Рішення № 34598237, 05.11.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.11.2013р. Справа № 905/7286/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод

«Продмаш», ЄДРПОУ 14308919, м.Дніпропетровськ

до відповідача Управління державної казначейської служби України у м.Донецьку

Донецької області, ЄДРПОУ 38033949, м.Донецьк

про стягнення 7619 грн. 40 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Санжара А.А. - адвокат

від відповідача: Шуцька В.В. - по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду 05.11.2013р. оголошувалась перерва з 10.50 год. до 11.00 год. 05.11.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод «Продмаш», м.Дніпропетровськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державної казначейської служби України в особі Управління державної казначейської служби України у місті Донецьку, м.Донецьк, про стягнення процентів за користування грошовими коштами в сумі 7619,40 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.11.2013р. на підставі ст.24 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням позивача було здійснено заміну первісного відповідача, Державної казначейської служби України в особі Управління державної казначейської служби України у місті Донецьку, м.Донецьк, належним відповідачем, Управлінням державної казначейської служби України у м.Донецьку Донецької області, м.Донецьк.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у відповідача обов'язку сплатити проценти за користування грошовими коштами позивача, внаслідок їх безпідставного набуття та збереження.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву №03-12/4415 від 04.11.2013р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Виходячи зі змісту позовної заяви, рішенням господарського суду Донецької області від 26.11.2012р. по справі №5006/6/108/2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод Продмаш" м.Дніпропетровськ про стягнення 615296,38 грн. задоволені повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" м.Донецьк на користь позивача заборгованість за поставлений товар у розмірі 610032 грн., три проценти річних у розмірі 5264,38 грн., всього заборгованість в сумі 627602,31 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 12305,93 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.01.2013р. рішення господарського суду Донецької області від 26.11.2012р. по справі №5006/6/108/2012 залишено без змін.

На виконання вищевказаного рішення було видано відповідний наказ від 14.12.2012р.

19.02.2013р. відділом державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку відкрито виконавче провадження ВП№36608349 з виконання наказу господарського суду Донецької області №5006/6/108/2012 від 14.12.2012р.

Згідно постанови відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку від 20.03.2013р. на підставі рішення суду накладено арешт на кошти боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж", м.Донецьк.

Як вказує позивач, під час примусового виконання наказу суду №5006/6/108/2012 від 14.12.2012р. з рахунків боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" були списані грошові кошти, які поступили до Управління державної казначейської служби України у м.Донецьку на депозитний рахунок Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку: 245111,12 грн., що надійшли 09.07.2013р.; 331363,16 грн., що надійшли 09.07.2013р.; 627602,31 грн., що надійшли 09.07.2013р.

Відповідно до розпорядження №36608349, затвердженого начальником відділу державної виконавчої служби 12.07.2013р. В.Т.Асадовим, необхідно перерахувати 620 085,39 грн. на користь ТОВ "Дніпропетровський завод Продмаш", р/р 26005002610100 в ДОДАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 305653, ЄДРПОУ 14308919.

Відділ державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку виставив для сплати Управлінням Державної казначейської служби України у м.Донецьку платіжні доручення: №2397 на суму 620085,39 грн. та №2398 на суму 7516,92 грн. Вказані платіжні доручення були відправлені на адресу Управління державної казначейської служби України у м.Донецьку кур'єрською службою, згідно опису №10 вкладення до рекомендованого листа.

Згідно повідомлення про вручення відправлення від 16.05.2013р. на ім'я ГУ ДКСУ у м.Донецьку платіжні доручення: №2397 на суму 620085,39 грн. та №2398 на суму 7516,92 грн. були передані Управлінню державної казначейської служби України у м.Донецьку 16.07.2013р. об 11 год. 25 хв.

Відповідно до п.8.1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Приписи вказаної статті кореспондуються з приписами п.2.19. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22, відповідно до якого розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Таким чином, позивач вважає, що оскільки Управління державної казначейської служби України у м.Донецьку отримало платіжні доручення 16.07.2013р. об 11 год. 25 хв., вказані платіжні доручення повинні бути виконаними не пізніше 17.07.2013р.

Згідно з банківською випискою по рахунку ТОВ «Дніпропетровський завод Продмаш» від 15.08.2013р. Управління державної казначейської служби України у м.Донецьку на виконання наказу господарського суду Донецької області №5006/6/108/2012 від 14.12.2012р. перерахувало на рахунок позивача 7516,92 грн.

