Рішення № 34596322, 01.10.2013, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/2968/13-ц

Провадження № 2/500/1849/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі: головуючого - судді Баннікової Н.В.

при секретарі - Вєлєвій А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

14.05.2013 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» про поновлення на роботі на посаді тальмана портово-переватнажного комплексу-3 (далі - ППК-3) у Державному підприємстві «Ізмаїльський морський торговельний порт» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 3 669,56 грн. В обґрунтування позовних вимог послалась на те, що у Державному підприємстві «Ізмаїльський морський торговельний порт» вона працює з 29.08.2001 р., Наказом №60-ос від 15.04.2013 р. її було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП за скороченням чисельності штату. У процесі розгляду справи, уточнивши розмір позовних вимог, остаточно просила стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 17 834,25 грн. (а.с.131).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, вважає, що мала переважне право, зокрема, перед ОСОБА_2, для залишення на роботі. Суду пояснила, що має високу кваліфікацію і продуктивність праці, має дві подяки: за 2002 та 2005 рр., більш тривалий безперервний стаж роботи, крім того, її чоловік - ОСОБА_3 є інвалідом першої групи «А» - загального захворювання, про що нею доводилось на засіданні профсоюзної організації, вирішити питання по оформленню документів щодо нарахування пенсії не має можливості.

Представник відповідача обставини справи не визнав, заперечував проти задоволення позову, просив у його задоволенні відмовити, оскільки, звільнення мало місце у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників, про що позивача було своєчасно письмово повідомлено, переважне право на залишення на роботі за нею встановлено не було, на підставі чого профспілкова організація надала свою згоду на звільнення, додатково зазначила, що позивач має менш високу продуктивність праці ніж тальман ОСОБА_2, що вбачається, зокрема, з того, що позивач перебувала у відпустці за сімейними обставинами, у міжнавігаційній відпустці (а.с.37-39, 102-105).

Вислухавши позивача та його представника, представника відповідача та допитаних по справі свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно п.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 року, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Виходячи зі змісту ст.42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивності праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема: особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах із відповідачем з 29.08.2001 р. (прийнята на посаду прибиральника ППК-3), з 11.12.2003 р. - переведена на посаду тальмана ППК-3, з 26.08.2005 р. до 01.02.2011р. працювала на посаді старшого тальмана ППК-3, з 01.02.2011 р. - переведена тальманом ВПК-3, а з 15.04.2013 р. звільнена за скороченням чисельності та штату за п.1 ст. 40 КЗпП України, що вбачається з відповідних записів у трудовій книжці серії НОМЕР_3 (а.с.8-9).

Так, виходячи з даних за списком працівників складської групи (тальманів) ВПК-3, суд вбачає, що ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 має зокрема таке переважне право на залишення на роботі, як більш тривалий безперервний стаж роботи на даному підприємстві - з серпня 2001 р., ОСОБА_2 - з вересня 2010 р., на посаді тальмана: ОСОБА_1 - з квітня 2004 р., ОСОБА_2 - з лютого 2011 р.

Згідно показанням свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5- заступника начальника ППК-3 по вантажній та комерційній роботі позивач трудову дисципліну не порушувала, стягнень не мала, роботу виконувала ретельно, старанно, достатньо сумлінно. Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що у міжнавігаційній відпустці перебувають усі тальмани за тимчасової відсутності роботи.

Разом з цим, критично ставиться суд до показань вказаних свідків щодо надання переваги більш молодим спеціалістам, зокрема, ОСОБА_2, як таким, що знають як працювати із комп'ютером, вежами, надання позивачу більш щадної роботи з урахуванням її віку, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, позивач має такі ж навики роботи, випадки відмови позивача від виконання завдань суду наведені не були, а, навпаки, з 26.08.2005 р. до 01.02.2011р. позивач працювала на посаді старшого тальмана ППК-3, має дві подяки за 2002 та 2005 р.р. Ніяких атестацій тальмани у державному підприємстві «Ізмаїльський морський торговельний порт» не проходили та нормо часи їм не встановлювались, що позбавляє суд зробити додатково об'єктивні висновки щодо переважності права залишення на роботі на вказаній посаді.

Крім того, як представником відповідача не спростовувалось, позивачу інша робота на інших посадах та тому ж підприємстві запропонована не була.

На підставі викладеного суд вважає за вірне поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді тальмана портово-переватнажного комплексу-3 у Державному підприємстві «Ізмаїльський морський торговельний порт».

За змістом ч.2 ст.235 КЗпП України суд, вирішуючи спір про поновлення на роботі, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно із ч.2, п.8 ч.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, що передували звільненню, проводиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

З матеріалів справи вбачається, що розмір середньоденного заробітку позивача складає 152,25 грн., із чим сторони в судовому засіданні погодились (а.с.106).

Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16.04.2013 року по 01.10.2013 року становить 17 356,50 грн., виходячи з наступного розрахунку: 152,25 грн. (сума середньоденної заробітної плати) х 114 (робочих дня) = 17 356,50 грн. (у квітні 2013 - 11 днів, у травні - 19, у червні - 18, у липні - 23, у серпні - 21, у вересні - 21, у жовтні - 1 роб.день).

Таким чином, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 17 356,50 грн., при цьому, відповідач має нарахувати і утримати із зазначеної суми усі обов'язкові платежі (п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці").

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 217 ЦПК України, ст.ст. 232 - 235 КЗпП України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді тальмана портово-переватнажного комплексу - 3 у Державному підприємстві «Ізмаїльський морський торговельний порт».

Стягнути з Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» (адреса: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, р/р260020153192, філія АТ «Укрексімбанк» м. Ізмаїл, МФО 328629, код ЄДРПОУ 01125815) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області 22.05.2000 року, п.н. НОМЕР_1) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 16 квітня 2013 року по 01 жовтня 2013 року в сумі 17 356,50 (сімнадцять тисяч триста п'ятдесят шість гривень п'ятдесят копійок) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» (адреса: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, р/р260020153192, філія АТ «Укрексімбанк» м. Ізмаїл, МФО 328629, код ЄДРПОУ 01125815) на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 (двісті двадцять дев'ять гривень сорок копійок) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: (підпис) Н.В. Баннікова

З оригіналом згідно:

Суддя: Н.В. Баннікова