казначейської служби України.

Жодною із сторін не заперечується той факт, що передане відповідачем зерно у зазначений період зберігалось позивачем.

Враховуючи те, що умови договору не містять строк виконання зобов'язання по сплаті послуг зберігання, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При розгляді справи судом встановлено, що вимоги позивача щодо сплати за зберігання молока залишені відповідачем без задоволення.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за обумовлені договором послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно наданих позивачем документів складає 168 967,74 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 168 967,74 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, позов в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню в сумі 4 057, 37 грн.

Витрати по сплаті судового збору , відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З позивача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України недоплачений судовий збір в сумі 13, 21 грн. за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Аграрного фонду (м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Добриня - продукти» (юридична адреса: 83062, м. Донецьк, вул. Клінічна, 8, поштова адреса: 83112, м. Донецьк, вул. Адигейська, 14в. код ЄДРПОУ 33109777) 168 967 грн. 74 коп. основного боргу, 4 057 грн. 37 коп. -3% річних, 3 460 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добриня - продукти» (юридична адреса: 83062, м. Донецьк, вул. Клінічна, 8, поштова адреса: 83112, м. Донецьк, вул. Адигейська, 14в. код ЄДРПОУ 33109777) 13 грн. 21 коп. судового збору в доход спеціального фонду Державного бюджету України, що передбачений для зарахування судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.11.2013 р.

Суддя Т. Ю. Трофименко