Однак, до теперішнього часу належні ТОВ "Дніпропетровський завод "Продмаш" грошові кошти в сумі 620085,39 грн. знаходяться у відповідача, який у встановлений законом строк не виконав платіжне доручення №2397 на суму 620085,39 грн. та неправомірно утримує вищевказану суму без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними. Частина 2 ст.536 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За думкою позивача, оскільки належні йому грошові кошти в сумі 620085,39 грн. знаходяться у відповідача, який є банківською установою, а також, враховуючи, що між сторонами немає договору, який би встановлював розмір процентів за користування грошовими коштами позивача, до спірних відносин має бути застосоване положення абзацу 2 ч.1 ст.1061 Цивільного кодексу України, відповідно до якого якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки НБУ.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом до Управління державної казначейської служби України у м.Донецьку Донецької області про стягнення процентів за користування грошовими коштами в сумі 7619,40 грн. за період з 18.07.2013р. по 22.09.2013р.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченнях від 04.11.2013р. №03-12/4415.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги неправомірними, такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно із ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню, визначені в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. №512/5 (далі по тексту «Інструкція»).

Згідно п.12.1 Інструкції органи ДВС мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках. Розрахунки з таких рахунків здійснюються тільки в безготівковій формі. Не допускаються видача та переказ стягнутих державними виконавцями сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок органу ДВС (п.12.2 Інструкції).

Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику в сфері казначейського обслуговування державних коштів, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство фінансів України (п.1 Положення про Державну казначейську службу України).

В свою чергу, банком згідно із ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Таким чином, враховуючи викладене, Управління державної казначейської служби України у місті Донецьку, м.Донецьк не є банківською установою у розумінні вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Як вказувалось вище, обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами позивач посилається на норми ст.ст.1212, 1214, 1061 Цивільного кодексу України, ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», якими врегульовано питання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Проте, за висновками суду, внаслідок надходження коштів на рахунок Державної виконавчої служби в Управлінні державної казначейської служби України у місті Донецьку, м.Донецьк останнє не набуло їх. Так, відповідно до п.п.1.3, 1.39 ст.1, п.7.1.2 ст.7 та ст.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", гроші, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність отримувача

При цьому, посилання позивача на ст.1061 Цивільного кодексу України суд вважає неправомірними, враховуючи, що вказана стаття стосується саме виплати процентів банком вкладникові на суму вкладу, в той час як кошти, що надійшли на рахунок Державної виконавчої служби в Управлінні державної казначейської служби України у місті Донецьку, м.Донецьк, не є вкладом позивача.

Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України і розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів, відокремленими структурними підрозділами розпорядників бюджетних коштів, підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами - підприємцями (далі - клієнти), а також органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, та органами місцевого самоврядування в процесі відкриття (закриття) рахунків регулюються Порядком відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України (затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012р. №758).

За приписом п.1.8 вказаного Положення розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється органами Казначейства відповідно до умов договорів та додаткових договорів між органом Казначейства і клієнтами.

Наявності відповідного договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування між позивачем та відповідачем судом не встановлено.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто законодавство пов'язує право звернення за судовим захистом з суб'єктивною думкою юридичної особи щодо порушення чи оспорювання її інтересів; об'єктивна наявність чи відсутність таких порушень встановлюється під час розгляду справи.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, права та законні інтереси захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналогічний припис містить ч.2 ст.20 Господарського кодексу України про те, що права суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, законодавець визначив, що цивільне право або охоронюваний законом інтерес можуть бути захищені судом не будь-яким способом, а тільки тим, що передбачений договором чи законом.

За висновками суду, позивачем при зверненні до суду з вимогами про стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами обрано невірний спосіб захисту свого права.

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення процентів за користування грошовими коштами в сумі 7619,40 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод «Продмаш», м.Дніпропетровськ, викладене у вступній частині позовної заяви, щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відділ державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку судом залишено без задоволення як безпідставне.

Судовий збір підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод «Продмаш», м.Дніпропетровськ до Управління державної казначейської служби України у місті Донецьку Донецької області, м.Донецьк про стягнення процентів за користування грошовими коштами в сумі 7619 грн. 40 коп.

В судовому засіданні 05.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 07.11.2013р.

Суддя Г.В. Левшина